Справа № 372/3492/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.

Провадження № 22-ц/780/981/18 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.

Категорія 46 04.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Верланова С.М.,

секретар судового засідання: Марченко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року у складі судді Потабенко Л.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Горизонт», ОСОБА_5 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що він є власником земельної ділянки для ведення садівництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку; прибувши на місце знаходження земельної ділянки, він виявив, що вона огороджена парканом та доступ до неї неможливий. В подальшому з'ясувалось, що паркан належить ОСОБА_2 Перевіркою Державної інспекції сільського господарства в Київській області встановлено, що земельна ділянка використовується ОСОБА_2 без правовстановлюючих документів. Тому, просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3 з кадастровим номером НОМЕР_1 шляхом демонтажу та знесення паркану, самовільного зведеного на земельній ділянці площею 0,12 га.

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 07 травня 1997 року, укладеного на Київській Універсальній біржі, він володіє на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,061 га. в Обухівському районі, СТ «Роздолля» в межах Української міської ради, кадастровий номер НОМЕР_2. Ділянка, яка межує ліворуч, площею 0,11 га, кадастровий номер НОМЕР_3 також належить йому на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 вересня 2011 року; на належних йому земельних ділянках розташований садовий будинок та господарські споруди. В 2005 році ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_5 вирішив оформити право власності на земельні ділянки, які використовувалися ними з 2000 року; рішенням Української міської ради Обухівського району від 30 серпня 2005 року ОСОБА_2 було погоджено місце розташування земельної ділянки і надана згода на розробку проекту відведення земельної ділянки. В липні 2015 року вони звернулися до Головного Держземагентства у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в серпні 2015 року дізналися, що земельна ділянка, яка була погоджена міською радою для передачі у власність ОСОБА_2, передана у власність ОСОБА_3. Вважає, що передача земельної ділянки у власність відповідачу відбулася з суттєвими порушеннями законодавства, а саме ст. ст. 118, 198 ЗК України, ст. ст. 20, 26 Закону України «Про землеустрій», п.п. 1.12, 1.14 - 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, п. п. 4, 7 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки роботи із землеустрою та геодезичні роботи не проводились. Тому просив визнати незаконним та скасувати рішення Обухівської райдержадміністрації № 457 від 23 березня 2010 року, № 318 від 24 березня 2011 року, визнати незаконними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_3, які видані безпідставно.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено, усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,12 га., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, а саме зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати та знести паркан, що перебуває у межах вказаної земельної ділянки згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданого Обухівською районною державною адміністрацією Київської області; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено повністю.

Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Українська міська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, а саме зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати та знести паркан, що перебуває у межах вказаної земельної ділянки згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданого Обухівською районною державною адміністрацією Київської області.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, треті особи Управління Держгеокадастру в Обухівському районі, товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Горизонт», ОСОБА_5 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, і задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не враховано, що при виготовленні землевпорядної документації мали місце незаконні дії ОСОБА_3 та ТОВ «НВП «Горизонт». Вважає, що судом не надана правова оцінка висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи. Вважає, що суд першої інстанції не врахував висновків, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, ґрунтуються на чинному законодавстві та матеріалах справи, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1200 га., зареєстровано 28 травня 2012 року, а отже він в передбаченому законом порядку набув право власності на дане майно. ОСОБА_2, який не набув в установленому законом порядку прав на земельну ділянку, без належних правових підстав чинить перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, добровільно відмовляється демонтувати свої споруди із території чужої земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що оскільки ОСОБА_2 не набув в установленому законом порядку будь-яких прав на спірну земельну ділянку, його вимоги є необґрунтованими та безпідставними, і недоведеними. ОСОБА_2 не отримав державного акту на право власності на спірну земельну ділянку. Так, ОСОБА_2 на підтвердження права власності або користування на спірну земельну ділянку не надано документів, які відповідно до вимог закону можуть підтверджувати таке право, а до одержання таких документів особи щодо усунення перешкод в користуванні цією земельною ділянкою, зокрема шляхом скасування державного акту на земельну ділянку іншої особи та рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого даний державний акт видано, захисту не підлягає. У ОСОБА_2 за рішенням Української міської ради від 30.08.2005 року №XVII-22-37-IV виникло право на розробку проекту відведення земельної ділянки, а не право власності або право користування земельною ділянкою певною площею із визначеними в натурі межами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами - своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до 4.2 ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України (в редакції, що діяла на момент реєстрації державного акту ОСОБА_3 та ОСОБА_4), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до ст.ст.125, 126 ЗК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 30 серпня 2005 року про погодження ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її межу натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Встановлено, що 23 березня 2010 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області №457, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, площею 0,1200 га, та ОСОБА_4, площею 0,1200 га, в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

На підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 318 від 24 березня 2011 року на ім'я ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 відносно земельної ділянки площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Українська міська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що підтверджується державним актом, витягом з Державного земельного кадастру, розпорядженням, висновками, проектом землеустрою, технічною документацією із землеустрою та іншими матеріалами справи

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 318 від 24 березня 2011 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Українська міська рада, кадастровий номер НОМЕР_5 цільове призначення - для ведення Індивідуального садівництва.

На підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2001 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,11 га в садовому товаристві «Роздолля» м. Українка Обухівського району Київської області, кадастровий иомер НОМЕР_3, що підтверджується інформаційною довідкою з державних реєстрів.

Рішеннями 37 сесії Української міської ради від 30 серпня 2005 року погоджено місце розташування земельних ділянок орієнтовною площею по 0,12 га в садовому товаристві «Роздолля» м. Українка Обухівського району Київської області для ведення садівництва ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що підтверджується рішеннями, листами Дніпровського БУВР, заявами.

31 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення йому у власність шинельної ділянки орієнтовною площею по 0,12 га в садовому товаристві («Роздолля» м. Українка Обухівського району Київської області для ведення садівництва, що підтверджується клопотанням.

03 серпня 2015 року ОСОБА_5 звернулась до Головного управління Держземагенства у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею по 0,12 га в садовому товаристві «Роздолля» м. Українка Обухівського району Київської області для ведення садівництва, на яке їй 21.08.2015 року відмовлено з причин перебування цієї ж ділянки у користуванні інших осіб, що підтверджується клопотанням, листом ГУ ДГК.

Також у СТ «Роздолля» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають у власності земельні ділянки, що підтверджується державними актами. Їх взаємне розташування земельних ділянок підтверджується схемою, планами меж, кадастровими планами та іншими графічними матеріалами.

04 серпня 2015 року було складено акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено те, що ОСОБА_2 самовільно без будь-яких правових підстав огородив належну ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 земельну ділянку площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Українська міська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, дерев'яним парканом на кам'яному фундаменті, чим перешкоджає проїзду (проходу) власника до земельної ділянки, що підтверджується актами.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 712/17-41/16927-16931/17-41 від 26.09.2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5 що належить ОСОБА_4, прилягає до земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6, що належить ОСОБА_7, та до земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2 Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, прилягає до земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_8, що належать ОСОБА_6 ОСОБА_7, власник земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6, є суміжним землекористувачем із ОСОБА_4, власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9. ОСОБА_4, власник земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 є суміжним землекористувачем із ОСОБА_7 (власник земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6), ОСОБА_3 (власник земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1), та ОСОБА_2 (власник земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3). ОСОБА_2 (власник земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3) є суміжним землекористувачем із ОСОБА_4, власником земельної ділянки з кадастровим номером, НОМЕР_9. ОСОБА_3 (власник земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1) є суміжним землекористувачем із ОСОБА_6 (власник земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_8) і навпаки.

З урахуванням викладеного колегія судів вважає, що право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) позивача ОСОБА_2 було порушено відповідачем до ОСОБА_3.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог. А також вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ЗК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи відповідача про незаконність процедури з винесення ділянок в натурі на місцевості щодо земельної ділянки позивача, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки зазначене питання може бути порушено виключно Обухівською районною державною адміністрацією, яка надавала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Разом з тим, в матеріалах справи не міститься заперечень даного органу місцевого самоврядування щодо вчинення будь-яких порушень ОСОБА_3 при виготовленні технічної документації на земельну ділянку належну йому на праві власності.

Доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом про те, що судом не враховано, що при виготовленні землевпорядної документації мали місце незаконні дії ОСОБА_3 та ТОВ «НВП «Горизонт» спростовуються матеріалами справи, а саме проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4, ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, яка затверджена в передбаченому законом порядку. Дана документація містить акт про встановлення та погодження зовнішніх меж землекористування, а також кадастровий план земельної ділянки, з якої вбачається, що земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є суміжними, а інші суміжні землекористувачі відсутні.

Доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом про те, що судом не надана правова оцінка висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи спростовується змістом оскаржуваного судового рішення, відповідно до якого суд першої інстанції врахував висновки судової земельно-технічної експертизи та посилався на них у повному тексті рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом про те, що суд першої інстанції не врахував висновків, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року також відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Повторно розглядаючи справу суд першої інстанції зазначив, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1200 га., зареєстровано 28 травня 2012 року, і позивач за первісним позовом у передбаченому законом порядку набув право власності на дане майно.

Крім того, на рекомендації Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в ухвалі від 20 липня 2016 року, суд першої інстанції призначив у даній справі судову земельно-технічну експертизу (т.2 а.с.83-84).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно з'ясував обставини справи, застосував до спірних правовідносин ті норми Закону, які підлягали до застосування.

Відтак, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не відповідають положенням закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «04» квітня 2018 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко

СуддіН.В. Ігнатченко

С.М. Верланов