Справа № 2а-1142/09
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У К Р А Ї Н И
04.12. 2009 року
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Огієнко Н.В. при секретарі Безштанківській О.Д. в порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до УДАI УМВС України в Запорiзькiй областi, Інспектора ДПС роти ДПС № 1 з обслуговування доріг державного значення УДАI УМВС України в Запорiзькiй області Пєтухова Юрія Вікторовича про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В :
03 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що 03 листопада 2009 року він отримав копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 02.11.2009 року з виконання постанови № 014557 виданої 06.08.2009 року ВДАІ Оріхівського РВ УМВС, про стягнення з мене штрафу на користь бюджету в розмірі 600 грн.
Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження 03 листопада 2009 року йому стало відомо про існування двох постанов по справі про адміністративне провадження, а саме АР 014557 від 06.08.2009 року.
Постановою АР 014557 від 06.08.2009 року його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 300 грн. за те, що ніби то 06.08.2009 року в 1120 на вул.Набережна – вул.Луначарського, керуючи автомобілем ВАЗ 21130 д.з. НОМЕР_1, порушив вимогу дорожного знаку 5.16 (напрямок руху праворуч) рухався прямо, перетнув дві суцільні смуги дорожньої розмітки.
В постанові також вказано, що він одночасно порушив правила на двох вулицях, але не в казано в якому місті України скоєно це удаване правопорушення.
06.08.2009 р. службовою особою відповідача – інспектором ВДАІ з обслуговування адміністративної території Запорізького району УДАI УМВС України в Запорiзькiй області ст. лейтенантом міліції Пєтуховим Юрієм Вікторовичем, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, при цьому стаття та частина у відповідності до якої винесено постанову у постанові не вказані.
Іншою постановою АР без номеру його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 300 грн. за те, що ніби то 06.08.2009 року я керував автомобілем, чим допустив порушення пункту ПДР України.
Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав.
В постанові не вказано, яким саме приладом зафіксовано проїзд ним перехрестя, отже не відомо чи є цей прилад автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, чи знаходився він у співробітника ДАІ, який керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаючи ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, дату та час, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо. Між тим, ст.14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі . За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Згідно зі ст.251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В порушення вимог ст. 251 КУпАП інспектором ДПС ДАІ не перевірені та не спростовані мої пояснення, які я надав по суті інкримінованого мені проступку.
Він надав пояснення інспектору ДПС, після чого той погодився з позивачем та відпустив. Про існування постанови йому нічого не було відомо і в його присутності ніхто постанову не складав, що дає підстави вважати зазначену постанову сфальсифікованою.
Відповідачем не було встановлено та опитано водія автомобіля який він об’їхав, провопорушення не було зафіксоване технічними приладами та засобами.
У відповідності до ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки та фіксації має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки та фіксації для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів мені співробітником ДАІ надано не було.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП України, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП України. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено.
З огляду на викладене вважає, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Ст.288 КпАП України прямо передбачає порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме:
«Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом».
Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважає, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», яка передбачає:
«п.3. Згідно зі ст. 245 КУпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом».
Від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», пункт 24 якої передбачає:
«Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з’ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП України, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів».
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим «спрощеним» підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.19 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
У зв’язку з нез’явленням у судове засідання відповідача та заявлення Позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, у відповідності до ст. 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні цього спору, суд керувався положенням ст. 11 КАС України, а саме суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС, і не може виходити за межі позовних вимог.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» в п. 24 зазначається про звернення уваги судів на неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Також, цій же Постанові, а саме п. 24, вказується про неухильність виконання вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, однак останнім не було представлено будь-яких доказів про правомірність рішення.
Так, Позивачем суду було надано ксерокопію постанови серії АР 014557 по справі про адміністративне правопорушення від 06 серпня 2009 року, і як вбачається з постанови, 06.08.2009 року в 1120 на вул.Набережна – вул.Луначарського, керуючи автомобілем ВАЗ 21130 д.з. НОМЕР_1, порушив вимогу дорожного знаку 5.16 (напрямок руху праворуч) рухався прямо, перетнув дві суцільні смуги дорожньої розмітки. І як вбачається з постанови, вона була винесена в цей же день, коли було скоєно на думку посадової особи, що склала постанову порушення Правил дорожнього руху України, адміністративне правопорушення про що складено постанову, чим було порушено право Позивача на захист, а саме отримання правової допомоги, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, заслуховувати пояснення очевидців; так як згідно постановою, та пояснень ОСОБА_1, факт скоєння ним адміністративного правопорушення не визнав.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання правопорушнику часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, не тільки порушує права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 3 КУпАП.
До всього наведеного, особою, яка склала постанову не враховано пояснення Позивача про те що він не порушив правил дорожнього руху, не дано правову оцінку цій обставині та не спростовано викладені обставини. До того ж, зазначені в постанові пункти Правил дорожнього руху взагалі не стосуються факту події, що на думку інспектора є правопорушенням.
При таких обставинах, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 35, 41-46, 49, 51, 70, 71, 122, 158-164, 167 КАС України, п. 16.2. Правил дорожнього руху України, ст.ст. 122, 247, 254, 258, 268, 280, 288, 289 КУпАП, постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАI УМВС України в Запорiзькiй областi, Інспектора ДПС роти ДПС № 1 з обслуговування доріг державного значення УДАI УМВС України в Запорiзькiй області Пєтухова Юрія Вікторовича про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 06 серпня 2009 року серії АР № 014557 і провадження по адміністративній справі закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Оріхівського районного
суду Запорізької області: Н .В.Огієнко