Справа № 2а-1144/09
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У К Р А Ї Н И
04.12. 2009 року
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Огієнко Н.В. при секретарі Безштанківській О.Д. в порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до УДАI УМВС України в Днiпропетрiвськiй областi, Інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території Солонянського району та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області Височинського Олександра Миколайовича про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В :
02 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що «26» жовтня 2009 р. службовою особою відповідача – інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території Солонянського району та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області Височинським Олександром Миколайовичем, щодо нього винесено постанову в справі про адміністративне провадження АН 552575 від 26.10.2009 року, якою нього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255,00 грн.
Зазначену постанову винесено щодо позивача співробітником ДАІ ніби-то за перевищення швидкості руху.
Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав.
У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме моєму автомобілю. Фактично позивачу співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки час, який ніби-то пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках або навіть сотнях метрах від автомобіля.
При цьому у момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, поряд із більшою швидкістю рухався інший автомобіль.
Крім того п. 1.4. Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року передбачено необхідність виключити випадки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його початку, а в даному випадку мене було зупинено на відстані більш ніж 100 метрів від дорожнього знаку «смт Солоне».
У відповідності до ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів мені співробітником ДАІ надано не було.
Співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права , передбачені ст.268 КпАП України, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП України. За таких умов його права при такому розгляді справи грубо порушено.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
За таких умов у його діях немає складу правопорушення, у якому визнано винним зазначеною постановою.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим «спрощеним» підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
У зв’язку з нез’явленням у судове засідання відповідача та заявленням Позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, у відповідності до ст. 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні цього спору, суд керувався положенням ст. 11 КАС України, а саме суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС, і не може виходити за межі позовних вимог.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» в п. 24 зазначається про звернення уваги судів на неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, однак останнім не було представлено будь-яких доказів про правомірність рішення.
Так, Позивачем суду було надано ксерокопію протоколу серії АЕ 026660 про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2009 року та ксерокопію постанови серії АН № 552575 по справі про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2009 року, і як вбачається з протоколу та постанови, 26 жовтня 2009 р. в 1303 ОСОБА_1 керував автомобілем БМВ 520 д/н НОМЕР_1 перевищив швидкість, тобто порушив п. 12.6. п/п «е» Правил дорожнього руху України. І як вбачається з постанови, вона була винесена в цей же день, коли було скоєно на думку посадової особи, що склала постанову порушення Правил дорожнього руху України, адміністративне правопорушення про що складено протокол серії АЕ 026660, чим було порушено право Позивача на захист, а саме отримання правової допомоги, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, заслуховувати пояснення очевидців.
Також, не надано належних та допустимих доказів, а в представлених протоколі та постанові відсутні посилання на свідків, які підтвердили факт скоєння правопорушення саме позивачем, в певний час і в певному місці.
Крім того, технічна фіксація швидкості автомобіля є лише додатковим доказом в сукупності з іншими доказами і не може слугувати безспірним доказом.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання правопорушнику часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, не тільки порушує права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 3 КУпАП.
При таких обставинах, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 35, 41-46, 49, 51, 70, 71, 122, 158-164, 167 КАС України, п. 15.9. п/п «е» Правил дорожнього руху України, ст.ст. 122, 247, 254, 258, 268, 280, 288, 289 КУпАП, постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАI УМВС України в Днiпропетрiвськiй областi, Інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території Солонянського району та АТІ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області Височинського Олександра Миколайовича про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2009 року серії АН № 552575 і провадження по адміністративній справі закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Оріхівського районного
суду Запорізької області: Н.В.Огієнко