Справа № 361/2168/17 Головуючий у І інстанції Василишин В. О.

Провадження № 22-ц/780/1302/18 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.

Категорія 33 04.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Мережко М.В.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Суханової Є.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2017 року у справі за позовом спільного Українсько-Нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Група 4 Секурітас Лтд» до ОСОБА_2, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про стягнення судових витрат,

встановив:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до СП ТОВ «Група 4 Секурітас Лтд» про стягнення недонарахованої заробітної плати, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року залишено без змін рішення суду першої інстанції від 06 березня 2017 року.

У квітні 2017 року СП ТОВ «Група 4 Секурітас Лтд» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат.

У своєму позові просило суд стягнути із ОСОБА_2 понесені товариством судові витрати у розмірі 40 000 грн. 00 коп., витрачених СП ТОВ «Група 4 Секурітас Лтд» на послуги юриста ОСОБА_3

У судовому засіданні 10 листопада 2017 року Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області було залучене до справи у якості співвідповідача.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь СП ТОВ «Група 4 Секурітас Лтд» судові витрати у розмірі 4 000 гр. та судовий збір у розмірі 160 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2017 року скасувати.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до СП ТОВ «Група 4 Секурітас Лтд» про стягнення недонарахованої заробітної плати, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2016 року між СП ТОВ «Група 4 Секурітас Лтд» та ТОВ «Міжнародна компанія «ВІП КОНСАЛТІНГ» в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір №04-10/16 про надання правової допомоги (а.с. 11- 15). На виконання умов вказаного договору між його сторонами було укладено додаткову угоду №6 від 06 червня 2016 року (а.с. 16) та додаткову угоду №8 від 21 червня 2016 року (а.с. 16).

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до СП ТОВ «Група 4 Секурітас Лтд» про стягнення недонарахованої заробітної плати, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди), стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із п. 47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначався за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», що був чинним на час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до СП ТОВ «Група 4 Секурітас Лтд» про стягнення недонарахованої заробітної плати, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст. 1 вказаного закону, розмір компенсації судових витрат не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п.48 вказаної Постанови, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач надав докази укладення договору про надання правової допомоги та оплати послуг. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт надання зазначених у вказаному договорі послуг, пов'язаних із розглядом даної цивільної справи, зокрема, розрахунок витрат.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги і її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо представник перелічених у договорі послуг фактично не надавав.

Докази підготовки юристом ТОВ «Міжнародна компанія «ВІП КОНСАЛТІНГ» процесуальних документів та надання інших послуг, перелічених у договорі, у матеріалах справи відсутні. В матеріалах справи також відсутній розрахунок вартості кожної з цих послуг. Тому суд був позбавлений можливості встановити суму витрат на правову допомогу, які реально були витрачені позивачем під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 та які могли б підлягати стягненню з останнього в межах, встановлених законодавством.

А відтак, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_2 на користь СП ТОВ «Група 4 Секурітас Лтд» судових витрат у розмірі 4 000 грн., оскільки позивач не довів свої вимоги належними доказами.

Разом з тим, висновок суду про відмову у задоволенні вимог до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області є цілком справедливим і рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь апелянта 240 грн. судових витрат, сплачених ним за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2017 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення.

У задоволенні позову спільного Українсько-Нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Група 4 Секурітас Лтд» до ОСОБА_2, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області відмовити.

Стягнути зі спільного Українсько-Нідерландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Група 4 Секурітас Лтд» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 240 (двісті сорок) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Мережко

Судді Ю.О. Матвієнко

Є.М. Суханова