Головуючий по справі - Семенюк М. М.
Доповідач: - Єлфімов О.В.
11а-36-2008
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
26 серпня 2008 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С. , суддів - полковників юстиції БРЕДЕЛЬОВА О.М. і ЄЛФІМОВА О.В., при секретарі ОЛІЙНИК К.О., за участю заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону підполковника юстиції МОВЧАНА А.О., засудженого ОСОБА_6, захисників-адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_7, розглянув в судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою вказаних адвокатів, на вирок військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 7 липня 2007 року, відповідно до якого колишній військовослужбовець військової частини А0264 капітан запасу
ОСОБА_6 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, раніше не судимий, не одружений, військову службу на офіцерських посадах проходив з липня 2002 року по жовтень 2006 року,
засуджений:
- за ч. 1 ст. 366 КК України до обмеження волі строком на один рік з
позбавленням права займатися фінансово-бухгалтерською діяльністю строком на один рік;
- за ч. 5 ст. 191 КК України, і за сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК
України, із застосуванням ст. 54 КК України, до покарання у виді позбавлення волі
строком на сім років, з позбавленням права займатися фінансово-бухгалтерською
діяльністю строком на три роки з конфіскацією майна і позбавленням військового звання
„капітан".
Крім того, з ОСОБА_6 стягнуто 274155 гривень 12 копійок на користь військової частини А0264 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином, а також витрат на проведення судових експертиз у розмірі 13486 гривень 21 копійки.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_6 скоїв злочині за таких обставин.
Проходячи військову службу на посаді помічника командира - начальника фінансово - економічної служби військової частини А 0264 і виконуючи обов'язки касира, він, в період з червня по жовтень 2006 року, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи повторно, заволодів грошовими коштами військової частини на суму 355 155 гривень 12 копійок, в тому числі шляхом підробки офіційних документів, що підтверджували грошові витрати на 24 243 гривні 57 копійок.
Так, ОСОБА_6, отримавши в банківській установі 13 липня 2006 року кошти у розмірі 126 253 гривні для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, а 31 липня 2006 року - у розмірі 12 250 гривень для проведення інших виплат, вказані гроші в касі військової частини не оприбуткував, а привласнив і використав на власні потреби.
Аналогічним чином він, виконуючи обов'язки касира, привласнив 192 408 гривень 59 копійок. З метою приховати крадіжку грошових коштів ОСОБА_6 переписав касову книгу військової частини за 2006 рік.
20 червня, 17 липня, 15 серпня, 21 і 26 вересня 2006 року ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище та підробивши документи, з рахунків військової частини А 0264 перерахував на свій особовий картковий рахунок 8473 гривні 01 копійку, які використав на власний розсуд.
Також ОСОБА_6, підробивши видаткові касові ордера за червень-серпень 2006 року заволодів грошовими коштами в розмірі 3954 гривні 80 копійок.
Крім того, приховуючи викрадення 11 815 гривень 72 копійок, він підробив роздавальні відомості на виплату грошового забезпечення та матеріальної допомоги військовослужбовцям за 2006 рік і видаткові касові ордера за вересень 2006 року.
В апеляційній скарги захисники-адвокати ОСОБА_5 і ОСОБА_7, не заперечуючи щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 за вищенаведеними нормами кримінального закону, поставили під сумнів висновки суду стосовно фактичних обставин справи та розміру покарання призначеного засудженому. При цьому спростовуються висновки суду про вчинене ОСОБА_6 привласнення коштів на загальну суму 192 408 гривень 59 копійок. Захист вважає, що доказів, які б підтверджували вказані обставини, у справі відсутні, а натомість є матеріали, котрі засвідчують непричетність засудженого до втрати грошей з каси військової частини. До них, на думку адвокатів, потрібно віднести пояснення ОСОБА_6 про те, що неправдиві записи до касових книг він заносив не з метою вчинення крадіжок, а через бажання ухилитись від сплати військовою частиною штрафних санкцій за надмірну кількість готівки наявної у касі. Крім того, в період з 10 травня по 5 червня 2006 року засуджений хворів, а з 14 травня по 30 червня обов'язки касира виконувала інша особа. За твердженням адвокатів, готівкові кошти в сумі 192 408, 59 грн., які інкримінуються ОСОБА_6, як привласнені, були виплачені з каси частини на грошеве забезпечення, індексацію, матеріальну допомогу та на розрахункові при звільненні. Той факт, що первинні документи, підтверджуючі ці виплати, не були виявлені при проведенні експертизи та ревізій, свідчить лише про невідповідність умов зберігання цих документів вимогам законодавства про організацію бухгалтерського обліку. Більш того, в обґрунтовування скарги наводиться і той факт, що при звільненні, ОСОБА_6 передав посаду та всі документи по службі старшому лейтенанту ОСОБА_8 за актом і жодних зауважень щодо відсутності виправдувальних документів встановлено не було.
Крім того, поряд із іншими обставинами, як вважає захист, судом при призначенні міри покарання не було дано належної оцінки щирому каяттю ОСОБА_6, частковому відшкодуванню ним, заподіяних збитків, позитивним характеристикам з попереднього місця роботи, стану здоров'я самого засудженого та його близьких родичів. Враховуючи це, в апеляції ставиться питання про застосування до ОСОБА_6 ст. ст. 69 і 75 КК України, звільнення його від відбування покарання з випробуванням та зменшення суми присудженого відшкодування збитків, заподіяних злочином на 192 408 гривень 59 копійок.
Заслухавши доповідача, виступи захисників-адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_7А та засудженого ОСОБА_6 в підтримку апеляції, думку прокурора, котрий вважав за необхідне вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляції, військовий апеляційний суд регіону вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції з достатньою повнотою, об'єктивно та всебічно дослідив всі обставини даної справи, проаналізував зібрані докази з позиції їх достовірності і, всупереч доводам апелянтів, прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у службовому підробленні та в привласненні грошових коштів військової частини, але при цьому неправильно дав оцінку цим діям засудженого, що призвело до неправильної юридичної кваліфікації скоєного ОСОБА_6 за ст. 191 ч.5 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів грошовими коштами військової частини на суму 355 155 гривень 12 копійок. Таки його дії були розцінені органами досудового слідства і судом, як привласнення чужого майна. Разом з тим, постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року „Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі", визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали... та інше майно, а також кошти. Таким чином, об'єктом злочину, скоєного ОСОБА_6, було право власності на військове майно. Він же (ОСОБА_6) є і суб'єктом цього виду злочину - військовою посадовою особою. Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд регіону дії ОСОБА_6 в цієї частині, розцінює як військовий посадовий злочин і перекваліфікує скоєне з ст. 191 ч.5 КК України на ст. 410 ч.2 того же Кримінального закону.
Що стосується розміру викраденого майна то, як видно з вироку та матеріалів кримінальної справи, це питання було об'єктом прискіпливої уваги з боку органів досудового слідства та суду і ретельно досліджувалося протягом усього провадження у справі. При цьому судом дано однозначний і правильний висновок стосовно того, що ОСОБА_6 викрав у військової частини А0264 грошові кошти на суму 355 155 гривень 12 копійок.
Обґрунтованість такого висновку підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідженими в суді касовими книгами військової частини за 2006 рік, а також висновками судово-економічної та судово-почеркознавчої експертиз, котрі спростовують заяви засудженого і його захисників про непричетність до привласнення 192 408 гривень 59 копійок. В той же час, наведені докази у сукупності із іншими матеріалами справи безсумнівно доводять винність ОСОБА_6. Твердження апелянтів про те, що ОСОБА_6 не міг заволодіти коштами із каси військової частини оскільки в різні періоди протягом травня-червня 2006 року хворів і не виконував обов'язків касира, спростовуються об'єктивними даними, які доводять, що у цей же період засуджений, використовуючи підробки і вилучаючи готівку із каси привласнив ще 146 976 гривень 01 копійку. Останні обставини визнав і сам ОСОБА_6. Більш того, в своїй скарзі (а.с. 21 т.14) він власноручно вказав, що на протязі двох тижнів, вже після здачі посади, допомагав в роботі бухгалтерам частини і також мав вільний доступ до фінансових документів. Ці ж обставини він підтвердив і при розгляді справи в суді регіону. Не може впливати на достовірність висновків суду і той факт, що при звільненні ОСОБА_6, не була встановлена відсутність первинних виправдувальних бухгалтерських документів, щодо оскарженої суми. З показів старшого лейтенанта ОСОБА_8 (а.с. 122-125, т.13) вбачається, що передача посади ОСОБА_6 проводилась вкрай формально. Внутрішньо - перевірочна комісія взагалі не працювала. Сам він не змог встигнути перевірити всю бухгалтерську документацію, тому не дивився касові книги, не перевіряв оприбуткування грошових коштів за кошторисом МО України, що надійшли до військової частини і, в силу малого досвіду роботи, поспішно прийняв посаду, не виявивши значні нестачі коштів. Визнав цей факт і командир військової частини ОСОБА_11 (а.с. 132, т.13). Рівно, як і те, що він, в силу своєї несвідомості погодився на пропозицію ОСОБА_6, незаконно призначив того одночасно з посадою начальника фінансово-економічної служби, виконувати обов'язки касира. Таким чином, вину ОСОБА_6 в скоєному доведено повністю
Об'єктивно підійшов суд і до вирішення позовної заяви прокурора, відмовивши йому у задоволенні частини позовних вимог, котрі не підтверджувалися здобутими доказами.
Що стосується міри покарання, то вона, на думку суду апеляційної інстанції, є надто суворою.
Так, суд, хоча і указав у вироку, але не в повній мірі урахував, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 притягувався вперше, частково відшкодував заподіяні збитки, по службі характеризувався задовільно, а також молодий вік винного, скрутне матеріальне, сімейне становище та стан здоров'я його батьків.
Більш того, суд взагалі не прийняв до уваги, що скоєне ОСОБА_6 стало можливим виключно в силу безконтрольності з боку командування та контрольно-ревізійних органів за фінансово-господарською діяльністю частини, а також завдяки низці грубих порушень фінансової дисципліни посадовими особами частини, що дало можливість ОСОБА_6 без перешкод розкрадати державні кошти.
Вказані вище обставини, в їх сукупності, суд регіону розцінює як пом'якшуючі покарання і, з урахуванням особи винного приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання в межах мінімального, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України.
Керуючись ст. ст. 362, 366, 367, 371, 372 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд Центрального регіону, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу захисників-адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_7, задовольнити частково.
Вирок військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 7 липня 2007 року, відносно ОСОБА_6 змінити:
- перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ст. 191 ч.5 КК України на ст. 410 ч.2 КК України за якою призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням, відповідно до ст. 54 КК України, військового звання „капітан".
За сукупністю злочинів, згідно з ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням і вважати його засудженим до 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням, відповідно до ст. 54 КК України, військового звання „капітан".
В решті вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників - адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_7 - без задоволення.