ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 грудня 2009 р.                                                                                    № 43/75-15/7-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Яценко О.В.

розглянувши касаційні скарги1.ВАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Ватутінського відділення

2.ЗАТ «КБ «ПриватБанк»в особі філії «Розрахунковий центр ПриватБанку»

на ухвалугосподарського суду міста Києва від 16.01.2008р.

у справі

господарського суду № 43/75-15/7-б

міста Києва

про банкрутство закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявників касаційних скарг:не з'явились,

від боржника:Кліментьєва І.Л. (дов. № 07 від 12.01.2009р.),

керуючий санацією:Васютинський П.П.,

арбітражний керуючий:Коновальчук А.С.

В С Т А Н О В И В  :

ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2008 року порушено провадження у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма "Радосинь" за заявою закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма "Радосинь»з урахуванням особливостей, передбачених статтею 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено процедуру санації, призначено керуючим санацією  керівника боржника, голову правління закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Васютинського П.П., призначено розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Коновальчука А.С., зобов'язано керуючого санацією у тридцятиденний строк подати до офіційних друкованих органів повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство і відкриття процедури санації, докази про опублікування надати суду.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ВАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Ватутінського відділення та ЗАТ «КБ «ПриватБанк»в особі філії «Розрахунковий центр ПриватБанку»звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  статей 66- 67 Господарського процесуального кодексу України, аргументували незаконність порушення справи про банкрутство з одночасним введенням санації боржника, що означає скасування всіх обмежень розпорядженням майном боржника, за відсутності вжиття адекватних заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, в тому числі заставних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 53 Закону керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною 1 цієї статті, такі відомості :

суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;

розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах);

розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

Отже, законодавець передбачає, що за змістом заяви боржника про порушення справи про банкрутство повинна відтворюватися загальна картина фінансового становища боржника на момент порушення справи про банкрутство (як активів, так пасивів), яка передбачає відображення загальної суми вимог усіх кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником з окремим виведенням розміру заборгованості по загальнообов'язкових податках та зборах, по заробітній платі та прирівняних до неї платежах, а також у заяві повинні бути відомості про загальну вартість майна боржника (як того, щодо якого існують обтяження, так майна, не обтяженого заборонами), грошових сум, дебіторської заборгованості.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону до заяви боржника додаються:

рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті;

бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними;

протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;

інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Відповідно до статті 18 Закону план санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом.

За змістом заяви про порушення справи про банкрутство вбачається відсутність викладу обставин загальної суми вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником на момент подання такої заяви, розміру заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видах загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язкових платежах),  розміру заборгованості по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, розміру заборгованості з виплати авторської винагороди, також у заяві не зазначено відомостей про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості, не зазначено найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника, що є порушенням приписів частини 2 статті 7 Закону.

Матеріалами справи про банкрутство підтверджується, що в порушення приписів частини 3 статті 7 Закону до заяви боржника не додано бухгалтерського балансу на останню звітну дату, якою є 1 січня 2008року, не додано переліку і повного опису заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави, відсутнє рішення загальних зборів акціонерного товариства, яке визначає уповноважену особу акціонерів для участі у справі про банкрутство або інформація про те, що така особа не обиралась зборами акціонерів, відсутній протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в провадження у справі про банкрутство, також відсутні інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника, якими можуть бути додатки до бухгалтерського балансу, які містять переліки визнаних боржником конкурсних кредиторів із зазначенням розміру визнаних вимог, переліки заставного майна з відображенням його вартості та місцезнаходження, витяги з державних реєстрів обтяжень майна боржника, переліки майна боржника, яке є вільним в обороті.

Внаслідок неподання відомостей про перелік визнаних боржником вимог конкурсних кредиторів із зазначенням розміру вимог кожного визнаного кредитора в суду були відсутні можливості перевірити обставини надання згоди конкурсними кредиторами, загальна сума вимог яких перевищує 50% кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського балансу, на впровадження плану санації боржника та на призначення керуючим санацією керівника боржника відповідно до частини 1 статті 53 Закону.

Також за змістом оскаржуваного судового акту вбачається, що судом першої інстанції не дано жодного аналізу поданих доказів на обґрунтування порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими статтею 53 Закону, не дано жодної оцінки поданому боржником плану санації на предмет його відповідності приписам статті 18 Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що план санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника, у плані санації з послідовністю, шляхом конкретних розрахунків з посиланням на реальні документи, що підтверджують право власності на майно боржника, повинні бути визначені: заходи та строк відновлення платоспроможності боржника; строк, об’єм та черговість виплати боргу кредиторам.

Встановлення зазначених обставин згідно з статтею 53 Закону має істотне значення для обґрунтування законності  введення санації боржника з моменту порушення провадження у справі та призначення керуючим санацією керівника боржника.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Згідно з статтею 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що провадження у справах про банкрутство складається з ряду судових актів, які  за своєю правовою природою є судовими рішеннями на окремих етапах процедури банкрутства. Введення процедури санації та призначення керуючого санацією згідно з статтею 4 Закону є введенням окремої судової процедури, а отже, акт згідно якого вводиться така процедура має природу судового рішення. З огляду на таке, ухвала суду про порушення справи про банкрутство в порядку статті 53 Закону має ознаки судового рішення в частині введення процедури санації, призначення керуючого санацією, розпорядника майном боржника та може бути оскаржена в цій частині відповідно до положень частини 3 статті 17 Закону.

Судовий акт про введення санації,  призначення керуючого санацією та розпорядника майном боржника є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для введення процедури санації, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного  суду вважає  ухвалу  суду  від 16.01.2008року судовим актом, винесеним з порушенням положень частин 2, 3 статті 7, статей 18, 53 Закону та підлягаючим скасуванню в частині введення санації та призначення керуючого санацією з направленням справи № 43/75-15/7-б на розгляд до суду першої інстанції у зазначеній частині.

При розгляді справи суду належить дослідити обґрунтованість порушення провадження у справі з врахуванням положень статей 7, 53 Закону, зобов'язати боржника надати докази відповідно до положень зазначених норм права, дати оцінку відповідності плану санації приписам статті 18 Закону та з врахуванням встановлених обставин неплатоспроможності боржника дійти висновку про можливість подальшого провадження у справі про банкрутство з врахуванням особливостей статті 53 Закону із введенням санації боржника та призначення керуючого санацією, або про припинення провадження як такого, що порушено необґрунтовано за відсутності обставин неплатоспроможності боржника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційні скарги ВАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Ватутінського відділення, ЗАТ «КБ «ПриватБанк»в особі філії «Розрахунковий центр ПриватБанку»задовольнити частково.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2008 року у справі №  43/75-15/7-б  скасувати в частині введення процедури санації боржника та призначення керуючим санацією голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Васютинського П.П.

В решті ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2008року залишити без змін.

     3.  Справу №  43/75-15/7-б передати для подальшого розгляду до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                                Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                             О. Яценко