Справа№2а-1284 -1/09
Постанова
Іменем України
2.12.2009 року. Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючої - судді Наборозняка М.І.
за участю секретаря Слепець Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики ВДАІ Дарницького району УДАІ ГУ МВС України уу м.Києві ст. лейтенанта міліції Онищенка А.В. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову працівника ДАІ Онищенка Андрія Васильовича Від 23.06.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді щтрафу 306 грн за порушення правил дорожнього руху за ст. 122 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мотивуючи, що постанова винесена неправомірно. Її неправомірність полягає в тому, що:
• фіксування швидкості проводилось приладом Візир, який не є належним приладом: не є автоматичним засобом, оскільки він знаходився в руках працівника ДАІ;
• вона не керувала автомобілем;
• (він не працює в автомномному режимі);
• працівник ДАІВ повинен був зупинити його, скласти протокол; постанова винесена без його присутності, що є порушенням закону;
• в постанові не вказано, хто саме проводив фіксацію порушення правил дорожнього руху;
• оскаржувана постанова не відповідає вимогам Інструкції МВС України щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення;
• технічний засіб, який вимірював швидкість не є сертифікованим в Україні, оскільки він показує записи, виконані російською мовою;
• не надано копії документу про метрологічну повірку технічного засобу.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, посилаючись на викладені позовній заяві обставини. Додатково доказів своїх вимог в судовому засіданні позивач не надав. Не надав відповіді на запитання щодо надання доказів про те, що фіксування швидкості його автомобіля проводилось не у автоматичному режимі.
Відповідач не прибув у судове засідання, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, тому суд проводитиь розгляд справи у його відсутіність.
Із копії фотознімку та постанови (а.с.4, 5) вбачається, що автомобіль НОМЕР_1, який належить позивачу зафіксовано спеціальним технічним засобом 17.06.2009 року зі швидкістю 88 км/год; номер засобу №0812446, його метрологічна повірка дійсна до 23.12.2009 року; постанова складена відносно водія автомобіля, власником якого є позивач.
Суд вважає, що в судовому засіданні позивач не надав належних доказів про обгрунтування своїх позовних вимог, які є підставою для скасування оскаржуваної постанови працівника ДАІ.
У суду немає підстав для сумніву про те, що фіксування проводилось не в автоматичному режимі, а постанова складена не компетентним працівником ДАІ. Посилання позивача на те, що відповідач повинен надавати копію документів про проходження метрологічної повірки не є об*єктивними, оскільки на документі із фотознімком автомобіля позивача чітко вказано про проходження такої повірки, а законом не передбачено покладання такого обов*язку на працівників ДАІ. За загальновідомими обставинами між Україною та Російською Федерацією існують договори про визнання результатів сертифікації спеціальним технічних засобів (технічних засобів) щодо виміру швидкості руху транспортних засобів, тому суд не вважає порушенням чинного законодавства написання даних щодо виміру швидкості російською мовою на фото, з яким рухався автомобіль позивача. Суд приймає до уваги, що потанова винесена працівником ДАІ відносно водія автомобіля, власником якого є позивач (на підставі ст. 14-1 КУпро АП), в ній не міститься інформації про те, що позивач в певний час і дату керувала (управляла) власним автомобілем.
Враховуючи, що на фотознімку та тексті документу, на якому він виготволений вказано, що фіксація проведена спеціальним технічним засобом, то суд вважає, що такий засіб був обгрунтовано застосований працівниками ДАІ. Найменування посади відповідача свідчить про те (за загальновідомою обставиною), що він не є інспектором патрульно-дорожньої служби, тобто, безпосередньо сам не слідкує за дотриманням правил дорожнього руху водіями автомобілів на автодорогах. Викладене свідчить про те, що винесена відповідачем постанова виносилась ним на підставі даних фіксації швидкості спеціальним технічним засобом, відповідно до ст. 14-1 КУпро АП Щодо інших стверджень позивача про форму постанови, то вони не грунтуються на чинному законодавстві, оскільки, на думку суду, постанова, порядок її винесення, надсилання позивачеві не протирічить ст. 283-285 КУпро АП Тому суд не вважає за необ*єктивний розгляд справи без надання доказів правомірності оскаржуваного рішення відповідачем (посадовою особою органу владних повноважень), що передбачено ч.2 ст. 71 КАС України, оскільки, на думку суду, він не зобов*язаний доказувати надумані доводи відповідача щодо : автономного режиму засобу вимірювання швидкості, дозволеної законодавством величини такої швидкості, існування вулиці міста за межами цього міста та інші перелічені судом доводи позивача, які, на думку суду, не мають фактичного та правового обгрунтування для задоволення його вимог. Суд приймає до уваги, що позивач не надала достовірних доказів про місце перебування її автомобілем 17.06.2009 року о 18 год 01 хвилин. За таких обставини суд вважає, що позивач не довів позовні вимоги належними доказами, а в діях (рішеннях) представника органу владних повноважень – працівника міліції Онищенка Андрія Васильовича порушень чинного законодавства, яке регулює порядок виявлення, оформлення правопорушень у сфері дорожнього руху і притягнення осіб, які скоїли правопорушення, до адміністративної відповідальності, в ході розгляду справи не виявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд,
вирішив:
Позов залишити без задоволення.
Заява про апеляйційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з наступного дня після її оголошення, апеляційна скарга до Апеляційного суду м.Києва через районний суд – протягом 20 днів з дня подання заяви.
Суддя