ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
Запорізької області
Справа № 2а-1225/09
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У К Р А Ї Н И
04.12. 2009 року
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Огієнко Н.В. при секретарі Безштанківській О.Д. в порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Запорізькій області, Інспектора ДПС взводу ДПС м.Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецької області молодшого сержанта міліції Друзік Геннадія Олександровича про визнання недійсною та скасування постанови АН 184389 12.11.2009 року по справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В :
20 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст.288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
«12» листопада 2009 р. службовою особою відповідача – інспектором ДПС взводу ДПС м.Красноармійськ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області молодший сержантом міліції Друзіком Геннадієм Олександровичем, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України щодо нього.
Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідач безпідставно склав протокол та постанову про порушення мною п.11.1 ПДР України, оскільки вимог Правил не порушував, небезпеки для інших учасників дорожнього руху не створював, а рухався на дорозі з урахуванням перешкод на шляху та умов дорожнього покриття. До того ж у відповідності до п.11.1 ПДР, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2 (див. додаток 1) , а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
При цьому інспектор ДПС, діяв в порушення вимог Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ УМВС України та не дотримуючись прав водія, передбачених чинним законодавством.
В постанові не вказано, яким саме приладом зафіксовано проїзд ним по не тій смузі, в постанові відсутні докази існування дорожньої розмітки взагалі. Оотже не відомо чи є цей прилад автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, так як знаходився він у співробітника ДАІ, який керується ним безпосередньо (визначаючи ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, дату та час, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо.) Між тим, ст.14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі . За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Крім того розмітка на даному перехресті взагалі відсутня, як ним вже зазначалося, та відповідних знаків не має.
Про що і було зазначено у поясненні позивача.
До того ж я бажав скористатись своїм правом та прохав при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення залучити мого адвоката, про що також зазначив у протоколі. А відповідач виніс постанову одночасно з написанням протоколу.
Жодних об’єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локалізацію засобу фіксації – відсутні.
У відповідності до ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки та фіксації має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки та фіксації для в икористання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів позивачу співробітником ДАІ надано не було.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КпАП України, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП України. За таких умов його права при такому розгляді справи грубо порушено.
З огляду на викладене вважає, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у його діях немає складу правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою.
Прохає суд скасувати постанову АН 184389 від 12.11.2009 року.
У зв’язку з нез’явленням у судове засідання сторін по справу та заявлення клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у відповідності до ст. 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні цього спору, суд керувався положенням ст. 11 КАС України, а саме суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС, і не може виходити за межі позовних вимог.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті » в п. 24 зазначається про звернення уваги судів на неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, однак останнім не було представлено будь-яких доказів про правомірність рішення.
Так, Позивачем суду було надано ксерокопію постанови АН 184389 від 12.11.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, з постанови від 12.11.2009 року вбачається дорога, що має дві смуги для руху в одному напрямі, рухався по крайній лівій смузі при цьому права смуга була вільною тобто порушив п. 11.5 Правил дорожнього руху України.
Крім того, в постанові відсутній мотивований опис правопорушення, тобто не вказано де саме, рухався по лівій смузі тобто, якщо це населений пункт то біля якого будинку, з чого вбачається про відсутність прив’язки місця правопорушення до місцевості.
Також, не надано належних та допустимих доказів, а в представлених протоколі та постанові відсутні посилання на свідків, які підтвердили факт скоєння правопорушення саме позивачем, в певний час і в певному місці.
І як вбачається з постанови, вона була винесена в цей же день, коли було скоєно на думку посадової особи, що склала постанову порушення Правил дорожнього руху України, чим було порушено право Позивача на захист, а саме отримання правової допомоги, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, заслуховувати пояснення очевидців.
До всього наведеного, особою, яка склала протокол та постанову не враховано заперечення Позивача про відсутність порушення вимог ПДР України, не дано правову оцінку цій обставині та не спростовано відповідність дій Позивача в дорожній обстановці, що склалася. Та не роз’яснено права, що гарантовані КУпАП та Конституції України Позивачу.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання правопорушнику часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, не тільки порушує права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 3 КУпАП.
При таких обставинах, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 11, 35, 41-46, 49, 51, 70, 71, 122, 158-164, 167 КАС України, п. 15.9. п/п «е» Правил дорожнього руху України, ст.ст. 122, 247, 254, 258, 268, 280, 288, 289 КУпАП, постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті », суд,
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Запорізькій області, Інспектора ДПС взводу ДПС м.Красноармійськ УДАІ ГУМВС України в Донецької області молодшого сержанта міліції Друзік Геннадія Олександровича про визнання недійсною та скасування постанови АН 184389 від 12.11.2009 року по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення АН 184389 від 12.11.2009 року і провадження по адміністративній справі закрити.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: Н.В.Огієнко