АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/790/1054/ 14 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа № 635/4526/13-ц Головуючий 1 інстанції Полєхін А.Ю.

Категорія: стягнення суми

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Кокоші В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу

по апеляційній скарзі ОСОБА_5

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення солідарно суми заборгованості за борговою розпискою у розмірі 6000,00 доларів США, що еквівалентно 48960 грн. по курсу НБУ , та стягненні моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 25 травня 2010 року відповідач ОСОБА_4 взяв у неї в борг грошову суму 6000,00 доларів США строком до кінця 2010 року. На підтвердження своїх зобов'язань відповідач ОСОБА_4 власноручно склав розписку. У зазначений в розписці строк відповідач борг не повернув . Відповідач ОСОБА_5 зобов'язання на підставі письмової розписки від 20 липня 2011 року про повернення боргу замість ОСОБА_4 також не виконав . Тому вона змушена звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідачів суми боргу солідарно. Також діями відповідачів по неповерненню їй грошей заподіяна моральна шкода.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився .

Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечував, вказував, що позивачем пропущено строк звернення до суду , встановлений ч.4 ст.559 ЦК України у шість місяців, так як строк виконання основного зобов'язання у позичальника ОСОБА_4 настав в червні 2011 року. До того ж із змісту розписки не вбачається , що він поручався саме за виконання ОСОБА_4 зобов'язання саме перед позивачем.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 6000, 00 доларів США, що еквівалентно 48960 грн.00 коп. В позові ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30січня 2014 виправлено описку у судовому рішення в частині зазначення «Заочне рішення» на «Рішення». ( а.с.98)

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову до нього , як поручителя, про стягнення боргу . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що позивач не надала до суду жодних доказів листування з боржником ОСОБА_4Є, жодних фактичних даних, які б свідчили б про вимогу позивача про повернення боргу. У письмовій розписці про поруку взагалі відсутні будь-які дані про позивача і тому не зрозуміло, чому суд дійшов висновку, що він поручався за виконання своїм племінником зобов'язання саме перед позивачем. До того ж зобов'язання про повернення грошових коштів ОСОБА_4 закінчилося в кінці грудня 2010 року. Вимогу до нього в суд заявлено в травні 2013 року з перебігом шестимісячного строку. Проте його запереченням проти позову суд першої інстанції оцінки не дав і безпідставно стягнув з нього на користь позивача грошові суми, як з поручителя по договору , який з позивачем не укладався.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу та в частині відмови в позові ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди сторонами не оскаржується і судом апеляційної інстанції згідно до ст. 303 ЦПК України не переглядається.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 25 травня 2010 року відповідач ОСОБА_4 взяв у позивачки строком до кінця 2010 року в борг грошову суму 6000, 00 доларів США, про що позичальником власноручно складена письмова розписка. 20 липня 2011 року ОСОБА_5 склав письмову розписку про те, що він є поручителем ОСОБА_4 і у разі не платоспроможності позичальника зобов'язувався виплатити борг ОСОБА_3 в сумі 6000 дол. США. Оригінали цих письмових розписок надані позивачем суду. ( а.с.81)

Оцінюючи встановлені у справі обставини, суд першої інстанції вважав доведеним укладання між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 договору поруки, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за невиконання умов договору позики про повернення ОСОБА_4 6000 дол.Сша .

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 213 ,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин , яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_5 солідарно з боржником ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 48960 грн.00 коп., суд першої інстанції заперечення відповідача проти позову не перевірив, будь-якої оцінки у сукупності з іншими доказами не дав, положення закону, що регулюють спірні правовідносини не застосував, що істотно вплинуло на наслідки вирішення спору.

Матеріали справи свідчать, що у письмовій розписці від 25 травня 2010 року встановлено строк повернення позичальником ОСОБА_4 боргу у сумі 6000 дол. США до кінця 2010 року. ( а.с. 81)

Згідно до ст. 254 ЦК України виконання зобов'язання позичальника ОСОБА_4 за умовами письмової розписки закінчується у відповідний місяць та число останнього року строку , яким є 31 грудня 2010 року.

Письмова розписка ОСОБА_5 про поручительство за виконання позичальником зобов'язання перед позивачем на суму 6000 дол. США складена 20 липня 2011 року після закінчення строку виконання ОСОБА_4 зобов'язання про повернення боргу позивачеві ОСОБА_3

Матеріали справи не містять доказів, що строк виконання зобов'язання про повернення боргу позичальником ОСОБА_4, визначений у письмовій розписці до кінця 2010 року , змінювався. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтями 553,554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями ч.4 ст. 559 ЦК України встановлено припинення поруки після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Матеріали справи свідчать , що позов до ОСОБА_5 , як поручителя за виконання боргових зобов'язань ОСОБА_4 на суму 6000 дол.США перед позивачем пред'явлено в суд 20 травня 2013 року після закінчення 31 грудня 2010 року строку виконання основного зобов'язання та більш ніж через один рік від дня укладення з відповідачем договору поруки , оформленого письмовою розпискою від 20 липня 2011 року.

Наведені обставини свідчать, що порука ОСОБА_5 перед кредитором за виконання позичальником ОСОБА_4 зобов'язання про повернення боргу в сумі 6000 дол. США до кінця 2010 року припинилася через сплив строку пред'явлення вимоги до поручителя , що є підставою, визначеною законом, для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , як солідарного боржника за виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_4 перед кредитором , на суму боргу в 6000 дол. США , еквівалентної 48960 грн..

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини у справі, ухвалив рішення в частині вирішення вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про солідарне стягнення боргу в сумі 6000 дол. США , що еквівалентно 48960 грн. , скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про солідарне стягнення суми боргу в сумі 6000 дол. США , що еквівалентно 48960 грн., відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді