Справа №2-264/07

   ЗАОЧНЕ             РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 лютого 2007 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                                             судді Масло І.В.,

при секретарі                                                                                         Гилка Д.Т.,

за участю представника позивача                                                       ОСОБА_3.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання недійсним договору дарування частини квартири від ІНФОРМАЦІЯ_1року, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання недійсним договору дарування, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.06.1994 року вона та її чоловік ОСОБА_3. приватизували двокімнатну квартиру за адресою: м. Донецьк, АДРЕСА_1. Вони стали власниками квартири по 50/100 кожному. ІНФОРМАЦІЯ_1року вона на прохання її сина ОСОБА_2. уклала договір дарування своєї частини квартири. Цей договір був нотаріально посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_1року за реєстром № НОМЕР_1приватним нотаріусом ОСОБА_4. На час укладання та посвідчення договору дарування її здоров'я було у тяжкому стані, їй виповнилося 73 роки. З 1999 року згідно довідки МСЕК вона є безстроковим інвалідом першої групи і потребує стороннього догляду. Із-за тяжкої хвороби (аденоми гіпофізу мозку) вона почувала себе не зовсім добре, знаходилась у депресивному стані, не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними. При укладанні та оформленні договору дарування вона більшу частину часу знаходилась поза офісом нотаріуса, зайшла туди, щоб поставити підпис під договором. Договір дарування не читала, її екземпляр договору син забрав. Про укладення договору повідомила свого чоловіка у червні 2006 року після стаціонарного курсу лікування у лікарні, коли її стан здоров'я покращився, тобто перебіг позовної давності починається з червня 2006 року, коли вона зрозуміла, що її права порушені. Просила визнати недійним договір дарування частини квартири від ІНФОРМАЦІЯ_1року, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримав. Враховуючи висновок експертизи, тяжкий стан здоров'я позивачки, просив визнати недійсним договір дарування частини квартири від ІНФОРМАЦІЯ_1року, оскільки позивачка не усвідомлювала значення своїх дій.

Позивачка у судове засідання не з'явилась. Про час, місце та дату судового засідання була повідомлена через свого представника. Відповідно до ч.5 ст. 76 ЦПК України, вручення судової повістки представникові особи, що приймає участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. Заяв про відкладення справи від позивачки не надійшло. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача.

Відповідач до попереднього судового засідання не з'явився, подав заперечення проти позову, в яких вказав, що позов не визнає оскільки, по-перше, позивачкою пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 728 ЦК України, по-друге, твердження позивачки про те, що на момент підписання договору вона не усвідомлювала свої дії та не могла керувати ними є безпідставними, оскільки спростовуються договором дарування, в якому зазначено, що сторони уклали його „...діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясної пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод". Крім того, на даний час відсутнє рішення суду, яким би позивачка була визнана недієздатною. По-третє, позивачка сама виявила бажання укласти цей договір дарування, що побічно підтверджується тим, що вона склала два заповіти, понесла всі витрати, пов'язані с укладенням договору і передала йому ключі від квартири. Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Також відповідач не з'явився до судового засідання. Згідно з ч.8 ст. 76 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Суду надана повістка з відміткою житлово-експлуатаційної організації про відмову ОСОБА_2. одержати судову повістку, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів у порядку ст. 224 ЦПК України.

Також судом досліджені матеріали даної цивільної справи:

свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_2року Фондом комунального майна Донецької міської Ради та зареєстроване у БТІ м. Донецька в реєстровій книзі за № НОМЕР_4за реєстровим номером НОМЕР_3(а.с. 6); договір дарування частини квартири, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2.  ІНФОРМАЦІЯ_1року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстром № НОМЕР_1(а.с. 15); акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи № НОМЕР_5року; медичні документи ОСОБА_1. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання недійсним договору дарування частини квартири від ІНФОРМАЦІЯ_1року підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_2 року Фондом комунального майна Донецької міської Ради та зареєстрованого у БТІ м. Донецька в реєстровій книзі за № НОМЕР_4за реєстровим номером НОМЕР_3, ОСОБА_3. та ОСОБА_1. стали власниками квартири № АДРЕСА_1у м. Донецьку по 50/100 (ах. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. був укладений договір дарування частини квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстром № НОМЕР_1(а.с. 15).

Згідно ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Суд вважає, що ОСОБА_1. перебувала в момент укладення договору (ІНФОРМАЦІЯ_1року) у такому стані, коли не вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що підтверджується доказами по справі.

Так, допитана у попередньому судовому засіданні в порядку забезпечення доказів свідок ОСОБА_5. (а.с. 54-55), пояснила, що спілкується із сім'єю ОСОБА_1. і ОСОБА_3. з 1970 року. За весь час їх спілкування ОСОБА_1. багато разів неадекватно себе вела, втрачала розум, в неї відбувались постійні перепади настрою. Після досягнення нею 40 років вона часто хворіла, в неї боліла голова. На запитання щодо укладення договору дарування із її сином ОСОБА_2. відповіла, що не розуміє, що на неї найшло. Багато разів ОСОБА_1. просила її доглядати за нею в зв'язку з психічно неврівноваженим станом. Також її чоловік ОСОБА_3. просив її доглядати за жінкою, коли його не було вдома.

Допитана у попередньому судовому засіданні в порядку забезпечення доказів свідок ОСОБА_6. пояснила, що більш ніж 20 років знайома із сім'єю ОСОБА_1. і ОСОБА_3. Оскільки вона є лікарем, вона робила ОСОБА_1. уколи у 2005-2006 p.p. в зв'язку з її хворобою. Вона в цей період помічала, що ОСОБА_1. іноді не пам'ятала, що робила, хто приходив до неї додому, могла спати з відкритими вхідними дверима. ОСОБА_1. розповідала їй про свою хворобу, про перенесені нею операції. Іноді ОСОБА_1. неадекватно себе поводила, не усвідомлювала, що робить.

Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № НОМЕР_5року (а.с. 166-186) психічний розлад, що був у ОСОБА_1. в період укладання юридичної угоди -підписання договору дарування частини квартири ІНФОРМАЦІЯ_1року, суттєво впливав на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Суд приходить до висновку, що договір дарування частини квартири, укладений ІНФОРМАЦІЯ_1року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., посвідчений приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстром № НОМЕР_1, є правочином, який вчинила дієздатна

фізична особа у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Правочин, вчинений у такому стані, не відповідає загальним вимогам чинності правочину, зокрема, відповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, що передбачено ч.З ст. 203 ЦК України, в зв'язку з чим суд визнає його недійсним.

Доводи відповідача, викладені у його запереченнях, щодо пропуску позивачкою строку позовної давності згідно зі ст. 728 ЦК України, не відповідають вимогам ЦК України.

Ст. 728 ЦК України передбачено, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік. Суд розглядає позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним, а не про розірвання договору дарування, тому посилання відповідача на ст. 728 ЦПК України є безпідставним.

Згідно зі ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється в три роки, тому позивачкою не пропущені строки позовної давності.

Згідно зі ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, ОСОБА_2. повинен повернути ОСОБА_1. 1/2 квартири № АДРЕСА_1у м. Донецьку.

Оскільки ОСОБА_1. сплачені судові витрати, на підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1необхідно стягнути судові витрати у розмірі 81 гривні.

Оскільки ОСОБА_1. були сплачені судові витрати за проведення судово-психіатричної експертизи у розмірі 1117 грн., цю суму необхідно стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. у порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, ч.З ст. 203, ст.ст. 225, 216 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209,212, 214, 215,224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання недійсним договору дарування частини квартири від ІНФОРМАЦІЯ_1року, задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування частини квартири від ІНФОРМАЦІЯ_1року, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., посвідчений приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу ОСОБА_4. за реєстром №НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Уі квартири № АДРЕСА_1у м. Донецьку.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1витрати за проведення судово-психіатричної експертизи у розмірі 1 117 грн. (одна тисяча сто сімнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1судові витрати у розмірі 81 (вісімдесяти однієї) гривні.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.