Справа № 128/3039/16-к

УХВАЛА

05 квітня 2018 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі

судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.,

за участю прокурора Мидвецького О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2

адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12016020100000773 від 03.06.2016 року, відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відносно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор просить продовжити строк тримання під вартою до 60 діб, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, і жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов’язків, та ризики, які стали підставою, для визначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового слідства не зменшилися.

Потерпіла та захисник ОСОБА_3 підтримали клопотання прокурора та звернулися до суду з власним клопотанням щодо доставки до суду приводом свідка ОСОБА_5

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_4 просили застосувати до обвинуваченого більш м’яку міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, враховуючи, що прокурором не доведено наявність ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Щодо клопотання потерпілої сторони заперечили, вважають дане клопотання безпідставним.

Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_1, віднесений відповідно до  ст.12 КК України, до категорії тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення – строком покарання до 10 років позбавлення волі, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, уникнути покарання, шляхом переховування від суду, про що свідчить намагання обвинуваченого приховати сліди злочину з метою уникнення відповідальності, що виразилося у виволіканні тіла ОСОБА_6 з будинку та залишення його на узбіччі дороги, а також може вплинути на свідків, які підлягають виклику до суду, та може іншим чином перешкоджати руху кримінального провадження.

На теперішній час, враховуючи, що розгляд справи, ще не завершено, допит обвинуваченого не проведено, суд вважає, що вказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, - не встановлено.

У зв'язку із викладеним, на підставі ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.  

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою ОСОБА_1 строком до 2 місяців.

Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м’які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.

Згідно ч.1 ст. 327 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, спеціаліст, перекладач або експерт, заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків, призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

Оскільки свідок ОСОБА_5 уникає явки до суду, суд вважає за необхідне піддати його приводу через органи внутрішніх справ.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу, щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді тримання під вартою на термін до 2 місяців – до 04 червня 2018 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.

Доставити приводом в наступне судове засідання, яке призначити на 18 травня 2018 року на 10 год. 30 хв., в приміщення Вінницького районного суду Вінницької області свідка:

ОСОБА_5, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Виконання ухвали доручити начальнику Вінницького РВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області.

Контроль за виконанням ухвали суду доручити прокурору Вінницької місцевої прокуратури – ОСОБА_7

В разі неможливості забезпечити привід особи на зазначений час повідомити про це до 10:30 год. 17 травня 2018 року по тел. 61-27-42, з послідуючим наданням на протязі доби письмової інформації про причину невиконання приводу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Ганкіна