АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/15/18 Справа № 202/5750/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 22 липня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNU0GK00000013, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти в розмірі 26000,00 доларів США, за сплатою відсотків, передбачених умовами договором та з терміном повернення до 22 липня 2025 року. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе кредитних зобов’язань, станом на 25 червня 2015 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість в загальному розмірі 70835,73 доларів США.

У зв’язку з чим, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року в розмірі 70835,73 доларів США, а також, судові витрати по справі.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року в розмірі 54269,69 доларів США, яка складається з: 24769,77 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 17242,39 доларів США – заборгованість за процентами; 2761,20 доларів США – заборгованість з комісії; 9496,33 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань;

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2799,33 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на положення ст. 309 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення та подачі апеляційної скарги), якими передбачено підстави для скасування рішення суду: неповне з’ясування судом обставин справи; недоведеність обставин справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Тож, до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження та переглядати рішення судів перших інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22 липня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №DNU0GK00000013, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит на строк до 22 липня 2025 року у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 30680,00 доларів США (на покупку квартири 26000,00 доларів США та сплату страхових платежів 4680,00 доларів США) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії за розрахункове-касове обслуговування у розмірі 0,18% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 318,60 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами банку.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язання банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1,00 грн. (або суми у валюті кредиту, еквівалентній 1 грн. за курсом НБУ на день сплати) за кожен день прострочки.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує.

Як вбачається з наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості, станом на 25 червня 2015 року відповідач має заборгованість в розмірі 70835,73 доларів США, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 24769,77 доларів США;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 17242,39 доларів США;

- заборгованість по комісії за користування кредитом 2761,20 доларів США;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 26062,37 доларів США.

Також судом встановлено, що в 2011 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково: звернуто стягнення на предмет іпотеки — квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені боржника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою — покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Як зазначено сторонами в судовому засіданні, до сьогодні зазначене рішення суду не виконано, звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулося, оскільки відповідач не виселяється з квартири, заборгованість за кредитним договором до теперішнього часу не погашена.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України, враховував наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами пояснення, заявлену відповідачем та її представником позовну давність та виходив із того, що ОСОБА_2 порушила взяті на себе зобов’язання по поверненню коштів за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року, у зв’язку з чим позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню в частині стягнення з боржника заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією за користування кредитом.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то в цій частині судом першої інстанції було застосовано наслідки спливу строку позовної давності та стягнуто пеню відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України за період з 06 липня 2014 року по 06 липня 2015 року та в розмірі 9496,33 доларів США.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що, по-перше, ПАТ КБ «ПриватБанк» не було доведено факт видачі кредиту та отримання Позичальником коштів в іноземній валюті.

По-друге, позивач в кредитному договорі №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року встановив подвійну відповідальність, яка полягає в 0,15% пені від суми простроченого платежу та 2,26% за користування кредитом на місяць від непогашеної в строк заборгованості, що є незаконним та недопустимим зі сторони ПАТ КБ «ПриватБанк».

По-третє, незрозумілими є рахунки зазначені в кредитному договорі №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року, так як кредитний рахунок Позичальника та рахунок по відсоткам відповідно до п. 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України повинні розпочинатись з «220», але в порушення даних вимог кредитний рахунок для зарахування кредитних коштів починається з «2213», а рахунок по відсоткам – з «2218».

Тож, не погоджуючись із наданим розрахунком заборгованості, вважаючи його невідповідним до норм діючого законодавства та таким, що не підтверджує позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просила скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2016 року та відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року.

Водночас, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення та з метою обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції із клопотанням про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року по цивільній справі №202/5750/15 було призначено судову економічну експертизу, на розгляду якої поставлено питання на розгляд якої поставити питання:

- визначити розмір заборгованості за сумою кредиту станом на 25 червня 2015 року за кредитним договором №DNU0GK00000013, укладеним ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 22 липня 2005 року;

- визначити заборгованість по відсотках станом на 25 червня 2015 року за кредитним договором №DNU0GK00000013, укладеним ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 22 липня 2005 року;

- визначити розмір заборгованості по комісії за користування кредитом станом на 25 червня 2015 року за кредитним договором №DNU0GK00000013, укладеним ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 22 липня 2005 року;

- визначити розмір пені у гривнях за період з 07 липня 2014 року по 25 червня 2015 року за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором №DNU0GK00000013, укладеним ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 22 липня 2005 року.

04 листопада 2016 року за вх..№22-13802 Дніпропетровським НДІСЕ до суду апеляційної інстанції було повернуто матеріали вказаної цивільної справи без виконання судової економічної експертизи, у зв’язку із несплатою ОСОБА_2 її вартості (том №2 – а.с.70).

20 грудня 2016 року за вх. №38397 представник апелянта вдруге звернувся із клопотанням про призначення судової економічної експертизи, а також, просив витребувати в ПАТ КБ «ПриватБанк» додаткові документи для її належного проведення.

Ухвалою колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року було зобов’язано ПАТ КБ «ПриватБанк» надати додаткові оригінали наступних документів:

- кредитний договір №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року з додатками;

- додаткові угоди до кредитного договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року з додатками;

- інші договори укладені відповідно до кредитного договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року з додатками;

- інструкцію про проведення розрахунково-касових операцій;

- положення про кредитування банку;

кредитну справу по кредитному договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року;

- графіки погашення ОСОБА_2 кредиту;

- висновки кредитного комітету про фінансовий стан позичальника по наданому кредиту №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року, заяви на видачу готівки, заяви на отримання траншів;

- розпорядження відділу бухгалтерського обліку щодо перерахування грошових коштів;

- меморіальні ордери;

- дані по розшифруванню даних реальної відсоткової ставки та загальної вартості кредиту по кредитному договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року;

дані про методику розрахунку платежів;

- виписки банку по руху грошових коштів та відсоткам по рахункам згідно з наданим кредитом по кредитному договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року  за період з укладення договору з первинними документами;

- виписки банку по нарахуванню та сплаті страхових платежів, комісії, пені за користування кредитом та пені за прострочення сплати процентів, штрафів, інших платежів по кредитному договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року з первинними документами;

- розрахунок щомісячних платежів за користування кредитом та сплаті відсотків (алгоритм, формула) інструкція або інші нормативні документи банку;

- розширений розрахунок заборгованості за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року;

- інші документи, що стосуються виплати кредиту за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року.

Відповідно до ст. 107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.

При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.

Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Вимоги вищевказаної ухвали виконані ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі та надано пакет всіх витребуваних документів.

Тож, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року по цивільній справі №202/5750/15 було повторно призначено судову економічну експертизу та поставлено експертам наступні питання:

1) Чи підтверджується первинними документами видача кредиту ОСОБА_2 по кредитному договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року у розмірі 30680,00 доларів США?;

2) Чи підтверджується документально заборгованість за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року згідно наданого Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» розрахунку заборгованості станом на 25 червня 2015 року у розмірі 70835,73 доларів США, що складається з:

- 24769,77 доларів США – заборгованість за кредитом;

- 17242,39 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2761,20 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 6849,10 доларів США, що еквівалентно 121242,06 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором;

3) У разі якщо вказана заборгованість за кредитним договором №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 не підтверджується – надати вірний розрахунок.

05 жовтня 2017 року за вх..№22-ек11458 Дніпропетровський НДІСЕ повернув дану цивільну справу без виконання судової економічної експертизи, у зв’язку із несплатою ОСОБА_2 вартості послуг (том №3 - а.с. 16).

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що посилання викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на застосування Банком подвійної відповідальності за користування кредитом, а також, на невідповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості є необґрунтованими, недоведеними та надуманими.

Своїм правом на спростування наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» пакету документів в підтвердження заборгованості Позичальника (кредитний договір №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року з додатками; додаткові угоди до кредитного договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року з додатками; графіки погашення ОСОБА_2 кредиту; меморіальні ордери; виписки банку по руху грошових коштів та відсоткам по рахункам згідно з наданим кредитом по кредитному договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року за період з укладення договору з первинними документами; виписки банку по нарахуванню та сплаті страхових платежів, комісії, пені за користування кредитом та пені за прострочення сплати процентів, штрафів, інших платежів по кредитному договору №DNU0GK00000013 від 22 липня 2005 року з первинними документами; розрахунок щомісячних платежів за користування кредитом та сплаті відсотків (алгоритм, формула) інструкція або інші нормативні документи банку тощо) ОСОБА_2 не скористалась, допустила зловживання своїми процесуальними правами та двічі відмовилась від сплати послуг експерта.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2016 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_3