Справа № 22ц-6072/2009 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 30 суддя Варенко О.П.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2009 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Білоус А.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну спра-ву за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Національного банку України
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2009 року
за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України та ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
В с т а н о в и в :
В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України та ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди посилаючись на те, що що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 29 листопада 2005 ро-ку визнано неправомірною бездіяльність ліквідатора АКБ «Прем’єрбанк», що є посадовою особи Національного банку України, щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 Своєю бездіяльністю відповідачі спричинили йому моральну шкоду, яка полягає в порушенні звичайного життєвого укладу, в приниженні честі та гідності, в зниження рівня самооцінки, в спадку сил і нехватці життевої енергії, в погіршенні відносин з оточуючими внаслідок підвищення нервовості та роздратованості, в частих приступах апатії, в хвилюваннях та внутрішньому дисконфорті, в загальному погіршенні самопочуття і тривалому перебуванні у стані депресії, моральної пригніченості і дисконфорті, в перенесенному розчаруванні і втраті віри в людей та державу, яка в особі ліквідатора (посадової особи НБ України) не виконала своїх обовязків згідно ч.2 ст.93 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», що призвело до погіршення стану здоров’я, що підтверджують відповідні медичні документи від 30 червня, 06 липня, 30 вересня, 04 та 12 жовтня 2005 року. У зв’язку з цим просив стягнути з Національного банку України на його користь грошову компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. та витрати по справі (а.с.4-6).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, на його користть стягнуто з Національного банку України моральну шкоду в розмірі 200,00 грн. та судові витрати в сумі 16,00 грн. (а.с.92-93).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити та збільшити суму відшкодування моральної шкоди до 50000,00 грн., оскільки судом порушено вимоги розумності та справедливості, передбаченні ч.3 ст.23 ЦК України (а.с.101-103).
В апеляційній скарзі (а.с.132-136) Національний банк України просить рішення суду скасувати, як ухвалене при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові, оскільки:
- суд безпідставно застосував вимоги ч.3 ст.61 ЦПК України, пославшись на вста-новлення вини НБУ постановою Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2005 року, в якому НБУ не був стороною та не приймав участі у справі;
- службовці НБУ, які беруть участь у процедурі ліквідації, звільняються від ви-конання своїх службових обов’язків, а тому НБУ не відповідає за дії ліквідатора, який не виконує своїх трудових (службових) обов’язків;
- позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди діями НБУ та причинний зв'язок між шкодою та діями або бездіяльностю НБУ.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у ме-жах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, а скарга Національного банку України підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 29 листопада 2005 року визнано неправомірною бездіяльність ліквідатора АКБ «Прем’єрбанк» ОСОБА_2 (посадової особи Національного банку України), яка здійснювала свої повноваження з березня по 11 липня 2005 року, щодо ненадання відповіді на запити ОСОБА_1 від 25 березня та 24 травня 2006 року, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди, оскільки було порушено його нормальні життєві зв'язки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, додаткових витрат, позивач зазнав душевних страждань у зв'язку з необхідністю звернення до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Визнавши, що відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 29 листопада 2005 року про визнання неправомірною бездіяльність ліквідатора АКБ «Прем’єрбанк» ОСОБА_2, яка є посадовою особою НБУ, встановлено вину НБУ, суд першої інстанції визнав, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, але при цьому не встановив, що моральну шкоду позивачу спричинено саме діями відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на це позивач зобов’язаний довести факт спричинення йому моральної шкоди саме такими діями відповідача.
Ухваливши рішення про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції в порушення вимог п.1 ч.1 ст.214 та п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України не вирішив питання, чи мало місце спричинення позивачу моральної шкоди діями відповідача, якими саме діями відповідача, та якими доказами це підтверджується, та не зазначив мотивів, з яких вважає встановленою наявність спричинення позивачу моральної шкоди саме діями відповідача.
Визнавши, що моральна шкода позивачу спричинена внаслідок душевних страждань у зв'язку з необхідністю звернення до суду за захистом своїх прав, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог ч.2 ст.23 ЦК України такі обставини не є підставою для відшкодування моральної шкоди .
З огляду на це колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи:
- на підставі рішення Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2005 року на користь позивача стягнуто з АКБ «Премєрбанк» 97910,51 грн., в тому числі моральну шкоду;
- постановою Правління НБУ від 10 березня 2005 № 71 прийнято рішення на відкликання ліцензії на здійнення банківських та інших операцій та ліквідацію АКБ «Премєрбанк» та призначено ліквідатором банку службовця НБУ ОСОБА_2;
- 25 березня 2005 року позивач звернувся до ліквідатора з заявою про визнання майнових вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів;
- постановою Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2005 року по справі № 2а-7312/2005 визнано неправомірною бездіяльність ліквідатора АКБ «Премєрбанк» щодо ненадання відповіді на запит позивача;
- рішенням Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська від 07 червня 2006 року по справі № 2-1421/06 позивачу відмовлено в задоволенні позову до НБУ та ліквідатора АКБ «Премєрбанк» про зобов'язання вчинити певні діє та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до позовних вимог по цій справі ОСОБА_1 заявлений позов до НБУ про відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, перелік яких зазначений в позовній заяві (а.с.4-6) , яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою ліквідатора АКБ «Прем’єрбанк» ОСОБА_2 - посадовою особою НБУ, щодо ненадання відповіді на запити позивача від 25 березня та 24 травня 2006 року, що призвело до погіршення стану його здоров’я.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини .
З матеріалів справи вбачається, що постановою Бабушкінського райсуду м. Дні-пропетровська від 29 листопада 2005 року по справі № 2а-7312/2005 дії відповідача по відношенню до позивача визнані неправомірними.
Разом з тим відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК позивач має надати суду дока-зи того, що саме цими діями відповідача йому спричинено моральну шкоду.
На підтвердження спричинення моральної шкоди позивачем надані копії медичних документів про погіршення стану його здоров'я, а саме: витяги з амбулаторної картки від 30 червня, 30 вересня, 04 та 12 жовтня 2005 року (а.с.11-14), листка непрацездатності за 06-08 липня 2005 року (а.с.15), рецептів на ліки від 30 червня та 04 жовтня 2005 року (а.с.16-17).
Але, як вбачається з матеріалів справи № 2-1421/06, оглянутої в суді апеляційної інстанції, на підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди з НБУ з інших підстав ОСОБА_1 ксерокопії таких же самих медичних документів, зокрема: рецепту від 04 жовтня 2005 року (а.с.10), витягу з амбулаторної картки від 30 вересня та 04 жовтня 2005 року (а.с.11,11-зворот).
З позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.4-6) по справі № 2-1421/06 вбачається, що наведений в ній перелік фізичних та душевних стражданнях, спричинений іншими діями того самого відповідача, такий самий, як в позові по настоящій справі про стягнення моральної шкоди з інших підстав (а.с.4-6) .
З огляду на це вбачається, що по різних справах позивач, посилаючись на різні неправомірні дії відповідача, звернувся з позовами про відшкодування тієї ж самої моральної шкоди.
Посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на те, що крім зазначених доказів позивачем по цій справі надані ксерокопії і інших медичних документів, що має свідчити про іншу моральну шкоду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем не надані докази того, що наявні у нього захворювання є наслідком вчинення відповідачем саме тих дій, які визнані неправомірними постановою суду від 29 листопада 2005 року по справі № 2а-7312/2005.
Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду доказів того, що вказаними ним діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, а тому не знаходить підстав для задоволення його позовних вимог.
Враховуючи, що обставини по справі досліджені у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до Національного банку України про відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з позовної заяви, крім НБУ відповідачкою у справі зазначено також ОСОБА_2, але вимог про стягнення з неї моральної шкоди в позовній заяві не заявлено.
Тому у апеляційного суду відсутні підстави для розгляду справи щодо ОСОБА_2 та ухвалення відносно неї судового рішення.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,309,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Апеляційну скаргу Національного банку України – задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2009 року – скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення моральної шкоди – відмовити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верхов-ного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: