Справа № 11-619/2009 р. Головуючий 1 інстанції: Ільченко О.І..
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: Миронцов В.М.
В И Р О К
Іменем України
16 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого Миронцова В.М.
суддів Білоброва В.Д., Григор”євої В.Ф.
при секретарі Семко Т.Ф.
за участю прокурора Шваб Л.В.
захисника ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями помічника Прилуцького міжрайонного прокурора, потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2009 року
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Шрамківка, Драбівського району, Черкаської області, громадянин України, з середньою освітою, працюючий сюсарем ТОВ „Елеватор-Агро", не одружений, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 5 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_4: на користь ОСОБА_2 – 10409 грн. 23 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди; на користь Прилуцької центральної міської лікарні – 177 грн. 35 коп. у відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_5; на користь держави – 486 грн. 78 коп. судових витрат.
Речовий доказ - автомобіль „ВАЗ-2105" д.н.з. НОМЕР_2 повернутий власнику ОСОБА_6
Судом ОСОБА_4 було засуджено за те, що він, 22 жовтня 2007 року, приблизно о 23 годині, керував автомобілем „ВАЗ-2105", номерний знак НОМЕР_2 будучи в стані алкогольного сп’яніння, рухаючись по вул. Київській, м. Прилуки в напрямку с. Заїзд, Прилуцького району, в районі будинку № 111, в порушення вимог п. 2.9; п. 12.3; п. 12.4 Правил дорожнього руху України, які забороняють керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та зобов’язують водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди; у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., знехтував цими Правилами, хоча повинен був і міг передбачити суспільну небезпечність наслідків своїх дій, не справився з керуванням автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перебував на проїжджій частині вулиці Київської. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого скалкового підвертлюгового перелому правої стегнової кістки, уповільнена консолідація, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою втрати працездатності більш ніж на 1/3.
Не погодившись з вироком суду, помічник Прилуцького міжрайонного прокурора, потерпіла ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_4 подали апеляції, в яких:
- помічник прокурора просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України. Вказує, що суд, при призначенні покарання, не в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України і призначив покарання без врахування даних про особу засудженого. Крім того, на думку помічника прокурора, необхідно задовольнити позов про стягнення судових витрат на користь держави в розмірі 4432 грн..
- потерпіла ОСОБА_2 просить вирок скасувати та призначити засудженому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, але у виді реального позбавлення волі. Також просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що засуджений жодного разу не звернувся до неї з вибаченнями та не надав допомоги. Також просить в рахунок відшкодування шкоди звернути стягнення на автомобіль „ВАЗ-2105”, д.н.з. НОМЕР_2.
- засуджений ОСОБА_4 просить вирок змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вказує, що він усвідомив свою вину у скоєному та не має намірів скоювати злочин в подальшому.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала апеляцію тільки в частині скасування вироку в зв”язку з м”якістю призначеного покаранняня, потерпілу ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_3, які просили задовольнити їх апеляцію, відхиливши апеляцію ОСОБА_4, засудженого та його захисника адвоката ОСОБА_1, які просили задовольнити їх апеляцію з викладених в ній підстав, перевіривши матеріали справи в частині, що стосується особи засудженого та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а апеляції помічника прокурора, та потерпілої підлягають задоволенню частково.
Провівши у справі часткове судове слідство, колегія суддів встановила, що доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах, наведених у вироку Прилуцького міськрайонного суду ніким не оскаржено і підтверджується наведеними у вироку доводами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та призначив ОСОБА_4 надмірно м’яке покарання, яке не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому, викладені в апеляції потерпілої доводи з цього приводу заслуговують на увагу, а тому, вирок суду в частині призначеного йому покарання підлягає скасуванню.
Щодо призначення покарання ОСОБА_4, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом"якшують покарання, а саме, що він позитивно характеризується по місцю проживання, має постійне місце роботи, щиро кається у вчиненому, добровільно частково відшкодував матеріальну шкоду, його вік, стан здоров'я його та членів сім”ї. Разом з тим враховує обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп"яніння, приймає до уваги, що після вчиненої дорожньо-транспортної пригоди не зупинився відразу, а через 250 метрів, що свідчить про його намір спочатку втекти з місця скоєння злочину, відшкодовувати шкоду почав перед судовим засіданням 2 квітня 2009 року і не в повному обсязі, а тому вважає, що йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим, згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд, з урахуванням особи винного, може призначити йому основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу України.
У зв'язку з тим, що засуджений вину у скоєнні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, і дані обставини визнані такими, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують засудженому покарання та суттєво знижують ступінь тяжкості скоєного ним злочину, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 хворіє на екзостозну хворобу з порушенням функції ходи і згідно висновку МСЕК МСЕ -ЧНВ №0336609 являється інвалідом третьої групи, його мати також має захворювання опорно-рухового апарату і являється інвалідом 2-ї групи, судова колегія вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 основне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України нижче, від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Цивільний позов потерпілої підлягає задоволенню частково. На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно прийняв рішення про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 10409 грн. 23 коп., оскільки засуджений сплатив частково матеріальну шкоду в розмірі 9770 грн., а тому правильно встановив розмір суми, яка підлягає стягненню. В той же час, відповідно до ст. 931 КПК України, потерпілий має право на відшкодування витрат по наданню юридичної допомоги. В матеріалах справи на а.с.59, 217 маються квитанції, з яких слідує, що адвокат ОСОБА_7 отримав від потерпілої 2000 грн. за надання юридичної допомоги. Задовольняючи частково цивільний позов потерпілої в цій частині та стягуючи лише 500 грн., суд не вказав чим він керувався приймаючи таке рішення. На думку колегії суддів з засудженого необхідно додатково стягнути на користь потерпілої витрати в сумі 1500 грн. понесені нею за надання юридичної допомоги.
Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки доводи потерпілої ОСОБА_2 про невідповідність стягнення заподіяної моральної шкоди в сумі 10000 грн., являються обґрунтованими.
Так, суд задовольняючи частково позовні вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди у вироку свого рішення не мотивував зазначивши тільки, що від злочинних дій підсудного порушився нормальний ритм життя потерпілої, що призвело до психологічних страждань і при цьому жодним чином не були враховані підстави задоволення позову в цій частині наведені самою потерпілою.
Враховуючи що потерпіла ОСОБА_2, в зв'язку з заподіяними засудженим тілесними ушкодженнями її чоловіку тривалий час була позбавлена можливості вести звичайний для неї образ життя, вимушена здійснювати постійний догляд за лежачим хворим чоловіком протягом понад рік, при цьому, хвилюватись через брак коштів на придбання ліків для лікування ОСОБА_5, постійно його супроводжувати до лікувальних закладів та пристосовуватись до незручностей які були викликані специфічністю наявної у нього травми, пов”язаного з відсутністю змоги обслуговувати себе в елементарних умовах прийняття їжі та санітарної гігієни, що викликало в неї додаткові моральні страждання, тому судова колегія вважає можливим збільшити до 20000 грн. суму стягнень в рахунок задоволення моральної шкоди.
Разом з тим, апеляційна вимога потерпілої про накладення стягнення на автомобіль „ВАЗ-2105", д.н.з. НОМЕР_2, не підлягає задоволенню. Відповідно до вимог ст. 81 КПК України, речові докази, які належать обвинуваченому конфісковуються. З матеріалів справи вбачається, що даний автомобіль належить ОСОБА_6, (а.с.39). За таких обставин, висновок суду про необхідність повернення автомобіля його власнику відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 323, 324, 378 КПК України судова колегія,
з а с у д и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляції помічника прокурора та потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2009 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання та задоволення цивільного позову скасувати.
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання у виді 2(двох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 1500 грн. понесених нею витрат на юридичну допомогу.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили залишити ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд.
В решті вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2009 року залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через Апеляційний суд Чернігівської області протягом одного місяця з часу його проголошення.
СУДДІ:
Миронцов В.М. Білобров В.Д. Григор”єва В.Ф.