Справа № 22ц-20157/2009
Категорія - 26 (IV)
Головуючий в 1 -й інстанції Шум Л.І.
Доповідач - Турік В.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ляховської І.Є.
суддів - Турік В.П., Савіної Г.О.
при секретарі - Куреденко О.П.
за участю: представника Відділення Фонду - Лутоніної Надії Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ВАТ «Суха Балка») та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) про перерахунок сум відшкодування шкоди, компенсації за затримку їх виплат та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ВАТ «Суха Балка» неправильно проводив перерахунок сум відшкодування втраченого заробітку, у зв'язку із чим у відповідачів виникла заборгованість.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово уточнював свої позовні вимоги і в остаточній редакції уточненої позовної заяви від 04.12.2006 року просив суд на його користь стягнути з ВАТ «Суха Балка» невиплачений йому втрачений заробіток за період з 08.04.1993 року до 01.04.2001 року в сумі 29 388 грн. 84 коп., невиплачену частину одноразової допомоги в сумі 27 грн. 23 коп., компенсацію втрати частини коштів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 20 795 грн. 12 коп., 5 000 грн. на відшкодування завданої порушенням його прав моральної шкоди; стягнути з Відділення Фонду невиплачені йому страхові виплати за період з 01.04.2001 року до 01.12.2006 року в сумі 38 394 грн. 01 коп., компенсацію втрати частини коштів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 9 857 грн. 38 коп.; стягувати на його користь щомісячно, починаючи з 01.12. 2006 року, страхові виплати в розмірі 1138 грн. 22 коп. до наступного перерахунку згідно з вимогами законодавства чи припинення виплат.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2007 року позов задоволено частково. На користь ОСОБА_1 стягнуто з ВАТ «Суха Балка» одноразово заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 08 квітня 1993 року по 01 квітня 2001 року в сумі 29 388 грн. 84 коп., заборгованість по одноразовій допомозі в сумі 27 грн. 23 коп., компенсацію
втрати частини коштів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 20 795 грн. 12 коп., а також із Відділення Фонду - невиплачені страхові виплати за період з 01 квітня 2001 року до 01 грудня 2006 року в сумі 38 394 грн. 01 коп., компенсацію втрати частини відшкодування шкоди у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 01 січня 1998 року по 01 квітня 2001 року за станом на грудень 2006 року в сумі 20795 грн. 12 коп. грн., всього у сумі 50211 грн. 19 коп.
В частині стягнення з ВАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 5000 грн. відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Стягнуто з ВАТ «Суха Балка» державне мито на користь держави в сумі 502 грн. 11 коп. та судово-інформаційний збір в сумі 1,50 грн.
Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_1 одноразово заборгованість по щомісячним страховим виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01 квітня 2001 року по 01 грудня 2006 року у сумі 38394 грн. 01 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 01 квітня 2001 року по 01 грудня 2006 року у сумі 9857 грн. 38 коп., а всього 48251грн. 39 коп.
Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_1, щомісячно, починаючи з 01 грудня 2006 року щомісячні страхові виплати відшкодування втраченого заробітку у сумі 1138 грн. 22 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення страхових виплат.
Рішення суду допущено до негайного виконання в межах місячного платежу.
В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ВАТ «Суха Балка» 50211,19 грн. на користь ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи. Відповідач також вважає, що суд не застосував позовну давність та необгрунтовано стягнув компенсацію сум відшкодування шкоди.
Відділення Фонду в своїй апеляційній скарзі також ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Відділення Фонду не є належним відповідачем по справі; неправильно застосовано судом першої інстанції п. 28 Правил відшкодування шкоди, оскільки необгрунтовано застосовані коефіцієнти підвищення тарифних ставок (2,5 з 01.01.1996р., 1,25 з 01.06.1997р.) замість коефіцієнтів фактичного підвищення середньої заробітної плати, яке відбулося внаслідок змін в структурі заробітної плати; безпідставно задовольнив вимоги позивача понад строк позовної давності, стягнув заборгованість з неіснуючої юридичної особи.
Представник позивача ОСОБА_2 заперечує проти апеляційних скарг просить рішення суду залишити без змін як законне та обгрунтоване.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ВАТ «Суха Балка» та Відділення Фонду підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1978 р. по 1998 р. працював у відповідача в ВАТ «Суха Балка» підземним електрозварником, підземним гірничим майстром, електрослюсарем черговим і по ремонту устаткування з повним робочим днем в підземних умовах.
Висновком МСЕК від 18.05.1993 року у зв'язку з професійним захворюванням -пиловий бронхіт, йому встановлено первинно 50% втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 14.06.1995 року - встановлено третю групу інвалідності. Висновком МСЕК від 08.08.2002 року відсоток втрати профпрацездатності ОСОБА_1зменшено до 40% безстроково, починаючи з 01 червня 2002 року, група інвалідності залишилася незмінною.
Наказом по руднику ВАТ «Суха Балка» № 200/93 від 21.05.1993 року ОСОБА_1 встановлені виплати на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою професійної працездатності у розмірі 1361360 крб., виходячи із середнього заробітку потерпілого у розмірі 27227,20 крб.
У процесі виплат щомісячні суми відшкодування шкоди коригувалися на коефіцієнти фактичного підвищення середньої заробітної плати на підприємстві за професією позивача: 2,25 з 01.11.1992 року; 1,24 з 01.01.1993 року; 1,5 з 01.04.1993 року; 2 з 01.06.1993 року; 2,89855 з 01.09.1993 року; 1,5 з 01.10.1993 року; 2,1333 з
01.11.1993 року; 3 з 01.12.1993 року; 2 з 01.07.1994 року; 2 з 01.10.1994 року; 3 з
01.02.1995 року; 2,5 з 01.01.1996 току; 1,5 з 01.07.1996 року; 1,15 з 01.07.1997 року; 1,3
з 01.04.2000 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995
року № 102 «Про підвищення заробітної плати на державних підприємствах, в
установах і організаціях», спільних рішень організації профкому і наказів
підприємства.
Станом на 01 липня 2001 року розмір щомісячного відшкодування складав 97,50 грн. У зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в силу якого з 01.04.2001 року щомісячні виплати ОСОБА_1 здійснює Відділення Фонду, перераховуючи щомісячно протягом 2001-2006 років суму страхових виплат на коефіцієнт зростання середньомісячної зарплати в галузях національно економіки, а саме: сума страхової виплати була перерахована відповідачем відповідно до постанов правління Фонду на коефіцієнти -1,193; 1,182; 1,152; 1,238,1,203.
Задовольняючи позов в частині перерахунку розміру середнього заробітку для визначення сум відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що рудником «Суха Балка» неправильно визначений середній заробіток для визначення сум відшкодування шкоди.
Однак, колегія суддів не може погодитись з підставами задоволення цієї частини позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від
18.07.1994 року, (надалі - Правил), середньомісячний заробіток для обчислення
розмірну відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його
частини), визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні
місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій
втраті професійної працездатності.
Статтею 233 КЗпП України, встановлений тримісячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається із матеріалів справи, середньомісячний заробіток для визначення сум відшкодування шкоди встановлений підприємством позивачу 21 травня 1993 року (зв. а.с.22 т.1). З зазначеного періоду позивач міг дізнатися про порушення свого права.
Однак, з позовом позивач звернувся безпосередньо до суду 27 липня 2003 року (а.с. 2 т.1), пропустивши процесуальний строк для звернення до суду з позовом в цій частині. При цьому позивач не надав суду переконливих доказів щодо поважності причин пропуску зазначеного строку.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині перерахунку розміру середнього заробітку для визначення сум відшкодування шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволені цієї частини позовних вимог.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 08 квітня 1993 року по 01 квітня 2001 року, а також з 01 квітня 2001 року по 01 грудня 2006 року, суд першої інстанції виходив з того, що, підприємство та Відділення Фонду неправильно застосували коефіцієнти зростання середньої заробітної плати за професією позивача та в галузях економіки, у зв'язку із чим неправильно визначали й виплачували щомісячні платежі на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи із наступного.
Так, згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону праці», пп. 4, 9 Правил, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Відповідно до п. 28 Правил середньомісячний заробіток, з якого визначається або перераховується втрачений потерпілим заробіток, підлягає коригуванню на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшовши висновку про неправильне застосування ВАТ „Суха Балка" у період з 1993 до 01.04.2001 року коригуючих коефіцієнтів при перерахуванні розміру щомісячного відшкодування шкоди, що призвело до неправильного визначення розміру щомісячних платежів і їх виплати після передачі особової справи позивача до Фонду, не врахував положення ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", галузевих угод між Міністерством промислової політики, добровільними виробничими об'єднаннями і ЦК України профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України", які є нормами прямої дії, Указ Президента України від 9 січня 1996 року № 41/96 "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості", відповідно до яких при зростанні тарифних ставок посадових окладів з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати без зміни її загального розміру, підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок не передбачено.
Як вбачається із матеріалів справи, в оскаржуваний період ВАТ «Суха Балка» правильно застосувало коефіцієнти реального росту заробітної плати: 1,95987 відповідно до наказу № 297 від 02.02.1993 року; 2,89855 відповідно до наказу № 392 від 30.08.1993 року; 1,5 згідно спільної постанови з 01.10.1993 року; 2,13330 згідно спільної постанови з 01.11.1993 року; 3,0 відповідно до наказу № 633 від 13.12.1993 року; 2,0 відповідно до наказу № 758 від 05.10.1994 року; 3,0 згідно наказу № 191 з 28.02.1995 року; 1,25 згідно спільної постанови з 01.01.1996 року; 1,5 згідно спільної постанови з 01.07.1996 року та 1,15 згідно спільної постанови з 01.07.1997 року при здійсненні перерахування щомісячних виплат відшкодування шкоди (зв. а.с. 25 т.1).
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до закону, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачем не надано доказів про необхідність застосування до щомісячних виплат відшкодування шкоди коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів за оспорюваний період, на думку колегії суддів, у суду першої інстанції не було підстав для перерахування цих платежів.
Виходячи із розміру страхового відшкодування, визначено підприємством
станом на 1 липня 2001 року - 97,50 грн. (а.с. 24 т.2) Відділення Фонду з 01 квітня 2001 року здійснювало ОСОБА_1 щомісячні виплати із застосуванням коефіцієнтів зростання реальної середньомісячної заробітної плати в галузях національної економіки, встановлених постановами правління Фонду.
Висновок суду про помилкове застосування цих коефіцієнтів суперечить вимогам закону.
Згідно зі ст. 17 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування. Обліку та витрачання страхових коштів, погоджену Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Згідно з пп. 4.4.2. - 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (ч.1енам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7, (чинного на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При ньому відкоригована середньомісячна зарплата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.
Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. З ч. 1 ст. 34 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, а саме у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.
При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (ч.1енам їх сімей) за рішенням правління Фонду.
З матеріалів справи вбачається, що Відділенням Фонду проводились перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду: № 1688 від 19.08.2002 року (з 01.09.2002 року на коефіцієнт 1,193), № 18193п14 від 01.03.2003 року (з 01.03.2003 року на коефіцієнт 1,182), № 33753п23 від 01.03.2004 року (з 01.03.2004 року на коефіцієнті,!52), № 87299 від 01.03.2005 року з 01.03.2005 року на коефіцієнт 1,238) та № 151806 від 01.03.2006 року (з 01.03.2006 року на коефіцієнт 1,203), у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято заданими Державного комітету статистики України (а.с. 27, 29, 31, 33, 35 т.2).
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів вважає, що проведене Відділенням
Фонду перерахування належних ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для перерахунку позивачу розміру відшкодування шкоди та стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування шкоди та щомісячним страховим виплатам.
Оскільки не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо перерахунку розміру відшкодування шкоди та стягнення заборгованості з ВАТ «Суха Балка», а також стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам з Відділення Фонду, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню позов і в частині стягненні компенсації з відповідачів та моральної шкоди з ВАТ «Суха Балка» з вищезазначених підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення в порядку п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.