Справа №2-456/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2008 року     м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Петуніна І.В.

при секретарі - Пономаренко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

Геннадіївни, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-

продажу дійсним та права власності на 1/2 частину жилої квартири та за зустрічною

позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним та права власності

на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та права власності на 1/2 частину жилої квартири. В обгрунтування позову вказав, що з ОСОБА_3 вони перебували у шлюбі з 14.09.1991р. 04.06.2002р. шлюб між ними було розірвано. Від цього шлюбу є син ОСОБА_7, 29.11.1994р.н. У зареєстрованому шлюбі у період сумісного проживання та ведення домашнього господарства 03.03.2000р. ними була придбана квартира за адресою: м-н «Восточний», 9/57, м.Димитров Донецькій області у ОСОБА_6 Договір купівлі-продажу був зареєстрований регіональною товарною біржею «Юго-Восток», квартира зареєстрована на відповідача по справі - ОСОБА_3 В момент укладання договору купівлі-продажу квартири вони та ОСОБА_6 виконали всі умови відносно купівлі-продажу, ними було сплачено продавцю ОСОБА_6 грошову суму у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_6 передав їм ключі від квартири. З моменту укладення договору купівлі-продажу та реєстрації його на товарній біржі та в БТІ вони вважали, що він не потребує подальшого нотаріального посвідчення. Посвідчити нотаріально угоду ОСОБА_6 відмовився. За таких обставин просить визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, зареєстрований Регіональною товарною біржею «Юго-Восток» в м.Димитров за № 479 від 3 березня 2000 року та визнати за ним право власності на 1/2 частку цієї квартири.

У судовому засіданні позивач пояснив, що за час сумісного мешкання, після покупки квартири, бувало, що він уходив із сім'ї. Через знайомих вони найшли цю квартиру, ходили разом дивитися на неї. Першу суму за квартиру він віддавав, другу суму - не пам'ятає, договір оформлений на дружину, він не придавав цьому уваги. До суду не звертався, оскільки вважав, що це його власність. До 2006 р. він був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1. Там мешкали його батьки та брат, він там мешкав до реєстрації шлюбу. Коли у них припинилися сімейні

відносини - пояснити не може. Не зареєструвався у спірній квартирі, щоб менше було платити. Хто платив комунальні платежі - не пам'ятає. 04.06.2002р. розірвали шлюб у суді. Свідоцтво про розірвання шлюбу отримав 10.04.2004р. Він знав, що є квартира, оформлена на дружину, він не робив нічого, щоб поділити цю квартиру, оскільки не було нудьги. Зараз він мешкає у своєї дружини. Перший раз зареєстрований по Мухамадєєва 4/8, м.Димитров у 2006р., до цього там не був зареєстрований, довідку Новоекономічної ради про реєстрацію підтверджує. Будинок по Чкалова, 131 став його 3 роки тому після смерті батьків, він його продав приблизно рік тому. Йому нічого не мешало звернутися до суду на протязі трьох років після розірвання шлюбу, він вважав, що це його власність, спорів про поділ майна не було. Проти зустрічного позову заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 подала зустрічну заяву в обґрунтування якої вказала, що з 14.09.1991р. по 04.06.2000р. вона дійсно знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 Від цього є син ОСОБА_7, 29.11.1994р.н., який мешкає з нею. У процесі шлюбу сімейні відносини між ними не склалися і вони мешкали нарізно: вона мешкала за адресою: м-н «Східний» 8/78, м.Димитров, де вона вела самостійно господарство, а ОСОБА_1 у смт.Новоекономічне. і ніяким чином не приймав участі у сімейному бюджеті. 03.03.2000р. вона за свої кошти придбала квартиру у ОСОБА_6, яка зареєстрована на біржі «Юго-Восток», сплатила кошти та отримала ключі де мешкає й в теперішній час. Укладаючи договір купівлі-продажу на біржі, вона вважала, що виконала всі умови й квартира є її приватною власністю й не потребує нотаріального посвідчення. Також вважає, посилаючись на ст.57 СК України, що оскільки квартира придбана за її особисті кошти, то вона є її приватною власністю, а не також власністю її чоловіка. Крім того, у довідці від 04.10.2007р. вказано, що ОСОБА_1 мешкає у м.Димитров, вул.Мухамадєєва, 4/8 з жінкою з 1982р. Також вважає, що ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності у три роки, навіть не з дати придбання квартири, а й з дати розірвання шлюбу, тобто з 2002р. У зв'язку з цим просить визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, зареєстрований Регіональною товарною біржею «Юго-Восток» в м.Димитров за № 479 від 3 березня 2000 року та визнати за нею право власності на цю квартиру.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила суду, що шлюб розпався давно, вона думала, що це квартира дитини, вони там були прописані з першого дня до теперішнього часу. З 1994 року вони з відповідачем то жили, то не жили. Коли подала заяву на розірвання шлюбу, вони остаточно не жили. У період придбання квартири вони сумісне господарство не вели. Більша частина грошей була її, вона давала в гривнах, батьки позивача давали 200 доларів США. Позивач фактично мешкав на Чкалова, 131, речей у квартирі позивача не було. У її батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не було грошей, тому вони не змогли відразу віддати гроші на квартиру. Поругалися вони з тещею та тестем, оскільки позивач пив, гуляв та мав іншу аморальну поведінку. Першу частину грошей віддавав позивач, другу частину відвозила вона. Гроші позивач давав, якийсь мізер. Вона вважає що квартира її, оскільки вона матір, турбується про сина. На протязі часу після розірвання шлюбу, ніяких спорів про квартиру не було.

Відповідач ОСОБА_6 суду пояснив, що перший раз гроші приїхали передавати разом ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Другий раз ОСОБА_1 приїжджав з другом передавав гроші. Оформляли договір купівлі-продажу з ОСОБА_8 Розміри першої та і та другої частини грошей не пам'ятає. Коли першу суму віддавали, все було нормально між ними. Домовилися, що квартиру будуть

оформляти на ОСОБА_8, за дитину розмови він не чув. При оформленні угоди на біржі ОСОБА_8 не було. Він не пам'ятає, коли приходили дивитися квартиру. Розмова була, що він продає квартиру сім'ї ОСОБА_8. Чиї гроші серед них - він не може пояснити. Про життя ОСОБА_8 йому невідомо. Ключі він передавав мабуть ОСОБА_8, але не пам'ятає точно, щодо дійсності угоди позов визнає, в іншому -вирішити питання на розсуд суду.

Судом встановлено, що згідно довідки КП «СЕЗ» від 04.10.2007р. за адресою: вул..Мухамадєєва, 4/8, м.Димитров з 1982р. зареєстровані ОСОБА_11 та ОСОБА_1 (а.с.4).

Згідно довідки відділу РАГС Красноармійського міськрайонного управління юстиції, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрований у виконкомі Новоекономічної селищної ради Красноармійського р-ну Донецької області, актовий запис № 9. 04.06.2002р. у відділі РАЦС Димитровського міського управління юстиції зареєстровано розірвання цього шлюбу, актовий запис № 125.

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 03.03.2000р. був укладений договір купівлі-продажу квартири на регіональній товарній біржі «Юго-Восток», розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за № 479 та зареєстрований у БТІ м.Димитрова 14.03.2000р., сторони були прийняти у ч.1ени біржі (а.с.24-26).

Згідно довідки Новоекномічної селищної ради від 17.04.2008р., ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.43). Згідно рішення Димитровського міського суду Донецької області від 31.08.2001р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було розірвано. Цим рішенням встановлено, Сумісне життя сторони припинили у червні 2001 року.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що 1995-2000 роки сторони по справі придбавали квартиру у ОСОБА_6. Він возив на машині у с.Срібне ОСОБА_13, він відвозив гроші. Вони возили гроші ОСОБА_6, як власнику квартири, возив тільки ОСОБА_8, він був присутній при передачі грошей подружжю ОСОБА_6. При цьому була його дружина, передавали 3000 доларів США. Суму угоди він не знає. На його думку квартира придбавалися для сім'ї, на момент придбання квартири сторони по справі мешкали разом. У ОСОБА_8 вдома був, останній раз був у 1997 році.

З угоди вбачається, що до її підписання сторони дійшли згоди з усіх суттєвих питань купівлі-продажу квартири, про що свідчать їхні підписи в угоді.

Правовідносини між сторонами виникли на час дії Цивільного Кодексу 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.

Згідно ч.2 ст.47 ЦК України в разі, якщо сторони частково чи повністю виконали умови угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати її дійсною. В цьому разі нотаріальне посвідчення угоди не потрібне.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що угода купівлі-продажу квартири, укладена між сторонами і зареєстрована на регіональній товарній біржі "Юго-Восток" в м. Димитров, відповідає вимогам ст.ст.153, 224 ЦК України і може бути визнана дійсною.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У період придбання квартири діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України й суд вважає, що при вирішенні спору слід керуватися його нормами. Згідно ст.22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Згідно ст.28 КпШС України, у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Таким чином суд вважає, що квартира була придбана у період шлюбу та відповідно ОСОБА_1 має право на 1/2 частку цієї квартири.

Щодо застосування строку позовної давності, то суд вважає, що він не пропущений, оскільки згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Само по собі укладання угоди або розірвання шлюбу не є порушення права ОСОБА_1 на розпорядження квартирою.

У зв'язку з вищевикладеним на підставі ст.ст.22, 28 КпШС України, ч.2 ст.47, 153, 224 ЦК України 1963 року, ст.261 ЦК України 2004 року та керуючись ст.ст.10, 15, 60, 61, 209, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, зареєстрований Регіональною товарною біржею «Юго-Восток» в м.Димитров за № 479 від 3 березня 2000 року, дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 44,2 м2, в тому рахунку жилою - 25,7 м2.

У зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та права власності на квартиру відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.