Справа № 381/2956/17 Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.

Провадження № 22-ц/780/1576/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 24 03.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -ОСОБА_1,

суддів: з участю секретаря ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року та додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2018 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного акціонерного товариства «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6», про відшкодування збитків в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2017 року позивач ОСОБА_7 «Страхова компанія «АХА Страхування» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування збитків в порядку регресу, мотивуючи вимоги тим, що 23.01.2014 року між ним та ОСОБА_8 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1.

У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

Позивач вказував, що 09 серпня 2014 року, в м. Києві по вул. Беломорській, сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_9. Так, внаслідок вказаної ДТП застрахованому транспортному засобу «Renault Kangoo» було завдано механічних ушкоджень та згідно до звіту №1392 від 03.09.2014 року вартість відновлювального ремонту склала 34 949 грн. 92 коп.

Виконуючи взяті на себе зобов’язання по договору страхування, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, розмір якого склав 22 293 грн. 98 коп.

Позивач зазначав, що відповідно до довідки про ДТП № 9421610, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, чим остання скоїла правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача як водія автомобіля Chana Веппі 10, була застрахована в ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6», відповідно до Полісу № АС8485960 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то позивач звернувся до ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» в порядку регресу для відшкодування останнім збитків. ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» 15 лютого 2017 року сплатило на користь позивача сума відшкодування за Полісом відповідача в розмірі 14 572 грн. 58 коп.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика за Полісом  склала: 7 721  грн. 40 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача в порядку ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_7 «СК «АХА Страхування» до ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_7 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6», про відшкодування збитків в порядку регресу відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_10 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, посилаючись на те, що судом при ухвалені рішення від 07 грудня 2017 року не вирішено питання про стягнення з позивача судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу у розмірі 9800 грн., акт прийому–передачі виконаних робіт від 06.11.2017 року, відповідно до якого вартість адвокатських послуг становить 9800 грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордеру № Щ-ДТП/08 про сплату ОСОБА_5 вказаної суми, які були надані суду під час розгляду справи (а.с.161-165) до ухвалення судом рішення.

Додатковим рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2018 року стягнуто з ОСОБА_7 «СК «АХА Страхування» (р/р 26503253730300 а АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 20474912, МФО 351005, м.Київ, вул. Іллінська, 8) на користь ОСОБА_5 (паспорт серії СК №037761, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, АДРЕСА_1) суму витрат на правову допомогу у розмірі 9800 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями позивач ОСОБА_7 «Страхова компанія «АХА Страхування» подало апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

При цьому зазначає, що рішення ухвалено з порушенням ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 10, 212, 213 ЦПК України. Вважає, що на момент оцінки транспортного засобу «Renault Kangoo» реєстраційний номер «СА8971ВН» не перебував в експлуатації більше семи років, ніяк не може бути вантажним транспортним засобом, оскільки не підпадає під критерії категорії «СІ». «С», «Б1», «Б» - вантажних автомобілів, а тому звіт № 1392 від 03.09.2014 року відповідає всім вимогам Законодавства України.

Виходячи з вищевикладеного єдиний належний доказ розміру шкоди завданого «Renault Kangoo», реєстраційний номер «СА8971ВН» є звіт № 1392 від 03.09.2014 року. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням склала 7 721 грн. 40 коп., відтак, з урахуванням вищезазначених норм до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах сплаченого страхового відшкодування.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2018 року апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні вимог відмовити.

При цьому зазначає, що представник відповідача надав до суду докази про надання правової допомоги, а саме, акт прийому-передачі виконаних робіт від 06.11.2017 року, відповідно до якого вартість адвокатських послуг становить 9800 грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордеру № Щ-ДТП/08 про сплату ОСОБА_5 вказаної суми. Крім того, позивач вважає, що сума за надання правової допомоги є завищеною та не відповідає середньо-ринковим цінам про надання юридичної допомоги, та не надано доказів, що який саме було об’єм проведених робіт та витрачено часу адвоката на проведення юридичної допомоги. Також наголошує, що представником відповідача вказана сума розрахована та стягнута з порушенням норм Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Додаткове рішення від 22 січня 2018 року вмотивоване нормами Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу) у цивільних та адміністративних справах» (Документ 4191-17, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 15.12.2017, підстава 2147а-19), який на момент винесення додаткового рішення втратив чинність та не міг братися судом до уваги оскільки, згідно до нової редакції ЦПК України, а саме перехідних положень, п. 9 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, що також є порушенням процесуальних норм та приписів ЦПК України.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційні скарги.

Відзив на апеляційні скарги на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року та на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2018 року до суду було подано представником відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_10

При цьому, зазначено, що ОСОБА_7 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» було здійснено перерахунок реального розміру збитків та відшкодовано позивачу ОСОБА_7 «СК «АХА Страхування» в порядку регресу 14 572,58 грн., незважаючи на те, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становив 50 000,00 грн. і страховик міг відшкодувати в порядку регресу 22 293,98 грн. за умови правильного розрахунку позивачем реального розміру збитків.

Фактично листом ОСОБА_7 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» від 15.02.2017 за вих. № 969, копія якого додана до позову (а.с. 75) вказується на факт неправильного визначення реальної вартості втраченого майна (спричиненого збитку) позивачем та виплати страхового відшкодування, а також підтверджується необгрунтованість позовних вимог.

При цьому звертають увагу на те, що до матеріалів позовної заяви не додано калькуляцію № 1.001.14.1 від 30.09.2014, яка зазначена в страховому акті, що не дає можливості суду встановити яким чином вирахувана вартість відновлювального ремонту 22 943,98 грн., тобто відсутній належний письмовий доказ в обгрунтування виплаченого страхового відшкодування.

З урахуванням вказаного вважають позовні вимоги безпідставними, а положення ст. 1194 ЦК України не підлягають до застосування, оскільки у разі незгоди позивача з розміром відшкодованого йому страхового відшкодування він повинен вирішувати даний спір саме зі страховою, так як передбачений ліміт значно перевищує розмір збитків і повністю їх покриває, а не з відповідачем.

Крім того, вважають безпідставними посилання в апеляційній скарзі на ніби то незаконність та необгрунтованість додаткового рішення в частині подання доказів, так як представником позивача не враховується та обставина, що основне рішення ухвалене 07.12.2017, тобто справа розглядалася за чинності ЦПК у редакції до 15.12.2017, однак питання щодо виплати судових витрат не було вирішене судом. Хоча клопотання з цього приводу містилося у матеріалах справи. Вимоги ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191 -VI були чинними на момент ухвалення рішення місцевим судом, а тому саме їх і повинен застосовувати суд. Детальний розрахунок свідчить, що сума понесених відповідачем по справі судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 9800 грн. не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, встановленого на час розгляду справи у суді чинним законодавством.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 січня 2014 року між ПАТ "СК "АХА Страхування" та ОСОБА_8 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 2333746\05АВ, строк дії якого з 24.01.2014 року до 23.01.2015 року, згідно умов якого останній застрахував наземний транспортний засіб - автомобіль «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1.

У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування (а.с. 11-22).

Відповідно до довідки № 9421610 про дорожньо-транспортну пригоду, яка була видана Державною інспекцією головного управління МВС України в м.Києві, 09.08.2014 року о 12.20 на вул. Беломорській 1А сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення, учасниками якої є: легковий автомобіль НОМЕР_5, що належить ОСОБА_8 та яким керував ОСОБА_9, автомобіль отримав механічні пошкодження передньої лівої частини та автомобіль марки «Chana Benni 10», державний номерний знак «АІ 7128 ВТ», під керуванням ОСОБА_5 /цивільно-правова відповідальність застрахована в ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»/, автомобіль отримав пошкодження передньої правої частини.

Також, в довідці вказано, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_5 правил маневрування та за фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП, складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП та матеріали направлені до Деснянського районного  суду м. Києва (а.с. 24-25).

Із довідки, виданої ОСОБА_9 ВДАІ Деснянського ГУ МВС України в місті Києві вбачається, що 09.08.2014 року о 12.20 на вул. Беломорській 1А, парковий майданчик «Даринок» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб  «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження: передні ліве крило, капот, бампер з лівої сторони, декоративна решітка, передня ліва блок фар (а.с. 23).

Фізична особа ОСОБА_11 21.08.2014 року звернулася до ПАТ «СК «АХА Страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 26 -29).

Згідно звіту №1392 від 03.09.2014 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номерний знак «СА 8971 ВН», склала  34 949 грн. 92 коп. (а.с.46-71).

01.10.2014 року ПАТ "СК "АХА Страхування" складено страховий акт № 1.001.14.13442/VESKO28070 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до змісту якого вартість матеріального збитку згідно з умовами договору страхування № 2333746\05АВ від 23.01.2014 року, яка також є сумою страхового відшкодування, складає 22 293,98 грн. (а.с. 71-73).

Відповідно до платіжного доручення № 133834 від 03.10.2014 року позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 22 293  грн. 98 коп. (а.с. 74).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Chana Benni 10», державний номерний знак «АІ 7128 ВТ», ОСОБА_5 згідно з полісом № АС/9649100 на час скоєння ДТП була застрахована у ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6», з лімітом відповідальності 50 000,00 грн. (а.с. 119).

З листа ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» від 15.02.2017 року вбачається, що останнім на користь позивача перераховано відшкодування в порядку регресу в сумі 14 572,58 грн. (а.с.75).

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «СК «АХА Страхування» просила відшкодувати за рахунок відповідача ОСОБА_5 різницю між фактичний розміром шкоди – 22 293,98 грн. і сумою, яка була виплачена страховиком ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» - 14 572,58 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, яка визначена позивачем в розмірі 7 721  грн. 40 коп., на підставі ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4  «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до норм діючого законодавства має право регресної вимоги до відповідача, однак позовні вимоги в частині розміру заподіяних збитків, і у зв»язку з цим наявності різниці між страховим відшкодуванням не ґрунтуються на матеріальному законі, не доведені належними та допустимими доказами.

Ухвалюючи додаткове рішення, про стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат, суд першої інстанції дослідивши акт прийому–передачі виконаних робіт від 06.11.2017 року за договором про надання правової допомоги, враховуючи співмірність виконаної роботи та винагороду за таку роботу (витрачено 15,5 год.), те, що розмір винагороди не перевищує граничний розмір компенсації, а також положення, чинного на час ухвалення основного рішення, законодавства місцевий суд визнав за необхідне стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 9800 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування -  це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв’язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вказана правова позиція викладена Веховним Судом України в постанові від 10 лютого 2016 року (справа № 6-2878цс15).

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є цілком обґрунтованими.

Також, на думку колегії суддів, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідно до ст. 60 ЦПК України, яка діяла на час розгляду справи судом, позивач, враховуючи характер спірних правовідносин, повинен був довести розмір завданої шкоди, оскільки будь-який виплачений розмір страхового відшкодування на може бути безумовним, а підлягає доведенню поряд з іншими обставинами справи.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неналежності та недопустимості, в якості доказу звіту №1392 від 03.09.2014 року, складеного ФОП ОСОБА_12 на замовлення ПАТ «СК «АХА Страхування», згідно якого розмір шкоди власника транспортного засобу  внаслідок ДТП становить 34 949,92 грн.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Як вбачається зі Звіту № 1392, дана оцінка проводилась на підставі договору, проте, не зазначені дата та номер договору, укладеного між ПАТ «СК «АХА Страхування», текст даного договору не був наданий суду ні при подачі позовної заяви, ні в ході розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон)  у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому  цим  Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньої-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості колісних транспортних засобів встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №1454/5/2092.

Пунктом 1.6 Методики встановлено, що фізичний знос колісного транспортного засобу - це втрата вартості КТЗ (його власників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Відповідно до п.7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю,  для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

- 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО563204, належний ОСОБА_8 транспортний засіб Renault Kangoo 2008 року випуску /а.с.30/, та відноситься до вантажних транспортних засобів. При цьому, на момент ДТП, яке сталось 09 серпня 2014 року, автомобіль Renault Kangoo перебував в експлуатації більше 5 років.

Отже, коефіцієнт фізичного зносу не може бути визначений таким, що дорівнює нулю, тому суд першої інстанції правомірно вважав наявність передбачених Методикою передумов для застосування значення коефіцієнту фізичного зносу, що не було враховано при складанні звіту про оцінку майна і визначенні вартості матеріального збитку.

Так, при визначені вартості відновлювального ремонту був застосований коефіцієнт фізичного зносу на рівні «0,00», що призвело до збільшення такої вартості.

Крім того, п.7.38 Методики встановлено, що вийнятком стосовно використання вимог п.7.39 є - якщо складові частини кузова,  кабіни,  рами  відновлювали ремонтом  або  вони  мають  корозійні  руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Як вбачається з листа МТСБУ від 07.11.017 року /а.с.149/, в базі ЦБД МТСБУ наявні відомості про ДТП, що сталося 16.09.2013 року за участю транспортного засобу Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1.

Наведені обставини, на думку колегії судів, вірно були розцінені судом першої інстанції, як такі, що свідчать про наявність пошкоджень автомобілю або здійснення відновлювального ремонту, тому повинні були бути враховані при визначені коефіцієнту фізичного зносу, який підлягав застосуванню при визначені вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

При цьому, слід звернути увагу на ту обставину, що при визначені вартості матеріального збитку ФОП ОСОБА_12 у звіті № 1392 від 03.09.2014 року, коефіцієнт фізичного зносу не застосовано.

Незважаючи на очевидну невідповідність нормам діючого законодавства звіту № 1392 від 03.09.2014 року ПАТ «СК «АХА Страхування» з ним погодилось, виплатило страхове відшкодування потерпілій особі та звернулось з регресною вимогою до ОСОБА_7 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6», яка, в свою чергу, зменшила суму страхового відшкодування та сплатила лише 14 572,58 грн., оскільки при здійсненні власного розрахунку останнім було встановлено невідповідність розміру заподіяних збитків визначеного у звіті № 1392 від 03.09.2014 року нормам діючого законодавства та, відповідно, застосований коефіцієнт фізичного зносу.

Позивач з таким розрахунком ОСОБА_7 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_6» погодився, що також підтвердив представник позивача у суді апеляційної інстанції, тобто фактично погодився з встановленими необґрунтованістю та безпідставністю пред»явленого ним розміру збитків до відшкодування.

Доказів на спростування наведеного позивачем до суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно критично віднісся до наданого позивачем, як доказу на підтвердження розміру завданого матеріального збитку, Звіту № 1392 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (ч.2 ст.89 ЦПК України), оскільки дані викладені у Звіті є суперечливими та не відповідають дійсним обставинам справи, а інших доказів, які мали підтвердити оцінку заподіяного збитку після дорожньо-транспортної пригоди позивачем не надано.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності ухваленого судом додаткового рішення, то колегія суддів з цього приводу звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

З аналізу положень статті 270 ЦПК України вбачається, що зазначена стаття передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у рішенні, в даному випадку - не вирішення питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2017 року, питання стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу судом вирішено не було, незважаючи на те, що клопотання про їх стягнення та необхідні докази їх розміру та понесення, відповідно до законодавства, яке діяло на час розгляду справи та регулювало дані правовідносини, що є підставою для усунення неповноти судового рішення шляхом винесення додаткового рішення.

При цьому, варто враховувати, що норми діючого на той час законодавства роз’яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України в своїй постанові № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме п. 47 розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року№ 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, який був чинний на час надання правової допомоги адвокатом та розгляду справи. Відповідно до ч. 1 закону № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року становить 1600 грн. Так, 40 % від 1600 грн. дорівнює 640 грн.

Отже, беручи до уваги, що відповідо до акт прийому–передачі виконаних робіт від 06.11.2017 року за договором, на надання правової допомоги було витрачено 15,5 год., розмір винагороди 9 800 грн., стягнутий судом першої інстанції, не перевищує граничний розмір компенсації, визначений положеннями, чинного на час ухвалення основного рішення, законодавства (640 грн. х 15,5 =9920грн.).

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції, також, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року та додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2018 року залишити без змін.  

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.І. Савченко

ОСОБА_2