Справа № 2-29/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2008 року     м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Петуніна І.В.

при секретарі - Прокопенко І.М., Мітченковій Н.А., Мельниковій І.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ

сумісного майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, в обґрунтування якого вказала, що з травня 2001 року по червень 2007 року вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. Вони вели спільне домашнє господарство, мали єдиний сімейний бюджет, проживали разом у її помешканні. Спільних дітей не мають. У березні 2005 року відповідач запропонував їй придбати для потреб сім'ї за спільні кошти новий автомобіль. Вона погодилась, за умови, що автомобіль буде зареєстрований на її ім'я та ім'я відповідача як спільна власність двох осіб. У березні вони придбали новий автомобіль марки ВАЗ 21124, державний № НОМЕР_1, за ціною 43000 грн. У березні 2006 року відповідач запропонуав їй придбати для їх сім'ї за спільні кошти ще один новий автомобіль. Вона погодилась, за умови, що він буде зареєстрований, як й перший на їх обох. У липні 2006 року вони оформили кредит на придбання нового автомобіля марки HYUNDAI MATRIX, державний № НОМЕР_2, за ціною 82000 грн. Проте, всупереч домовленостей відповідач оформив усі документи з придбання автомобілів на себе та зареєстрував їх на себе. У червні 2007 року відповідач припинив з нею сімейні стосунки, забрав свої речі та оселився у гуртожитку. У зв'язку з цим, просить стягнути з відповідача на свою користь коменсацію за частку у спільному майні у сумі 62500 грн., яка складається з 43000 грн. за автомобіль ВАЗ та 19500 грн., тобто половини суми, виплаченої на момент розриву їх відношень за автомобіль HYUNDAI MATRIX.

Відповідач позов не визнав та пояснив суду, що вони дійсно з відповідачем за час сумісного проживання придбали майно, на яке вказує позивач, але це майно не було набуте за спільні кошти. Позивач неодноразово наголошує, що нібито між ними була домовленість про те, що автомобіль буде зареєстрований на ім'я обох. Коли б така домовленість мала місце, то автомобіль й був би оформлений на ім'я обох. Більш того, була домовленість про те, що позивач не буде претендувати на автомобіль, оскільки він, як й все інше майно, був придбаний за його кошти. Позивач за час спільного проживання ніде не працювала, перебувала на його повному утриманні, на протязі 3-х років він сплачував її навчання у Курахівському технікумі, а тому вважає, що у неї не має ніяких моральних підстав звертатися з цим позовом до суду. Він дійсно у 2005 році придбав автомобіль НОМЕР_3 за ціною 45000 грн. Автомобіль придбаний на його особисті кошти, які він мав від продажу належної йому квартири, а також особистих заощаджень, оскільки він постійно працював на шахті Красноармійська-Західна № 1. Позивач не працювала, власного доходу не мала і таким чином коштів в автомобіль ВАЗ не вкладала. Він же бажав мати автомобіль і тому навіть продав квартиру, яка була його житлом. На даний час він мешкає у гуртожитку. У 2006 році він вирішив придбати кращий автомобіль і тому автомобіль ВАЗ був фактично проданий 26.06.2006р. ОСОБА_5 за 40000 грн. У липні 2006 року він придбав автомобіль HYUNDAI MATRIX за ціною 82000 грн. Саме для придбання цього автомобілю й були витрачені 40000 грн., виручених від продажу автомобілю ВАЗ, а на суму

40000 він узяв кредит у «Кредитпромбанку». На час припинення сімейних стосунків на 01.03.2007р. по кредиту сплачено 1739,13 х 7 = 12173,91 грн. 1/2 частина від вказаної суми складає 6086,96 грн. Таким чином він фактично не розрахувався за придбаний автомобіль, оскільки кредит сплачений не в повному обсязі. За час спільного проживання вони набули наступне майно, яке залишилося у позивача і яке вона не врахувала при розрахунку належних їй сум. У позивача залишилося: скутер вартістю 3000 грн., кухонний гарнітур -2500 грн., меблі для кухні - 600 грн., холодильник «Норд» - 1200 грн., мікрохвильова піч -1500 грн., телевізор «Хітачі» - 1400 грн., м'які меблі для зали - 2300 грн., палас - 1000 грн., пральна машина «Індезіт» - 2000 грн., домашній кінотеатр - 1400 грн., водонагівальний бак -500 грн., масляний радіатор - 400 грн. Таким чином вважає, що у позові повинно бути відмовлено.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони проживали однією сім'єю з травня 2001 року по червень 2007 року. У період проживання однією сім'єю, було придбано: автомобіль ВАЗ 21124 вартістю 45000 грн., автомобіль HYUNDAI MATRIX, скутер вартістю 3000 грн., кухонний гарнітур - 2500 грн., меблі для кухні - 600 грн., холодильник «Норд» - 1200 грн., мікрохвильова піч - 1500 грн., телевізор «Хітачі» - 1400 грн., м'які меблі для зали - 2300 грн., палас - 1000 грн., пральна машина «Індезіт» - 2000 грн., домашній кінотеатр - 1400 грн., водонагівальний бак - 500 грн., масляний радіатор - 400 грн. Вищевказані факти встановлені на підставі пояснень сторін, довідки МРЕВ (а.с.28).

Згідно розписки ОСОБА_5, який мешкає за адресою: пр-т шахтобудівників, 15, м.Красноармійськ, він отримав від ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 21124 та заплатив за нього гроші у сумі 40000 грн. (а.с.10).

На підставі довіреності ОСОБА_3 від 26.06.2006р., він уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що мешкають за адресою: вул.Кутузова, 1, смт.Межова, Дніпропетровська область, користуватися та розпоряджатися автомобілем ВАЗ 21124 (а.с.17).

ОСОБА_3 уклал кредитний договір від 30.06.2006р. з Донбаською філією ВАТ «Кредитпромбанк» на 40000 грн. на споживчі цілі з щомісячним його погашенням у сумі 1739,13 грн. (а.с.11-12).

Згідно договору купівлі-продажу від 16.07.2003р., ОСОБА_3 продав належну йому квартиру за 2500 грн. (а.с.15-16).

Згідно довідки МРЕВ, автомобіль ВАЗ 21124 знятий з обліку 08.10.2007р. на підставі доручення ОСОБА_3

Згідно довідок ПФУ м.Димитров, за 2004р. відповідач отримав пенсію у розмірі 9286,61 грн., за 2005р.- 12075,21 грн., за 2006р. - 18797,63 грн., за січень-липень 2007р. -14421,49 грн. (а.с.56-59).

Згідно довідки фонду відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Димитров, відповідач за період з червня 2002р. по липень 2007р. отримав страхових виплат у сумі 12659,06 грн. (а.с.62).

Згідно довідки про заробітну плату відповідача, його доход за період з січня 2001 по листопад 2007рр. склав 388328,39 грн. (а.с.64-65).

Згідно довідки відділеня № 3 Донбаської філії ВАТ «Кредитпромбанк», автомобіль за програмою «ОСОБА_7 в кредит» на ім'я позивача та відповідача не оформлялися (а.с.67).

Окреме доручення, направлене Межівському районному суду Дніпропетровської області для допиту ОСОБА_5 повернуте без виконання, оскільки він там не мешкає, але вдруге він був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з його особистим підписом (а.с.86-92).

Згідно довідки ДНІ у м.Димитрові, позивач з 1 кварталу 2001 по 1 квартал 2004 року не отримувала доходів. У 2-му кварталі 2004 року вона отримала доход у розмірі 140,90 грн. від центру зайнятості. З 3-го кварталу 2004 року по 3 квартал 2007 року доходів не отримувала (а.с.94).

Згідно висновку експерта № 60 від 19.06.2008р., дійсна ринкова вартість автомобілю HYUNDAI MATRIX на теперешній час складає 57296,35 грн.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що позивач працювала продавцем на ринку м.Красноармійська, торгувала джинсовими речами, який у неї був доход - не знає, вона торгувала сама та наймала продавців.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що позивач працювала продавцем на ринку м.Красноармійська, торгувала джинсовими речами, який у неї був доход - не знає. Коли позивач їздила до Харкова за товаром, то її матір торгувала за неї, за це позивач платила матері як продавцю. Але й матір допомогала позивачу матеріально. Позивач кожен рік виходила на роботу у якості продавця більш як 6 місяців у рік, у інший час працювала наймані продавці. За час навчання позивачу доводилося торгувати у літній час.

Згідно ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст.61 СК України, об'єктом спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Суд вважає, що автомобілі та речі: скутер вартістю 3000 грн., кухонний гарнітур - 2500 грн., меблі для кухні - 600 грн., холодильник «Норд» - 1200 грн., мікрохвильова піч - 1500 грн., телевізор «Хітачі» - 1400 грн., м'які меблі для зали - 2300 грн., палас - 1000 грн., пральна машина «Індезіт» - 2000 грн., домашній кінотеатр - 1400 грн., водонагівальний бак -500 грн., масляний радіатор - 400 грн. є спільною сумісною власністю подружжя оскільки вони придбані сторонами у період проживання однією сім'єю. Вартість речей, вказана відповідачем суд вважає дійсною вартістю речей, оскільки позивач була згодна з цією оцінкою. Вартість автомобілю ВАЗ 21124 суд оцінює у 45000 грн., як на це вказав відповідач, оскільки він придбавав цей автомобіль та інших доказів щодо його вартості суду не надано. Згідно автороварознавчої експертизи, автомобіль HYUNDAI MATRIX коштує на теперешній час 57296,35 грн.

Суду не надано доказів, що автомобіль ВАЗ 21124 був придбаний відповідачем за особисті кошти. Доводи відповідача про те, що він продав квартиру для того щоб купити цей автомобіль, суд не приймає до уваги, оскільки квартира продана за 2500 грн., що складає тільки 5,5 % від вартості автомобіля ВАЗ, крім того, квартира була продана ще у 2003 році, а автомобіль ВАЗ придбано у квітні 2005 року. Доказів, що у відповідача були заощадження суду не надано. Більш того, згідно його довідки про заробітну плату за період з січня 2004р. по березень 2005 року доход відповідача був 111743,67 грн., а також він отримав пенсію за цей ж період у розмірі 12217,19 грн.

Таким чином суд вважає, що автомобілі є спільною сумісною власністю сторін.

Суду не надано доказів того, що автомобіль ВАЗ 21124 був проданий відповідачем. Суд не приймає як доказ розписку ОСОБА_5, оскільки сам ОСОБА_5 не був допитаний судом, на розписці немає дати її складання й таким чином не можна з'ясувати, чи дійсно він придбав автомобіль у відповідача. Видану відповідачем довіреність на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо користування та розпорядження автомобілем ВАЗ 21124, суд не приймає до уваги, як на доказ договору купілі-продажу, оскільки він не грунтується на законі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд вважає частки майна сторін рівними, оскільки доказів щодо домовленості сторін або шлюбний договір суду не надано.

Таким чином, вартість автомобілів, які є спільною сумісною власністю подружжя, складає 45000 + 57296,35 = 102296,35 грн., 1/2 частка якої складає 51148,18 грн. яка й

припадає на позивача. Від цієї суми суд вважає за необхідне відняти 17800 грн., тобто вартість речей, які залишилися у позивача. Крім того, відповідачем був взятий кредит на споживчі цілі у погашення якого по травень 2007 року сплачено 17391,30 грн. 1/2 частку від цієї суми, суд також вважає треба відняти від частки, яка припадає на позивача.

Тобто сума, яка підлягає стягненню складає: 51148,18 - 17800 - 8695,65 = 24652,53 грн.

Крім цього, на підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно судовий збір в сумі 246,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 11,81 грн.

На підставі ст.ст.60, 61, 70, 74 СК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ сумісного майна задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 24652,53 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 246,06 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 11,81 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.