Справа № 22ц-2491/2009 Головуючий у першій інстанції
Цигура Н.А.
Категорія – цивільна Доповідач – Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
Іменем України
10 грудня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого: БОЙКО О.В.
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., МАМОНОВОЇ О.Є.
при секретарі: Пільгуй Н.В.,
з участю: ОСОБА_6., ОСОБА_7., його представника ОСОБА_8, представника Варвинської селищної ради Філоненко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Варвинської селищної ради, Варвинського районного відділу земельних ресурсів, Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах”, ОСОБА_10, ОСОБА_11, приватного підприємства „Ленд” про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, зобов’язання встановити межі земельних ділянок згідно їх фактичного користування, видати державні акти на право власності на земельні ділянки та внести зміни в реєстраційні документи щодо даних ділянок, визнання недійсними рішень Варвинської селищної ради 13 сесії 24 скликання від 28.11.2003 року та 20 сесії 4 скликання від 24.03.2005 року та за позовом ОСОБА_6 до Варвинської селищної ради, Варвинського районного відділу земельних ресурсів, Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах”, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, зобов’язання встановити межі земельних ділянок в натурі, -
в с т а н о в и в:
В апеляційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять скасувати рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2009 року і винести нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування всіх обставин справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 зводяться до того, що 28.11.2003 року попередній власник будинків №42 та АДРЕСА_1 ОСОБА_12 звернувся до Варвинської селищної ради з заявою про безкоштовну передачу йому у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, а саме ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування будинку та ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_12 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на вказані земельні ділянки загальною площею 0,30 га.
Рішенням селищної ради від 24.03.2005 року, всупереч поданій заяві, ОСОБА_12 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва та обслуговування будинку та земельну ділянку площею 0,3281 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в АДРЕСА_2., тобто ОСОБА_12 були передані у власність земельні ділянки загальною площею 0,4780 га., що становить сумарну площу земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1 На вказані земельні ділянки ОСОБА_12 були видані Державні акти на право власності на земельні ділянки.
Апелянт зазначає, що земельні ділянки, передані у приватну власність ОСОБА_12, а потім і іншим власникам, фактично включають в себе земельні ділянки, які фактично знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та № 44. Крім того, земельна ділянка, передана у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку № 42, займає і частину земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами під № 44.
Апелянт вказує, що Варвинською селищною радою рішення про об’єднання земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1, не приймалось.
На думку апелянта, приймаючи рішення від 28.11.2003 року та від 24.03.2005 року Варвинська селищна рада на порушення законодавства не взяла до уваги, що на кожній із земельних ділянок по АДРЕСА_1 знаходились житлові будинки, а в рішенні селищної ради згадується лише земельна ділянка під № 42.
Також апелянт зазначає, що 25 червня 2007 року та 22 березня 2008 року землевпорядником за участю представника ПП „Ленд” були складені акти обстежень земельних ділянок, відповідно до яких фактична площа земельної ділянки № 42 становить 0,15 га.. Також землевпорядником встановлено, що при виготовленні державних актів на право власності на земельні ділянки попереднім власникам були допущені помилки, що сприяли неправильному встановленню меж та кількості земельних ділянок.
Як стверджує ОСОБА_7, при виготовленні технічної документації та видачі актів на право власності на земельні ділянки межі земельних ділянок та конфігурації земельних ділянок всупереч вимогам чинного законодавства не встановлювались, з власниками суміжних земельних ділянок межі не погоджувались, внаслідок чого були допущені вказані помилки.
Апелянт вважає, що рішення Варвинської сільської ради від 28.11.2003 року та від 24.03.2005 року, а також видані на підставі них державні акти на право власності на земельні ділянки оформлені з грубим порушенням норм законодавства України і є такими, що обмежують його права, оскільки він обмежений у користуванні земельною ділянкою, а також надвірними будівлями та спорудами, що розташовані на ній.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до того, що при приватизації земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, з ним, як землекористувачем сусідньої земельної ділянки, не погоджувались межі земельної ділянки.
Вказує, що працівником ПП „Ленд”, який займався виготовленням технічної документації на спірну земельну ділянку, підтверджено факт допущення грубих помилок при проведенні обмірів ділянки та виготовленні технічної документації, але районний суд належним чином не дослідив зазначені пояснення, які, на думку апелянта, свідчать про порушення його прав як землекористувача .
Крім того, як зазначає апелянт, що судом першої інстанції було встановлено, що через помилкове визначення межі приватизованої земельної ділянки у планах, ширина його земельної ділянки по вул. 900-річчя Варви, 40 в смт. Варва зменшилась на 1 м 30 см.
На підтверждення наведеного апелянт посилається на акт від 22.03.2008 року про встановлення меж між земельними АДРЕСА_1, проект забудови земельної ділянки від 10.03.2004 року та акт від 20.09.2009 року, відповідно до яких довжина земельної ділянки № 42 збільшена на 1 м 30 см за рахунок земельної ділянки, землекористувачем якої є ОСОБА_6, а його земельна ділянка зменшена по зовнішній стороні двору на 1 м 30 см.
Таким чином, апелянт вважає, що Державні акти на право власності на приватизовану земельну ділянку видані з порушенням норм законодавства України, порушують його права землекористувача та обмежують його права в реалізації права на приватизацію його земельної ділянки, але суд першої інстанції не дав належної оцінки зазначеним фактам.
Вислухавши суддю – доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 та ОСОБА_6 про визнання рішень селищної ради незаконними, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 106, 116, 118, 152, 155, 158 ЗК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і прийшов до висновку, що рішення 13 сесії 24 скликання Варвинської селищної ради від 28 листопада 2003 року та 20 сесії 4 скликання від 24 березня 2005 року не порушують охоронювані права та інтереси позивачів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_13, ОСОБА_6 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, які видані ОСОБА_12, та державного акту серії ЯР №858675 від 29.03.2007 року, виданого ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що вказані акти на час звернення позивачів до суду та на час розгляду справи не є правовстановлюючими документами, оскільки на вказані земельні ділянки видані нові державні акти.
Також, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯР №858676 від 29.03.2007 року виданого ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_14 не надали суду доказів про порушення їхніх прав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку виданих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, суд першої інстанції виходив з того, що останні набули права власності на земельну ділянку згідно договору дарування, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, який було укладено відповідно до вимог законодавства і на підставі якого обдарованим був виданий державний акт на право власності на земельні ділянки. При цьому суд також виходив з того, що ОСОБА_10, ОСОБА_11 не порушували права ОСОБА_7 та суміжного землекористувача ОСОБА_14.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та не суперечать нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Судом 1 інстанції вірно встановлено, що власником житлових будинків з господарськими АДРЕСА_1 був ОСОБА_12, у користуванні якого, станом на 23.11.2003 року, перебували земельні ділянки розміром 0,30 га. біля будинку № 42 та розміром 0,15 га. біля АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Варвинської селищної ради від 30.07.2008 року.
З рішення 13 сесії 24 скликання Варвинської селищної ради від 28 листопада 2003 року вбачається, що ОСОБА_12, на підставі його заяви, надано дозвіл на виготовлення технічної документації приватизації земельних ділянок площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.. ПП "Ленд" виготовлена технічна документація.
Рішенням 20 сесії 4 скликання Варвинської селищної ради від 24 березня 2005 року затверджено технічну документацію та площі земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 площею 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства з земель Варвинської селищної ради площею 0,3281 га та вирішено передати вказані земельні ділянки у власність ОСОБА_12.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_12 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки.
13 липня 2006 року ОСОБА_12 помер, після чого до ОСОБА_7 в порядку спадкування перейшло право власності на житлові АДРЕСА_1 На вказані земельні ділянки на ім”я ОСОБА_13 були виготовлені Державні акти на право власності.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 31.03.2007 року та договору дарування від 31.07.2007 року ОСОБА_7 продав житловий АДРЕСА_1 та подарував земельну ділянку для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку площею 0,15 га. ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
На підставі зазначених правовстановлюючих документів 08.06.2007 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 був виданий новий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником будинку з господарськими будівлями та АДРЕСА_3 і відповідно до кадастрової книги має у користуванні земельну ділянку розміром 0,32 га, державний акт на яку ним не отримувався.
Відповідно до ч.1 ст. 126 ЗК України документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку є державний акт, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.2 ст. 126 ЗК право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового
призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної
ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі
набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Як встановлено судом право власності на земельні ділянки ОСОБА_7 набув на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.02.2007 року, що підтверджується державними актами. /т.1а.с. 15,17/
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 право власності на земельну ділянку в смт ОСОБА_14 по вул. 900-річчя ОСОБА_14, 42 набули на підставі договору дарування земельної ділянки від 31.03.2007 року, укладеного з ОСОБА_7
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16 січня 2008 року ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1 / т.1 а.с. 40-42/.
За таких обставин та враховуючи, що наведені правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на даний час є дійсним, а також, що на порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надали суду належних доказів, які підтверджують порушення їхніх прав, як землекористувача та власника земельних ділянок, апеляційний суд вважає, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в задоволенні їх позовних вимог.
Доводи апелянта ОСОБА_6, що при приватизації вказаної земельної ділянки з ним не погоджувались її межі, що через помилкове визначення її межі ширина його земельної ділянки зменшилась на 1 м 30 см., апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки згідно акту визначення та погодження меж приватизованої земельної ділянки, узгодження її меж проведене за участю ОСОБА_12 та суміжних землекористувачі ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, їх присутність та згода підтверджена підписами /а.с.39 т.1/. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_6 належних доказів, які б підтверджували, що підпис на вказаному акті вчинено не ним, а іншими особами, суду не надав. Акт обстеження приватизованої земельної ділянки від 22.03.2008 року, акт визначення меж між земельними АДРЕСА_1 від 25.06.2007 року, та акт відновлення межових знаків від 20.09.2009 року, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки вони не являються належними. Наведені акти та акт визначення та погодження меж земельної ділянки № 42, оформлений при виготовленні технічної документації, складені за участю одних і тих же осіб, землевпорядників: ОСОБА_18, таОСОБА_15 без визначення загальної площі земельної ділянки ОСОБА_6. Крім того, акт про відновлення межових знаків складений не 20.09.2009 року, як зазначає апелянт, а 20.10.2009 року, тобто після проголошення рішення суду.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: