Справа № 2-а-223/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2009 року смт.Чорнобай
Чорнобаївський районний суд в складі: головуючого судді - Синецької Л.А.,
при секретарі - Чекалі В.М.,
представника відповідача - Ярмоленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Чорнобай адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області та стягнення невиплаченої доплати до пенсії,-
в с т а н о в и в :
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області та стягнення невиплаченої доплати до пенсії, мотивуючи тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» являється дитиною війни, як особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, про що має відмітку в своєму пенсійному посвідченні.
Відповідно до положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», позивачка має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені даним законом, зокрема статтею 6 зазначеного Закону, згідно до якої «дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком». Але, на переконання ОСОБА_2, зазначена соціальна гарантія у вигляді доплати до пенсії їй не виплачувалася і не виплачується.
Як відмічає в своїй позовній заяві позивачка,Закон України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з прикінцевих положень Закону, набрав чинності з 1 січня 2006 року, відповідно вступили в дію всі його положення щодо надання пільг та соціальних гарантій дітям війни, крім того відповідальних державних органів зобов'язано по суті, реалізувати закріплені положення. Тобто передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», соціальна допомога у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, повинна нараховуватися та сплачуватися їй починаючи з 1 січня 2006 року.
Але не зважаючи на викладене, ОСОБА_2 котрий рік зустрічається з бездіяльністю Пенсійного фонду України в особі УПФУ в смт. Чорнобай, щодо реалізації гарантій наданих їй державою, закріплених у Законі та гарантованих Конституцією України. Як зазначає позивачка, її неодноразові запити, звернення до УПФУ в смт. Чорнобай залишалися та залишаються безрезультатними, і на що вона тільки отримувала відповідь про відсутність механізму реалізації, відсутність коштів закладенні у державному бюджеті України та зокрема зупинення дії зазначеного положення.
Так відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 366 грн.
Тобто виходячи з розрахунку: 4302 грн. (сума щомісячних прожиткових мінімумів за 2006 рік) х 30%= 1290,60 грн., розмір невиплаченої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії за 2006 рік складає 1290,60 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 410,60 грн., з 01 жовтня - 415,11 грн.
Виходячи з розрахунку: 4848,93 (сума щомісячних прожиткових мінімумів за 2007 рік) х 30% =1454,68 грн. - розмір невиплаченої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії за 2007 рік складає 1454,68 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив та становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
Виходячи з розрахунку: 5793 грн. (сума щомісячних прожиткових мінімумів за 2008 рік х 30% = 1737,90 грн., розмір невиплаченої відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” пенсії за 2008 рік складає 1737,90 грн.
Всього сума невиплаченої доплати до пенсії, починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2008 рік складає 4184,38 грн. (з розрахунку 1290,60 грн. + 1454,68 грн. + 1737,90 грн. = 4483,38 грн.) Тобто, на думку позивачки, УПФУ в смт. Чорнобай заборгувало їй виплату доплати до пенсії в сумі 4483,38 грн.
ОСОБА_2 в своїй позовній заяві зазначила, що її законні права обмежувалися неодноразово, шляхом прийняття неконституційних положень Законів України про державний бюджет України. Крім того, про належну їй, як дитині війни, доплату до пенсії, УПФУ смт. Чорнобай її не повідомляв. Про своє право вона дізналася з засобів масової інформації після визнання положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема прийняття Конституційним судом рішення, про визнання окремих положень згаданого Закону не конституційним, після публікації останнього у № 4 від 07.11.2007 року.
А тому позивачка, просить суд відновити строк позовної давності для захисту порушеного права на доплату до пенсії, визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в смт. Чорнобай протиправною, стягнути з управління пенсійного фонду України в смт. Чорнобай Черкаської області на її користь недоплачену їй щомісячну надбавку до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2006 року по 31 серпня 2009 року та зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області здійснювати нарахування та виплату надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 01 вересня 2009 року.
13 жовтня 2009 року від управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області до суду надійшло заперечення проти позову, в якому відповідач відмітив, що позивачкою було пропущено строки звернення до адміністративного суду, оскільки позовну заяву було подано лише в жовтні місяці 2009 року, а відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, а тому з боку відповідача порушень законодавства немає.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
В судове засідання позивачка не з»явилася, надіслала клопотання в якому просить розглянути справу без її участі, позов підтримує. Представник відповідача Ярмоленко О.В. заперечила проти позову.
Судом встановлені слідуючі обставини справи та належні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Ч. 2 вищезазначеної статті встановлює річний строк для звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачкою було пропущено строки звернення до адміністративного суду, оскільки позовну заяву подано лише в жовтні 2009 року.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV встановлено, що з 01 січня 2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Стаття 7 Закону № 2195-IV передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесено зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” відповідно до яких пільги, передбачені ст. 6 Закону № 2195-IV запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету, проте кошти для виплати таких соціальних гарантій у 2006 році не виділялись.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V встановлено, що ст. 6 Закону № 2195 застосовувати з урахуванням ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону № 2195, виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (тобто 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано, що не відповідає Конституції України положення п. 12 ст. 71 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону № 2195, з урахуванням ст. 111 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду положення ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Таким чином, у 2007 році особи, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, отримали підвищення до пенсії в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Пунктом 41 Розділу ІІ ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI внесено зміни до Закону № 2195 відповідно до яких текст ст. 6 викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”. Відповідно до ст. 14 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ учасникам війни встановлена надбавка у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення пункту 41 Розділу ІІ ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VІ. Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких пощирюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн.
Ст. 7 Закону № 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24 жовтня 2007 року № 1261 (далі-Положення).
Відповідно до пункту 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління.
Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пункт 9 Положенння передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.
На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.
Суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, а тому не вбачаються будь-які порушення законодавства з боку відповідача.
На даний час питання виплати підвищень до пенсії дітям війни законодавчо врегульовано. За період з 01 січня 2006 року по 31 серпня 2009 року позивачці виплачено зазначене підвищення в загальній сумі 977 грн. 70 коп.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно - правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов”язковим до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що законами України про державний бюджет на 2007, 2008 роки фактично змінено положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
Встановлено, що відповідач не мав права проводити заявлені позивачкою виплати за рахунок інших платежів. Суд вважає не доведеним обгрунтування позову до відповідача в частині кола повноважень управління Пенсійного Фонду України в Чорнобаївському районі щодо виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії «дітям війни», та не знайдено доказів, що підтверджують незаконність рішень, дій чи бездіяльності відповідача при визначенні розміру грошової допомоги і її виплати позивачці.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 158, 159, 160, КАС України, суд-
п о с т а н о в и в :
В позові ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області та стягнення невиплаченої доплати до пенсії - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обгрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 11 листопада 2009 року.
Суддя Чорнобаївського
районного суду Л.А.Синецька
Постанова суду вступила в законну силу 21 листопада 2009 року.
Голова Чорнобаївського районного суду Н.І. Охріменко