Справа №  2- 248/09

                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                      Іменем України

  4  грудня   2009 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

у складі головуючого судді     Ан О.В.

при секретарі     Крутій  Ю.В.

 за участю  позивача       ОСОБА_1

 представників позивача  прокурора  Кривцуна Сергія Олександровича

                                                                ОСОБА_2

                                                                ОСОБА_3  

  відповідача                                           ОСОБА_4

розглянув у судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі справу за позовом   Прокурора  Саксаганського району  м.  Кривого рогу  в  інтересах ОСОБА_1  до ОСОБА_5, ОСОБА_4  про визнання  договору купівлі – продажу  не дійсним,  

                                                                        у с т а н о в и :

    Прокурор звернувся  до суду  з  позовом  в  інтересах  ОСОБА_6 ,   в  якому  вказав, що  з  2510.2003 року  ОСОБА_6 перебувала   у шлюбі  з ОСОБА_5 та  носила призвіще ОСОБА_5.   27.02.2007 року  шлюб  між    ОСОБА_5 та    позивачем розірвано.  25.10.2005 року  позивач  та  ОСОБА_5  придбали  автомобіль ВАЗ – 21121 2005  року  випуску,  кузов  №  НОМЕР_1 р.н.  НОМЕР_2,  який  був  на підставі  свідоцтва  про реєстрацію  НОМЕР_3 в   Криворізькому  МРЕВ зареєстрований  на  ім»я  ОСОБА_5.    29.10.2006 року  без згоди   позивача  ОСОБА_6  вказаний   автомобіль  ОСОБА_5 продав  за 100 гр-н   ОСОБА_4  через  ОСОБА_7  товарну біржу  « Контрактова» .    Вказаний  автомобіль був  придбаний  в  період шлюбу   і  є  спільною  власністю  ОСОБА_5 та  ОСОБА_6   Позивач  ОСОБА_6  своєї  згоди на продаж автомобіля не давала.  Тому  прокурор  вважав, що   угоду  купівлі  - продажу належить   визнати  не  дійсною, повернути сторони в   попереднє  становище,  визнати за  ОСОБА_6  право власності на  1\2  частину    вказаного автомобіля.

  В  судовому засіданні  прокурор  підтримав  позовні  вимоги,  вказав, що   угода  купівлі-

продажу  автомобіля    була  здійснена  без  згоди  співвласника автомобіля  ОСОБА_6, оскільки  все майно, придбане   подружжям в  період  шлюбу  є  спільною  власністю  подружжя ,  відповідно до ст.  60 СК України.    ОСОБА_8    діяв   в  супереч   інтересам  позивача,   тому  угоду належить  визнати не  дійсною  та  повернути сторони в  попереднє  становище,  а  саме  зобов»язати сторони  правочину купівлі  - продажу повернути один  одному  все , що було отримано за   правочином.  Для   того, що б  в подальшому  інтереси  співвласника   ОСОБА_6 не  були порушені -  визнати за  ОСОБА_6. право  власності на   1\2  частину   вказаного автомобіля.

         Позивач, її представники    ОСОБА_2,   ОСОБА_3 підтримали  зазначені позовні  вимоги.   ОСОБА_1   вказала, що   письмової  та  усної згоди на    продаж  

автомобіля  ОСОБА_8  вона  не надавала.    На разі, після  розірвання  шлюбу   з  

ОСОБА_8   вона    зареєструвала новий   шлюб  та   прийняла  прізвище   ОСОБА_1.  

Вона перебуває  в відпустці    по догляду  за  дитиною,  тому   для  належного захисту  свого   права звернулась до  прокурора.  

              Відповідач   ОСОБА_8    позовні  вимоги не визнав,  вказав, що   його матір  ОСОБА_4 давала   йому  у  борг   кошти  10 000 гр-н    для  придбання    автомобіля .   Тому   він за  100 гр-н  вирішив   продати   автомобіль матері.  В   жовтні  чи  листопаді 2006 року   позивач    в  телефонній  розмові  надіждала  згоду  на  продаж  автомобіля.  Автомобіль  було продано   ще  в період  спільного проживання    подружжя, тому  вважав, що в  задоволенні  позовних  вимог  належить відмовити.    В подальшому  відповідач  перестав   з»являтися  в  судове засідання.

        Відповідач   ОСОБА_4 позов  не визнала,  вказала, що     син  позичав у  неї гроші                     для  придбання автомобіля 10 000 гр-н  та  не повернув  їх.  В рахунок   повернення  боргу,  він    продав їй  куплений  автомобіль.  Як  їй  відомо зі  слів  сина  позивач ОСОБА_1   по телефону  дала  згоду  на  продаж автомобіля та  не  заперечувала  проти  укладення  угоди.  Однією сім»єю   її  син та  ОСОБА_1   проживали  до  вересня  2007 року, хоча   розірвали шлюб  в  лютому  2007 року. Отже  можна  вважати, що  автомобіль  було  продано в  період  шлюбу за згодою  кожного з  подружжя.  А, отже ,  в  задоволенні  позовних  вимог  необхідно відмовити.

          Суд дослідив  матеріали справи :  

- свідоцтво  про розірвання  шлюбу  ( на  а.с. 8)  , згідно якого  27.02.2007 року  зареєстровано  розірвання  шлюбу  між  ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , прізвище  дружини після  розірвання  шлюбу  ОСОБА_6  

-   Договір  купівлі  -  продажу ( на а.с. 9) , згідно якого   25.10.2005  року ПИИ « АО Автоинвестстрой – ОСОБА_10»  продав,  а  ОСОБА_5 купив    автомобіль  ВАЗ  21121  вартістю 43400 гр-н

- накладну  « автоинвестстрой »  № 497   від  25.10.2005 року   ( на  а.с. 10)  на  автомобіль  ВАЗ  21121 д. НОМЕР_4  к. НОМЕР_5,   на  суму   43 400 гр-н;

-  угода купівлі  -  продажу  від  29.11.2006 року, за   якою   ОСОБА_5 продав,  а ОСОБА_4  купила  автомобіль  ВАЗ  21121 2005  року  випуску   кузов № НОМЕР_1 державний  номерний  знак  НОМЕР_2, що належав  продавцю  на  підставі    свідоцтва  про реєстрацію  НОМЕР_3, виданого Криворізьким  МРЕВ за  100 гр-н  ,  посвідчений   ОСОБА_7 товарною біржею  « Контрактова»  за реєстровим  НОМЕР_7;

 -   Свідоцтво  про шлюб  ( на  а.с. 22) , згідно якого  ОСОБА_6  07.12.2007 року  зареєструвала  шлюб  з  ОСОБА_11 та   прийняла  прізвище  ОСОБА_11 ;

 -  свідоцтво  про одруження  ( на а.с. 33  згідно якого  шлюб  між  ОСОБА_8 та   ОСОБА_6. було  зареєстровано  23.08.2003  року.

-  копія  рішення  суду   Саксаганського району  м.  Кривого рогу  ( на а.с.  34)  , згідно якого шлюб  між  ОСОБА_9 та  ОСОБА_8 розірвано  7.02.2007 року;

 -  свідоцтво  про реєстрацію  транспортного засобу ( на  а.с. 45) , згідно якого   автомобіль  ВАЗ  21121  кузов НОМЕР_6 зареєстровано за    ОСОБА_4  

    Зазначені  докази  суд   вважає їх належними,  допустимими та  приймає  їх  

    Вивчивши   докази,  суд  встановив  факт  укладення  шлюбу  між   ОСОБА_8 та  ОСОБА_6  23.08.2003 року,   факт придбання  автомобіля   25.10.2005 року,   факт розірвання шлюбу  між   ОСОБА_8 та  ОСОБА_9  

07.02.2007 року,  факт реєстрації шлюбу    ОСОБА_6 з   ОСОБА_11  та прийняття  прізвища  ОСОБА_6.      Таким чином  суд  встановив, що  автомобіль  ВАЗ 21121   було придбано  ОСОБА_8 та  ОСОБА_1  в період шлюбу.  Відповідно до ст..  60  СК України   автомобіль  є  спільною  сумісною  власністю  подружжя.   Вартість  автомобіля   на

момент придбання  складала   434000 гр-н , тоб то він  є  цінним  майном.  Відповідно до  ст.. 65  СК України  для  укладенням  одним  з  подружжя  договорів  стосовно  цінного майна   має бути подана  письмова  згода другого з  подружжя.      Письмова   згода  на    укладення  договору  купівлі  -  продажу  автомобіля  29.11.2006 року, за   якою   ОСОБА_5 продав,  а ОСОБА_4  купила  автомобіль  ВАЗ  21121 2005  року  випуску   кузов № НОМЕР_1 державний  номерний  знак  НОМЕР_2, що належить  продавцю  на  підставі    свідоцтва  про реєстрацію  НОМЕР_3, виданого Криворізьким  МРЕВ за  100 гр-н  ,  посвідчений   ОСОБА_7 товарною біржею  « Контрактова»  за реєстровим  НОМЕР_7;    ОСОБА_6  дана  не була.     Отже  при укладенні   правочину  купівлі -  продажу  не було додержано вимог передбачених    ст.  203  ЦК України,  а  саме зміст правочину   суперечив  чинному  законодавству,    ОСОБА_8  не  мав  повноважень розпорядитися  спільною сумісною власністю  без  згоди  співвласника  ОСОБА_11. Тому  правочин   купівлі продажу   від 29.11.2006 року, за   якою   ОСОБА_5 продав,  а ОСОБА_4  купила  автомобіль  ВАЗ  21121 2005  року  випуску   кузов № НОМЕР_1 державний  номерний  знак  НОМЕР_2, за  100 гр-н  ,  посвідчений   ОСОБА_7 товарною біржею  « Контрактова»  за реєстровим  НОМЕР_7;  належить  відповідно до  вимог  ст..   215  ЦК України  визнати   недійсним.   Відповідно до ст..  216  ЦК України,  в разі  недійсності  правочину   кожна  із сторін  зобов»язана   повернути другій стороні у натурі  все,  що  вона  отримала на  виконання  цього правочину.     Оскільки  відповідно до  ст..  60  СК України,   автомобіль  є  спільною  сумісною  власністю  ОСОБА_8 та   ОСОБА_1 які,  на різі, не є  подружжям, за   ОСОБА_1 повинно бути   визнано право  власності на  1\2  його  частину.    Право    власності   на  автомобіль  за   ОСОБА_5.   визнано,  тому    в повторному   визнанні  цього права  належить відмовити.

               На підставі  викладеного  ,  керуючись  ст..  60,  65 СК України,  ст.  203,  215,  216 ЦК

України ст..  208,  213-215 ЦПК України ,  суд      

                                                        Вирішив:

  Позов задовольнити частково.   Визнати  не дійсним  договір  купівлі -  продажу  транспортного засобу  від  29.11.2006 року,  укладений  між  ОСОБА_5 та  ОСОБА_5  ОСОБА_7  товарною  біржею  « Контрактова»  за реєстровим  НОМЕР_7.     Зобов»язати  ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 ,  як  сторін  правочину,  повернути  один одному  у  натрі  все, що вони отримали на  виконання  недійсного правочину.    Визнати за  ОСОБА_1  право  власності на  1\2  частину   автомобіля  ВАЗ 21121 2005 року   випуску   кузов №  НОМЕР_1 р.н.  НОМЕР_2.

 В  задоволені  позовних вимог  про  визнання  за  ОСОБА_15 права  власності на  1\2  частину автомобіля  ВАЗ 21121 2005 року   випуску   кузов №  НОМЕР_1 р.н.  НОМЕР_2 відмовити.

 Стягнути з  ОСОБА_5, ОСОБА_4 в  рівних  частинах    120 гр-н на   інформаційно  технічне забезпечення та  268 гр-н   судового збору  в дохід  держави.

Рішення може бути оскаржено   подачею  апеляційної  скарги  в Дніпропетровський   апеляційний  суд  через суд Саксаганського район  поданням  заяви  про оскарження   на  протязі  10 днів  з моменту  проголошення та після   цього на  протязі  20 днів  подачею  апеляційної  скарги.

Головуючий суддя