№2-16\07
РІШЕННЯ (копія)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2007 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі: гол-чого судді Стеганцова С.М. при секретарі Реуцькій Н.В.
розглянувши в відритому судовому засіданні в сел.. Шевченкове справу за позовом ОСОБА_1до приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_2про зміну запису в трудовій книжці та зміну підстав про звільнення.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до суду до приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_2про зміну запису в її трудовій книжці та зміну підстав про її звільнення з п.2 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України, на п.1 ст.36 КзпПУ. Також просила змінити запис про прийняття на роботу до відповідача з 17.10.2005 року на 17.06.2005 рік та зарахувати вказаний період у строк роботи у відповідача
Посилаючись на те, що її звільнення проведено неправильно, просила позов задовольнити, дані позовні вимоги в судовому засіданні підтримав і представник позивача.
Відповідач і представник відповідача з позовом не згодні і вказують, що позивачку відповідач звільнила правильно згідно п.2 ч.1 ст.41 КзпПУ, в зв'язку з втратою до неї довіри, так як згідно висновку аудиторської перевірки у позивача під час роботи у магазині який належав відповідачу малась недостача товарно-матеріальних цінностей на значну суму, всупереч того, що з позивачкою був укладений ще договір про збереження товару при укладені трудового договору.
Крім того, як вказує відповідач при продажу товару, позивач розпоряджався товаром, як власним, передаючи його громадянам без оплати, в так званий "борг", наносячи приватному підприємцю шкоду.
На підставі цього відповідач вважає, що позивачу в позові необхідно відказати.
Суд, заслухавши доводи сторін їх представників, свідків, перевіривши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні матеріали Шевченківського РВВС України в Харківській області про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач і її представник посилаються на те, що звільнення позивачки, відповідачем з роботи по п.2 ч.1 ст.41 КзпПУ, неправомірне і просять, суд визнати дане звільнення незаконним та зобов'язати відповідача зробити запис про звільнення позивача по п.1 ст.36 КзпПУ за угодою сторін, а також змінити запис про прийняття на роботу до відповідача не з 17.10.2005 року, а з 17.06.2005 року та зарахувати вказаний період у строк роботи у відповідача
В підтвердження своїх вимог позивач і його представник посилаються на те що позивач була прийнята на роботу до відповідача - 17.06.2005 року і пропрацювала у відповідача до дня звільнення до - 01.11.2006 року. Трудовий договір між сторонами був підписаний лише 17.10.2005 року, а договір про повну матеріальну відповідальність зовсім не підписувався.
Позивач тричі - 20.09., 04.10., 21.10. 2006 року, через пошту звертався до відповідача про звільнення з роботи за власним бажанням, але відповідач її не звільняв в порушення закону. 02.11.2006 року, позивач отримав трудову книжку від відповідача в якій було зроблено запис про звільнення її по п.2 ч.1 ст.41 КзпПУ. Відповідач пояснив, що цей запис зроблений в зв'язку з тим, що при ревізії в магазині де працював позивач була виявлена недостача товару на суму більше 50 тисяч гривень. Це твердження позивачка і її представник вважають не обґрунтованим, так як згідно перевірки Шевченківського РВ
УМВС України в Харківській області доказів про можливу причетність позивача до утвореної недостачі не було встановлено.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка дійсно згідно наданих доказів була прийнята на роботу до відповідача згідно трудової книжки 17.10.2005 року і з нею був заключний трудовий безстроковий договір, пропрацювала у відповідача позивачка до дня звільнення до 1.11.2006 року і була звільнена за п.2 ч.1 ст.41 КзпПУ за підстав втрати довіри.
Трудовий безстроковий договір між сторонами був заключний також 17.10.2005 року, в цьому договорі в п.2 було зазначено, що позивач зобов'язаний був реалізовувати завезений товар і забезпечувати зберігання товару і майна, яке належить відповідачу. Так як договір безстроковий то позивач мав право звертатися про розірвання договору на підставах передбачених ст. 38 КзпПУ, а не на підставах ст..36 КзпПУ, як просить позивач в позові.
Виводи експерта - спеціаліста - економіста № 8753 ХНДІСЄ ім..Бокаріуса які маються в матеріалах справи Шевченківського РВ УМВС України в Харківській області, про відмову в порушенні кримінальної справи і які просив залучити до справи представник позивача - виходять з вимог трудового законодавства про прийняття і звільнення робітників на підприємствах, установах організаціях і як вказує експерт - спеціаліст надані йому матеріали не відповідають нормам закону України від 16.07.1999 року № 996 -ХІУ " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" і положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, але при цьому експертом не враховувалися особливості укладення трудових договорів і виконання робіт, працівниками зайнятих на роботах у фізичних осіб - підприємців.
Згідно ж Указу Президента України від 28.06.1999 року, за № 746 і нормативних документів ДПА України, для фізичних осіб підприємців, які працюють на спрощеній системі не передбачений документований облік прибутків і витрат в процесі діяльності підприємця. Єдиним обов'язковим документом в якому відображаються прибутки, витрати та чистий прибуток являється книга обліку прибутку і витрат, вимоги заповнення якої затверджені наказом ДПІ України 29.10.1999 року за № 599, та документований облік товару довільної форми. Заповнення цієї книги не потребує обов'язкової наявності первинних документів. Звідси, для підприємців, не розроблені і не затвердженні спеціальні первині та інші регістри первинного обліку. Але у відповідності з господарським кодексом фізичні особи - підприємці, якщо вони бажають вести документований облік прибутків і витрат, можуть користуватися нормативними актами, розробленими та затвердженими для юр. осіб.
Тому суд вважає можливим при винесені рішення по цій справі користуватися висновком незалежного аудитора Аудиторської фірми "Контакт" від 19.09.2006 року згідно якого недостача товару складає 68526,31 гривень.
Висновки аудитора про недостачу товару також підтверджуються документованим обліком, який вівся старшим продавцем магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з яким працювала позивачка в АДРЕСА_1 Шевченківського району на бланках довільної форми - аркушах зошита як вказує відповідач і це підтверджується письмовими доказами (а. с. 34 - 63), при цьому були враховані вимоги, які передбачені для підприємств торгівлі, зокрема при заповненні звітів матеріально - відповідальних осіб та зошитів по матеріалам інвентаризації.
Згідно звітів (а. с. 34 ) оборот за підписом матеріально-відповідальної особи ОСОБА_3 залишок перед прийняттям на роботу позивача як вона стверджує на 17.06.2005 року склав 33060 гривень. Згідно даних ревізії на 17.06.2005 року за підписом матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_3 та позивача залишок товару по магазину дійсно склав 33060 гривень і вони з цим залишком були згодні, куди ввійшли і " борги населення" в розмірі 13773,90 що підтверджується підписами ОСОБА_3 і позивачки - ОСОБА_1 під результатами ревізії (а.с 92 -113).
Згідно звітів з даних матеріально-відповідальної особи за її підписом з 17.06.2005 року на 31.08.2006 року залишок товару склав 99650 гривень. Загальний залишок на
01.09.2006 року склав 100107, 24 гривні, в тому числі борги населення вже на даний час зросли і склали 25344, 58 гривень.
Згідно ревізії на 01.09.2006 року за підписом позивачки та ОСОБА_3 (а.с. 114), за період з 17.06.2005 року по 01.09.2006 року товару в магазині, в якому працювала позивачка залишилося всього на 17813 гривень, а по звітам матеріально-відповідальної особи ОСОБА_3, і ревізії з участю позивачки на 1.09.2006 року повинно бути товару на 100107,24 гривні (а.с.114-134).
Коли вдруге робилася ревізія в той же день з працівниками Шевченківського РВ УМВС, яка мається в матеріалах (а.с. 135 - 172) про відмову в порушені кримінальної справи по заяві ОСОБА_2 на всіх листах ревізії мається підпис позивачки, що вона з остачею товару в магазині на суму 17813, 34 гривні згодна, але останній аркуш ревізії про остаток товару який згідно з документованим обліком повинен бути в магазині за весь час роботи позивачки в магазині на суму 100107, 24 гривні позивачка відказалась підписувати в присутності свідків, хоча другий продавець з яким позивачка вмісті працювала в магазині підписала дані ревізії (а.с. 172).
В матеріалах справи також є письмове підтвердження і твердження відповідачки про борги позивачки які вона зробила на час роботи в магазині і з якими вона була згодна при складанні звіту за підписом позивачки в кінці звіту з 16.08.2006 по 31.08.2006 року, (а.с.64) про борг позивачки в магазину на суму 4687 гривень, в суді позивачка свій підпис під вказаним боргом визнала, але вказує, що це не її борги.
В судовому засіданні, як свідок була допитана ОСОБА_3., яка вказала, що в даному магазині згідно підрахунків товару повинно було бути на 100107,24 гривень, а фактично в наявності є на суму 17813,08 гривень, дана недостача утворилася в магазині в результаті її роботи та ОСОБА_1. крім них в магазині продавцями ніхто не працював. Як утворилася ця недостача свідок ОСОБА_3. пояснити суду не змогла.
Згідно аудиторського висновку за даними перевірки залишок повинен складати 86339,39 гривень за мінусом товару, який був фактично в наявності - 17813,08 гривень.
Тому всього, згідно висновку аудитора недостача товару складає 68526,31 гривня.
Згідно ревізії матеріально-відповідальних осіб, недостача виходить в більшому розмірі, але суду не потрібна точна сума недостачі, а є достатнім самого факту недостачі.
Позивачка не надала суду доказів, що недостача товарно - матеріальних цінностей ,належних ОСОБА_2, стала поза її волею та не з її дій і чому під боргом в розмірі 4687 гривень на (а.с. 64) стоїть її підпис.
Ревізії від 17.06.2005 року та 01.09.2006 року були проведені в присутності матеріально-відповідальних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що підтверджується підписами вказаних осіб в актах даних ревізій, крім підпису на одному останньому листі ревізії від 1.09.2006 року, позивачки яка відказалась від підпису в присутності свідків.
Твердження позивача, що з ним не був укладений договір про повну матеріальну відповідальність не відповідає дійсності по 2 -м підставам.
1. Згідно трудового договору на (а.с. 8), який мав місто між працівником - позивачем і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, договір передбачав повну матеріальну відповідальність позивача за завезений товар, за зберігання товару, майна та інші матеріальні цінності, та заходів по забезпеченню зберігання товару та майна магазину.
Згідно п.2 ч.1 ст.41 КзпПУ, трудовий договір з ініціативи власника може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, незалежно від наявності договору про повну матеріальну відповідальність - якщо з цим працівником може бути заключний трудовий договір. Згідно Переліку посад і робіт від 28.12.1977 року, які заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання цінностей, переданих їм на зберігання, продажу, перевозки з продавцями може бути укладений договір про повну
матеріальну відповідальність. Згідно трудового договору від 17.10.2005 року позивачка повинна була приймати всі заходи по збереженню товару. Тому вона як продавець магазину була зобов'язана доповідати власнику матеріальних цінностей про недостачу та про використання заходів для зберігання товару, однак позивач про це власника не повідомляла, крім цього для втрати довіри було достатньо не тільки недостачі, а й того, що позивачка розпоряджалася товаром, як власним, передаючи його громадянам без оплати, в так званий "борг", наносячи приватному підприємцю матеріальну шкоду.
Згідно акту аудиту від 19.09.2006 року, загальна недостача позивача перед відповідачем склала 68526,31 гривень, у цю суму входить також борг населення АДРЕСА_1 який зріс з часу ревізії від 17.06.2005 року з 17813,34 гривні до ревізії від 1.09.2006 року до суми - 25344,58 гривень, який склався з того, що позивачка видавала товар, який належав відповідачу без дозволу як вказує відповідач, громадянам АДРЕСА_1 без оплати. Згідно трудового законодавства втрата довіри з боку адміністрації до працівника, який безпосередньо обслуговує грошові та товарно-матеріальні цінності викликається, як правило здійсненням ним таких винних дій, в результаті яких виникла чи могла виникнути матеріальна шкода. Таким чином поводом до втрати довіри з боку відповідача служать не тільки допущені працівником зловживання у вигляді недостачі, підтвердженої висновками аудиту (а.с. 27-33), а й безвідповідальне ставлення його до своїх трудових обов'язків, в даному випадку, видача товару без оплати громадянам АДРЕСА_1, про що не на всю суму так званого "боргу" а частково це підтверджується записами самої позивачки з її особистим підписом про борг в розмірі 4687, гривень на (а.с.64), що потягло за собою спричинення шкоди відповідачу.
Доводи позивачки, про те, що відповідачка не звільнила позивачку з роботи за її заявою за власним бажанням та не розірвала трудовий договір, не можуть служити підставою для зміни запису в трудовій книжці, оскільки в цей період в вересні місяці проводилася ревізія і перевірка товарно-матеріальних цінностей аудитом. Підприємець в даному випадку мав право до закінчення перевірки наявності товару і передачі цього товару матеріально-відповідальною особою позивачкою підприємцю, не звільняти її за власним бажанням. Тому суд, доводи позивачки розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинене.
Щодо позовних вимог позивача про зміну запису про її працевлаштування у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з 15.06.2005 року, а не так як вказано в трудовій книжці з 17.10.2005 року та зарахування вказаного періоду в строк роботи у фізичної особи підприємця ОСОБА_2. - відповідача за справою, суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню за наступними обставинами.
В судовому засіданні відповідачка підтвердила, що дійсно позивачку вона прийняла на роботу 17.06.2005 року, але з випробувальним терміном та після спливу цього терміну уклала з нею трудовий договір.
Згідно ж ст..ст..27,28 КзпПУ України, адміністрація при прийомі на роботу може встановлювати випробувальний строк від 1 до 3 місяців і в випадку невідповідності працівника посаді він може бути звільнений з роботи, в даному випадку відповідач випробувальний строк порушив (а.с. 91), не вказавши термін строку і позивача не звільнив. Сам факт початку роботи позивачки з 17.06.2005 року в ПП ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечує і відповідач, так як в акті ревізії на 17.06.2005 року, вже стоїть підпис позивачки.
Тому суд вважає в цій частині вимоги позивачки задовольнити та зобов'язати відповідачку внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, де вказати початком роботи ОСОБА_1 в ПП ОСОБА_2 не 17.10.2005 року, а 17.06.2005 року, виправивши запис під № 10 з 17.10.2005 року на 17.06.2005 року. Дане виправлення підтвердити записом підприємця ОСОБА_2 з закріпленням печаткою підприємця.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 27, 28, 41 ч.1 п.2, 235 КЗпП України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1задовольнити частково.
В частині позовних вимог щодо зміни підстав звільнення ОСОБА_1на підставі п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України за втратою довіри - відмовити.
Позов ОСОБА_1в частині зміни запису в трудовій книжці про дату початку роботи в ПП ОСОБА_2 з 17.06.2005 року - задовольнити.
Зобов'язати ПП ОСОБА_2 . внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1записом про початок її роботи в ПП ОСОБА_2 з 17.06.2005 року, виправивши в трудовій книжці запис під № 10 з 17.10.2005 року на 17.06.2005 року. Дане виправлення підтвердити записом підприємця ОСОБА_2 з закріпленням печаткою підприємця.
Стягнути з ОСОБА_1на користь держави судовий збір в розмірі 25 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2на користь держави судовий збір в розмірі 25 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,5 гривень на користь одержувача: Територіальне управління державної судової адміністрації в Харківській області, код 26281249, банк одержувача: УДК у Харківській області, МФО 851011, р\р НОМЕР_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду
Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня
проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом
20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4
ст. 295 ЦПК України.