Справа № 750/2186/17 Провадження № 22-ц/795/385/2018 Головуючий у I інстанції - Логвіна Т. В. Доповідач - Шитченко Н. В.

Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.,

із секретарем - Зіньковець О.О.,

позивач за первісним позовом Публічне акціонерне

товариство «ОТП Банк»

відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2,

відповідач за зустрічним позовом Публічне акціонерне

товариство «ОТП Банк»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -

місце ухвалення рішення суду - місто Чернігів

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 01 лютого 2018 року, -

у с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому просило: стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 13431,83 долари США, що за курсом НБУ складає 365168,92 грн; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у сумі 13431,83 долари США, що за курсом НБУ складає 365168,92 грн. Заявлені вимоги мотивовані тим, що 27 вересня 2007 року між банківською установою та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на суму 45445,5 доларів США зі сплатою плаваючої відсоткової ставки 4,99 % + FIDR, в порядку, на умовах та в строки, визначених договором. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 11 січня 2017 року виникла заборгованість у сумі 13431,83 долари США. Згідно укладених 27 вересня 2007 року договорів поруки з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останні, як поручителі, повинні нести з боржником солідарну відповідальність.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «ОТП Банк», у якому просив визнати недійсним кредитний договір № ML-0AQ/027/2007 від 27 вересня 2007 року, вказавши, що кредитних коштів у визначеному банком розмірі в доларовому еквіваленті на його поточний рахунок не надходило, що свідчить про неукладення договору відповідно до приписів ст. 1046 ЦК України.

Рішенням від 22 січня 2018 року Деснянський районний суд м. Чернігова первісний позов задовольнив повністю та стягнув на користь ПАТ «ОТП Банк»: солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № ML-0AQ/027/2007 від 27 вересня 2007 року у сумі 13431,83 долари США, що за курсом НБУ станом на 11 січня 2017 року становить 365168,92 грн; солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № ML-0AQ/027/2007 від 27 вересня 2007 року у сумі 13431,83 долари США, що за курсом НБУ станом на 11 січня 2017 року становить 365168,92 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив у повному обсязі. Вирішив питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та визнати недійсним кредитний договір від 27 вересня 2007 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не з'ясував, яким саме чином банк перерахував позичальнику на його поточний рахунок кредитні кошти у доларах США і чи мав місце взагалі такий факт. Заявник вказує, що наданий ПАТ «ОТП Банк» на підтвердження перерахування суми кредиту валютний меморіальний ордер № 1 не може бути належним доказом у справі, оскільки документ не містить підпису платника, а оригінал вказаного ордеру у матеріалах справи відсутній.

Заявник зазначає, що єдиним доказом проведення платежу має бути платіжне доручення в доларах США від імені банку з банківського рахунку на його поточний рахунок.

Також посилається на ту обставину, що сам позивач визнав недійсність кредитного договору, оскільки не застосовував до нього жодних штрафних санкцій за порушення цільового використання кредиту - перерахування 45000 доларів США на придбання нерухомого майна.

Учасниками справи відзиви на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавались.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 порушив зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати кредитних платежів згідно укладеного договору, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителі, повинні нести за даним зобов'язанням солідарну з боржником відповідальність у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, районний суд зазначив, що будь-яких порушень або недодержання вимог закону при укладенні сторонами оскаржуваного кредитного договору під час розгляду справи встановлено не було, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушення банком його прав, як позичальника.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 27 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-0AQ/027/2007, згідно з умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у сумі 45445,5 доларів США (з яких 45000 доларів США на придбання нерухомого майна, 445,5 доларів США на оплату комісії банку), зі сплатою 4,99 % річних + FIDR, з кінцевим строком повернення 01 жовтня 2032 року (а.с. 18-22).

Пунктом 1.1 частини № 2 кредитного договору визначено, що банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначених у частині № 1 договору, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання за договором.

Відповідно до п.п 1.7.2 п. 1.7 кредитного договору банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній заявці позичальника, зменшених на утриману комісію банку у відповідності до тарифів та умов цього договору. Пунктом 2 ч. № 1 кредитного договору визначений поточний рахунок позичальника - НОМЕР_1.

Сторонами були узгоджені умови погашення кредиту, що підтверджується їхніми підписами у графіку платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору (а.с. 23-28).

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 27 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були укладені договори поруки відповідно № SR-0AQ/027/2007 та № SR-0AQ/027/2007/1, згідно п. 1.2 яких поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники (а.с. 44, 47). В цих договорах зазначено також, що вони діють до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором (п. 4.1).

Банком умови кредитного договору виконано та надано позичальнику обумовлену кредитним договором суму коштів - 45445,5 доларів США, що підтверджується кредитною заявкою ОСОБА_2 від 27 вересня 2007 року та валютним меморіальним ордером № 1 від 27 вересня 2007 року (а.с. 135, 136), проте, позичальник своєчасно погашення кредиту та відсотків не здійснював, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 13431,83 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11 січня 2017 року становило 365168,92 грн (а.с. 8).

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, ОСОБА_2 зазначав, що ПАТ «ОТП Банк» не здійснювало на його поточний рахунок перерахування грошової суми, а саме, 45445,5 доларів США. Оспорюваний правочин, яким були порушені його права, як позичальника, вважає неукладеним, оскільки банківською установою не надано платіжного доручення в доларах США про перерахування зі свого рахунку на його особистий поточний рахунок спірних коштів.

Статтею 203 ЦК України передбачено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зазначеною нормою передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року визначені підстави для визнання правочину недійсним.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, проаналізувавши наведені норми, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним оспорюваного кредитного договору з підстав, викладених ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві, оскільки належні докази на підтвердження цих доводів в матеріалах справи відсутні.

Так, відповідно до п. 12 анкети-заяви ОСОБА_2 від 10 вересня 2007 року на отримання іпотечного кредиту останній виявив бажання отримати кредит на придбання житла в іноземній валюті, а саме, 45000 доларів США (а.с. 141).

Згідно дублікату валютного меморіального ордеру № 1 від 27 вересня 2007 року, копія якого засвідчена печаткою та відповідною особою банківської установи, 27 вересня 2007 року АТ «ОТП Банк» перерахувало на поточний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 45445,5 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 229499,78 грн (а.с. 136). Призначенням платежу зазначено «видача кредиту згідно кредитного договору № ML-0AQ/027/2007 від 27 вересня 2007 року».

З матеріалів справи також вбачається, що протягом строку дії кредитного договору ОСОБА_2 неодноразово звертався до банку з приводу отримання пільгового періоду погашення кредитної заборгованості та її реструктуризації, що підтверджується анкетами-заявами від 22 січня 2009 року, 27 травня 2010 року та 23 листопада 2010 року (а.с. 142, 143-144, 145-146). У мотивування вказаних звернень ОСОБА_2 зазначав причину - зростання курсу долара, що спричинило його неспроможність виконувати у повному обсязі кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим просив встановити йому платіж відповідно 440, 480 та 250 доларів США на 6 місяців.

Зазначені вище обставини, на думку апеляційного суду, повністю підтверджують той факт, що на виконання оспорюваного кредитного договору банківською установою було перераховано, а позичальником отримано кредитні кошти саме в доларовому еквіваленті у розмірі 45445,5 доларів США. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу колегії суддів через недоведеність тверджень заявника про порушення прав позичальника.

Доводи апеляційної скарги про неналежність як доказу про перерахування коштів валютного меморіального ордеру не можуть бути взяті до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.19-1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів НБУ. Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30).

Беручи до уваги наведене, платіжне доручення не може бути тим документом, який підтверджує факт перерахування кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_2

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що оригінал валютного меморіального ордеру № 1 від 27 вересня 2007 року банком при вирішенні даного спору не надано, а наявний у матеріалах справи дублікат ордеру є неналежним доказом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази можуть також подаватись в належним чином засвідченій копії, отже дії банку щодо подання доказів узгоджуються з положеннями законодавства.

Апеляційний суд вважає також, що ОСОБА_2, звертаючись з даним позовом, не навів та не обґрунтував правових підстав для визнання кредитного договору недійсним в цілому, оскільки, як вбачається з доводів зустрічного позову, заявник заперечує лише отримання коштів у іноземній валюті, не оспорюючи при цьому факту укладення кредитного договору, виникнення та часткового виконання зобов'язань, звернення до кредитора за реструктуризацією, тощо. Крім цього, ОСОБА_2 не оспорює рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року в частині вирішення первісного позову, яким встановлено наявність у відповідача заборгованості у доларах США та стягнуто її на користь банку.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстави для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2018 року.

Головуючий:Судді: