АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-536/08 Головуючий у 1-й інстанції: Покровська Т.С.

Категорія: ч.1 ст. 286 КК України Доповідач: Значок І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Погорєлової Г.М. судців - Гребенюк В.І., Значок І.С. за участю прокурора - Данчука В.М. засудженого - ОСОБА_1

14 серпня 2008 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва 5 червня 2008 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Котляреве Жовтневого району Миколаївської області, раніше не судимого,

- засудженого за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

- постановлено стягнути на користь лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва - 1341.27 грн., на відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілої в цьому лікувальному закладі, на користь ОСОБА_2 - 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винним в скоєні злочину за слідуючих обставин.

02.01.2007 p., близько 15 години, ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2108, д/н НОМЕР_1, в умовах хорошої видимості, на вологій проїзній частині, рухаючись по другорядній дорозі - вул. Коллонтай та виїжджаючи на головну дорогу - пр. Жовтневий у м. Миколаєві, де встановлений дорожній знак пріоритету «Надати перевагу», не виконав вимогу вказаного дорожнього знаку, грубо порушив вимоги п.п. 2.3. «б», 10.1, 16.11, 33. 2.1 Правил дорожнього руху України, тобто проявив неуважність до дорожньої ситуації, що склалася, не контролював свій рух, хоч був зобов'язаний це зробити та мав таку можливість, продовжив рух та, виконуючи поворот з виїздом на головну дорогу, не надав перевагу в русі автомобілю «Субару-Імпреза», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що рухався по пр. Жовтневому, допустив зіткнення, в результаті чого пасажир автомобілю «Субару-Імпреза» ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції ОСОБА_1, оспорюючи обставини справи, просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Посилається на те, що, на його думку, швидкість руху автомобіля «Субару» до моменту зіткнення була набагато більше ніж 50-55 км/год, обґрунтовуючи тим, що, після контактування з автомобілем «ВАЗ», автомобіль «Субару» ще контактував з бордюром висотою 20 см. та стовпом діаметром 70 см. , і проїхав 20м, зупинившись на сирому грунті приватного городу.

В ході судового слідства судом не дана оцінка тим обставинам, що до моменту зіткнення автомобіль «Субару», рухаючись з великою швидкістю здійснював обгін маршрутного таксі в той час, коли на цій ділянці дороги це заборонено.

В ході досудового слідства не вірно встановлена особа, яка керувала автомобілем «Субару», осільки після зіткнення з-за керма автомобілю вийшла ОСОБА_2 про що вказували свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

На думку апелянта вказані обставини призвели до невірного висновку суду про його вину в скоєному злочині.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 в скоєнні злочину за який він засуджений, при обставинах, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку доказами.

Так, відповідно даних огляду місця події та висновку авто технічної експертизи №575 від 23.02.2007р., засуджений, керуючи автомобілем ВАЗ 2108, рухаючись по другорядній дорозі -вул. Колонтай, виїзджаючи на головну дорогу - пр.Жовтневий в м. Миколаєві, у відповідності до вимог дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху «Дати дорогу», повинен був надати дорогу транспортним засобам, що рухались по головній дорозі та під'їжджали до не регульованого перехрестя, незалежно від режиму та напрямку їх руху. Крім того, засудженому, у відповідності до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху потрібно було переконатися, що зміна напрямку руху автомобіля буде безпечною і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Таким чином, засуджений, утримавшись від виїзду на головну дорогу, мав би технічну можливість уникнути контактування з автомобілем «Субару». А тому його дії знаходяться в причинному зв'язку з наслідками ДТП. На ранньому етапі розвитку дорожньо-транспортної ситуації у водія автомобіля «Субару», що рухався по головній дорозі та користувався пріоритетом при переїзді перехрестя з вул. .Колонтай, не було необхідності ні в застосуванні яких - небудь мір реагування на зміну дорожньо транспортної ситуації, ні в зміні швидкісного режиму. Що стосується об'єктивної відповіді на запитання чи мав водій автомобіля «Субару» технічну можливість уникнути контактування з автомобілем ВАЗ, тобто виконати вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху, то надати її не є можливим за відсутністю достатніх технічних даних. Однак, при умовах, вказаних водієм та пасажиром автомобіля «Субару», водій «Субару» не мав технічної можливості уникнути контактування з автомобілем ВАЗ.(а.с. 4, 172).

Відповідно до висновків експерта, рульові, ходові та гальмові системи обох автомобілів були у технічно справному стані, та забезпечували для водіїв технічну можливість контролювати напрямок руху автомобіля та гальмувати до остаточної їх зупинки, (акти №2/12 від 15.01.2007р.та №2/13 та 19.01.2007р., а.с. 49-54, 58-68).

Наведені вище докази, які досліджені судом першої інстанції, є достатніми для висновків про порушення правил дорожнього руху саме засудженим. Твердження апелянта стосовно великої швидкості руху автомобіля «Субару» та перебування за його кермом іншої особи, стосуються обставин, які безпосередньо не могли вплинути на розвиток дорожньо транспортної події.

Оскільки, усі обставини, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, в судовому засіданні досліджені всебічно, повно та об’єктивно, то підстав для проведення досудового слідства немає.

Покарання засудженому призначено згідно вимог ст. 65 КК України, а цивільний позов розглянуто відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Вирок Корабельного райсуду м. Миколаєва від 5 червня 2008року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення.