ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30 листопада 2009 року Справа № 2а-5430/09/0870
(14 год. 30 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Прудивуса О.В.,
при секретарі судового засідання Скачковій Т.В.,
за участю
позивача – ОСОБА_1
представників:
позивача – ОСОБА_2,
відповідача – Коцило Ю.М., Новік О.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області
про: визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді.
28.09.2009 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому просив визнати незаконним наказ від 22.07.2009 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; визнати незаконним звільнення позивача з органів внутрішніх справ наказом від 16.09.2009; поновити позивача на службу в ГУМВС України в Запорізькій області на посаду дільничного інспектора міліції Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року було відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначене на 14 жовтня 2009 року.
14.10.2009 у попередньому судовому засіданні була оголошена перерва до 29.10.2009.
У попередньому судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача в попередньому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.
В ході попереднього судового засідання судом були уточнені позовні вимоги, з’ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, з’ясовано якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення.
Ухвалою від 29.10.2009 суд витребував з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та Управління інформаційних технологій відповідача документи та відомості стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, відповідальність за яке передбачена Законом України «Про боротьбу з корупцією».
В судовому засіданні 18.11.2009 оголошувалась перерва до 25.11.2009 для уточнення позивачем своїх вимог.
25.11.2009 позивач уточнив свої вимоги, просив визнати незаконним та скасувати п. 2 висновку службової перевірки від 22.07.2009, визнати незаконним та скасувати наказ від 24.07.2009 № 472 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України, визнати незаконним звільнення позивача з органів внутрішніх справ наказом від 16.09.2009 № 279о/с, поновити позивача на службі в ГУМВС України в Запорізькій області на посаді дільничного інспектора міліції Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.
25.11.2009 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.11.2009 для виклику свідка та надання відповідачем копії наказу від 02.04.2009 № 209.
30.11.2009 позивач уточнив свої вимоги, просив визнати незаконним та скасувати п. 2 висновку службової перевірки ГУМВС України в Запорізькій області від 22.07.2009 за матеріалами службового розслідування факту вчинення позивачем корупційного діяння, визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу ГУМВС України в Запорізькій області від 24.07.2009 № 472 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України, визнати незаконним звільнення позивача з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 16.09.2009 №279о/с, поновити позивача на службі в ГУМВС України в Запорізькій області на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.
Свої вимоги позивач вмотивовує тим, що з 1996 року він перебував на службі в органах внутрішніх справ України. З 20.07.2008 він працював у відділенні дільничних інспекторів міліції Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області на посаді дільничного інспектора міліції. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 24.10.2008 правопорушення, відповідальність за яке передбачена Законом України «Про боротьбу з корупцією». Позивач зазначив, що відповідач не мав належного, передбаченого наказом МВС України від 06.12.1991 № 522, приводу для проведення службової перевірки стосовно позивача, крім того позивача особисто не попереджали про проведення стосовно нього службової перевірки, йому не роз’яснювались права, внаслідок чого він був позбавлений права надати особисті пояснення з предмету службової перевірки, надавати докази. Наказом відповідача від 24.07.2009 № 472 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі – Положення про проходження служби). Наказом відповідача від 16.09.2009 «По особовому складу» позивача було звільнено в запас за ст. 66 Положення про проходження служби. Зазначені накази позивач вважає незаконними, оскільки при їх винесенні були порушені строки притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зазначив, що відповідач дізнався про факт визнання позивача винним у вчиненні корупційного діяння 31.03.2009, оскільки саме з цього дня інформація про притягнення позивача до відповідальності вже була наявна у відповідача, а саме в Управлінні інформаційних технологій відповідача. Відтак, вважає, що оскаржувані накази мають бути скасовані, а він (позивач) має бути поновленим на посаді в органах внутрішніх справ України.
В судовому засіданні 30.11.2009 позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні 28.10.2009 проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов від 12.10.2009 № 65/258, зокрема зазначивши, що співробітниками відділу внутрішньої безпеки стосовно позивача був складений протокол про вчинення останнім 24.10.2008 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена Законом України «Про боротьбу з корупцією». 19.01.2009 матеріали перевірки, зібрані співробітниками 7-го відділу (у Запорізькій області) СВБ ГУБОЗ МВС України з приводу отримання позивачем незаконної грошової винагороди, було направлено до прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009 позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. «а» ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та стягнено з нього штраф в розмірі 425 грн.
Копія постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності надійшла до відповідача 25.06.2009, оскільки саме цього дня заступником начальника Ленінського районного відділу Запорізького міського управління відповідача ОСОБА_5 копія цієї постанови була передана відповідачу та заступником начальника відповідача була зроблена резолюція про проведення службового розслідування.
В ході службового розслідування було встановлено, що позивач, вступивши в неділові стосунки з громадянином ОСОБА_6, вчинив дії, спрямовані на отримання незаконної грошової винагороди в розмірі 100 гривень, чим створив негативну громадську думку, дискредитував звання працівника міліції, грубо порушив Присягу, Етичний кодекс та Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України.
Висновки службового розслідування були затверджені т.в.о. начальника відповідача 22.07.2009. Позивач був ознайомлений з висновками службового розслідування 31.07.2009.
24.07.2009 був виданий наказ відповідача № 472, п. 1 якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме звільнення з органів внутрішніх справ України за ст.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. З цим наказом позивач був ознайомлений 31.07.2009.
03.08.2009 Ленінським районним судом м. Запоріжжя було відкрите провадження у справі за позовом позивача до відповідача про визнання незаконним та скасування висновку службової перевірки та наказу про застосування дисциплінарного стягнення. Ухвалою цього суду від 03.08.2009 було зупинено дію висновку службової перевірки, проведеної відносно позивача та наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України.
19.08.2009 у зв’язку з поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду Ленінським районним судом м. Запоріжжя була винесена ухвала про скасування ухвали про забезпечення позову від 03.08.2009. Ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2009 була отримана відповідачем 01.09.2009, в цей же день заступником начальника відповідача була зроблена резолюція щодо реалізації наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
16.09.2009 відповідачем був виданий наказ № 279о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. З цим наказом позивач був ознайомлений 16.09.2009.
Відповідач підсумував, що всі його дії та рішення вчинялись у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV (далі – Дисциплінарний статут), Положення про проходження служби та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.12.1991 № 552 (далі – Інструкція про розслідування). Відповідачу не могло бути відомо з 31.03.2009 про факт визнання позивача винним у вчиненні корупційного діяння, оскільки спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України та Державної судової адміністрації України від 29.10.2008 № 58/560/795/679/99 не передбачене інформування підрозділом інформаційних технологій підрозділу кадрового забезпечення про факти складання адміністративних протоколів відносно співробітників органів внутрішніх справ за скоєння корупційного діяння.
Відповідач також зазначив, що стягнення, накладені на позивача наказами відповідача від 24.07.2009 № 472 та від 16.09.2009 № 279о/с, є дисциплінарними стягненнями та накладались на позивача в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом. У зв’язку з тим, що згідно із ст. 16 Дисциплінарного статуту в період півроку, після якого не можна накладати дисциплінарне стягнення не включається строк проведення службового розслідування або провадження у кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, то відповідач вважає, що станом на 22.07.2009 термін притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не минув і, з урахуванням строку адміністративного провадження, склав 4 місяці 2 дні.
Через наведене, відповідач вважає, що його дії відповідають вимогам закону, є правомірними, на підставі чого попросив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 показав, що він працює на посаді заступника начальника Ленінського районного відділу Запорізького міського управління відповідача, підтвердив що 25.06.2009 року ним відповідачу була передана копія постанови Орджонікідзевськго районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009, якою позивача було визнано винним у скоєнні корупційного діяння.
У судовому засіданні 30.11.2009 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідка, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до визначення, наведеного в ст. 1 Закону України «Про міліцію», м іліція є державним озброєним органом виконавчої влади.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про міліцію» служба в міліції віднесена до державної служби. Отже, служба в органах внутрішніх справ є публічною службою в значенні п. 15 ст. 3 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом, при розгляді справи, встановлені наступні обставини.
Позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ України з серпня 1996 року. На час звільнення з органів внутрішніх справ України позивач мав звання капітана міліції та обіймав посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.
24.10.2008 позивачем було вчинене адміністративного правопорушення, за яке постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009, що набрала законної сили 31.03.2009, позивача було притягнуто до відповідальності за п. «а» ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та стягнено з нього штраф в розмірі 425 грн.
31.03.2009 інформація про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була наявна в Управлінні інформаційних технологій відповідача та розміщена в інтегрованій інформаційно-пошуковій системі органів внутрішніх справ України.
Резолюцією заступника начальника відповідача від 25.06.2009 службовій особі відповідача Литвиненку С.І. було доручено провести службове розслідування.
Старшим інспектором з ОД ІОС УКЗ ГУМВС України в Запорізькій області підполковником міліції Дворецькою О.М. 22.07.2009 був складений висновок за матеріалами службового розслідування факту вчинення корупційного діяння позивачем, який 22.07.2009 був затверджений т.в.о. начальника відповідача та 24.07.2009 був переданий до управління кадрового забезпечення відповідача. Позивач був ознайомлений із зазначеним висновком 31.07.2009.
24.07.2009 відповідачем був виданий наказ № 472 «Про покарання працівників Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в області» згідно з п. 1 якого за вступ у неділові стосунки з гр. ОСОБА_6, вчинення дій, спрямованих на отримання незаконної грошової винагороди в розмірі 100 гривень, що дискредитувало звання працівника міліції та створило негативну громадську думку, грубе порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Етичного кодексу та Кодексу честі працівника ОВС, під час перебування на посаді старшого дільничного інспектора міліції СДІМ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за ст. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби. Позивач був ознайомлений з наказом 31.07.2009.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2009 по справі №2-а-1219/09 дія висновку службової перевірки, проведеної відносно позивача та наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України щодо позивача була зупинена.
Ухвалою Ленінського районного суду від 19.08.2009 по справі № 2-а-1219/09 позов позивача до відповідача про визнання незаконним та скасування висновку службової перевірки та наказу про застосування дисциплінарного стягнення був залишений без розгляду, ухвала від 03.08.2009 про забезпечення позову скасована.
01.09.2009 заступником начальника відповідача на ухвалі Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2009 була проставлена резолюція про реалізацію наказу.
03.09.2009 заступником начальника Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області на ім’я заступника начальника відповідача було внесене подання про звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас за ст. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання співробітника ОВС) Положення про проходження служби, на якому 16.09.2009 заступником начальника відповідача проставлено резолюцію «До наказу».
Наказом відповідача від 16.09.2009 № 279о/с «По особовому складу» позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас за ст. 66 Положення про проходження служби.
Надаючи правову оцінку діям та рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 70 Положення про проходження служби право на звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби надано начальникам управлінь внутрішніх справ областей. Відповідно до ч. 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту ц ей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що с лужбовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно із ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009 позивача було визнано винним у вчиненні діяння, протиправність якого встановлена Законом України «Про боротьбу з корупцією». Отже, позивачем був вчинений дисциплінарний проступок у визначенні ст. 2 Дисциплінарного статуту.
Частинами 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно із ч. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відтак, дії та рішення відповідача стосовно накладення на позивача стягнень з приводу проходження ним публічної служби регламентуються Дисциплінарним статутом, вчинений позивачем проступок є дисциплінарним та при звільненні позивача відповідач мав керуватися положеннями Дисциплінарного статуту.
Надаючи оцінку вимозі позивача про визнання незаконним п. 2 висновку службової перевірки від 22.07.2009 суд виходить з наступного.
В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на безпідставність призначення службової перевірки відповідачем.
Частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Зазначена норма має обов’язковий для начальника (імперативний) характер.
Крім того, п. 6 Плану організаційно-практичних заходів МВС України щодо попередження корупційних проявів з боку працівників органів внутрішніх справ на 2008-2010 роки (а.с. 50-55), затвердженого розпорядженням Міністерства внутрішніх справ України від 04.03.2008 № 226, на структурні підрозділи центрального апарату МВС, ГУМВС, УМВС, навчальні заклади системи МВС покладений обов’язок проводити службове розслідування за кожним фактом визнання судами працівника органів внутрішніх справ винним у вчиненні корупційного діяння. Аналогічне положення закріплене й у пп. 3.2.2.3 Інструкції про порядок забезпечення органами та підрозділами ГУМВС України в Запорізькій області профілактики злочинних, корупційних діянь та інших протиправних дій серед особового складу, затвердженою наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 02.04.2009 №209.
Відтак, твердження позивача про безпідставність проведення службового розслідування за фактом вчинення ним дисциплінарного проступку спростовується вимогами Дисциплінарного статуту.
Крім того, сам по собі висновок службового розслідування не є рішенням про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а є засобом встановлення провини особи у вчиненні проступку.
Тому, в задоволенні вимоги позивача про визнання незаконним п. 2 висновку службового розслідування від 22.07.2009 має бути відмовлено.
Надаючи оцінку вимозі позивача про визнання незаконним та скасування п. 1 наказу відповідача від 24.07.2009 № 472 суд виходить з наступного.
Частиною 5 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачений обов’язок начальника або особи, яка проводить службове розслідування, перед накладенням дисциплінарного стягнення, зажадати від порушника письмові пояснення. Як вбачається з матеріалів справи ознайомлення позивача з висновком службового розслідування та наказом про накладення дисциплінарного стягнення від 24.07.2009 № 472 відбувалось в один день – 31.07.2009. В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів витребування у позивача письмових пояснень.
Відповідно до вимог ст. 16 Дисциплінарного статуту д исциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Виходячи із положень зазначеної статті 16 Дисциплінарного статуту та обставин справи суд доходить висновку, що стягнення до позивача могло бути застосоване в строк не більш як один місяць з дня закінчення провадження у справі про адміністративне правопорушення, тобто до 30.04.2009 (у квітні-місяці – 30 днів).
До твердження відповідача стосовно того, що йому лише 25.06.2009 стало відомо про ухвалену Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя постанову від 20.03.2009 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного діяння, суд ставиться критично, оскільки згідно інформації, наданої Управлінням інформаційних технологій відповідача в листі від 12.11.2009 вих. № 2/2013, вже 31.03.2009 інформація про притягнення позивача до відповідальності за вчинене корупційне діяння була наявна в Управлінні інформаційних технологій відповідача та опублікована в інтегрованій інформаційно-пошуковій системі органів внутрішніх справ України.
Крім того, відповідно до пп. 1.1. Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153 , примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - Примірна інструкція) встановлює загальні правила документування управлінської діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади (далі - установ) і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів установи.
Підпунктом 1.2 Примірної інструкції встановлено, що примірна інструкція визначає порядок ведення загального діловодства, її положення поширюються на всю службову документацію, в тому числі створювану за допомогою персональних комп'ютерів (ПК). Комп'ютерні (автоматизовані) технології обробки документної інформації повинні відповідати вимогам державних стандартів та цієї Примірної інструкції.
Порядок ведення діловодства, що містить інформацію з обмеженим доступом та діловодства за зверненнями громадян визначається спеціальними нормативно-правовими актами.
З наведеного вбачається, що вимоги Примірної інструкції поширюються на відповідача.
Відповідно до пп. 3.1.1 Примірної інструкції в сі документи, що надходять до установи, у тому числі створені за допомогою ПК, приймаються централізовано в канцелярії.
Підпунктом 3.3.1 Примірної інструкції визначено, що реєстрація документа - це фіксування факту створення або надходження документа шляхом проставлення на ньому умовного позначення - реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційних формах необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів провадиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Згідно із пп. 3.3.3 Примірної інструкції реєстрації підлягають документи, що потребують обліку, виконання і використання з довідковою метою (розпорядчі, планові, звітні, обліково-статистичні, бухгалтерські, фінансові тощо), як ті, що створюються і використовуються в установі, так і ті, що надходять від інших установ і громадян. Реєстрації підлягають як традиційні машинописні (рукописні) документи, так і створені за допомогою ПК.
Таким чином копія постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009, стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності за корупційне діяння, мала бути зареєстрована у відповідача в день її надходження. Проте, з копії зазначеної постанови Оржонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009 вбачається, що ця копія не була зареєстрована у відповідача.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, суд вважає недоведеним твердження відповідача про те, що постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009 надійшла на адресу відповідача лише 25.06.2009. Таким чином суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині визнання п. 1 наказу відповідача від 24.07.2009 № 472 неправомірним є такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання незаконним його звільнення з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 16.09.2009 №279о/с та його поновлення на службі в ГУМВС України в Запорізькій області на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області суд виходить з наступного.
По-перше, згідно із ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Отже, виконання п. 1 наказу відповідача від 24.07.2009 № 472 щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ України мало бути здійснене негайно але не пізніше місяця з дня його накладення.
Суд не приймає твердження відповідача про те, що ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2009 по справі № 2-а-1219/09 про скасування забезпечення позову позивача до відповідача надійшла на адресу відповідача 01.09.2009 з тих саме підстав, що й суд не прийняв доводи відповідача про надходження на його адресу постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2009, якою позивача було визнано винним у вчиненні корупційного діяння.
За таких обставин відповідачем був пропущений строк виконання дисциплінарного стягнення, визначений ч. 1 ст. 18 Дисциплінарного статуту.
По-друге, оскільки суд дійшов висновку про протиправність п. 1 наказу відповідача від 24.07.2009 № 472 «Про покарання працівників Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в області», то, як наслідок, виконання цього наказу шляхом видання наказу відповідача від 16.09.2009 № 279о/с «По особовому складу» є неправомірним.
За наведених вище підстав, наказ відповідача від 16.09.2009 № 279о/с «По особовому складу», яким позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України, є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач має бути поновленим на посаді.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в наведеній вище частині.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що с удове рішення, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Таким чином, в частині поновлення позивача на посаді постанова підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Ані позивачем, ані відповідачем суду не надане підтвердження здійснення ними судових витрат, крім того, позивач, в силу п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 № 7-93, звільнений від сплати державного мита.
Відтак, суд не має підстав для розподілу судових витрат у зв’язку з відсутністю документального підтвердження таких витрат.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 256, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 24.07.2009 № 472 «Про покарання працівників Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в області» щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 16.09.2009 № 279о/с «По особовому складу».
Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Прудивус
Постанова в повному обсязі складена 07.12.2009.