Судове рішення #70462009

Ухвала

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 182/7815/15-ц

провадження № 61-1183св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Нікопольський відділ поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року у складі судді: Рибакової В. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року у складі суддів: Барильська А. П., Бондар Я. М., Зубакова В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Нікопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (далі - Нікопольський ВП ГУНП в Дніпропетровській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що у вересні 1995 року у неї було викрадено автомобіль АУДІ-100, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 1992, № кузова - НОМЕР_2. За фактом незаконного заволодіння автомобілем, на підставі заяви ОСОБА_2 28 вересня 1995 року порушено кримінальну справу № 35019 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК України. До теперішнього часу вищевказаний автомобіль не знайдено, відповідальних осіб за його викрадення до кримінальної відповідальності не притягнуто. Нікопольським міськрайонним судом 30 жовтня 2010 року кримінальну справу закрито на підставі статті 11-1 КПК України (1960 року) у зв'язку із закінченням строків давності притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Посилаючись на положення статті 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просила суд стягнути на її користь з держави, завдану матеріальну шкоду у розмірі 600 000,00 грн, як вартість транспортного засобу, оскільки не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивовані тим, що механізм відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, яка компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом, законодавчо не врегульований. Положення статті 1177 ЦК України не формулюють норм прямої дії, які б регулювали відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину. Умови та порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину, мають визначатися спеціальним законом. До прийняття такого закону про відшкодування державою шкоди відповідно до статті 1177 ЦК України на підставі загальних правил відшкодування здійснюватись не може.

Також суди зробили висновок, що чинне на сьогодні законодавство передбачає можливість реалізації норми цивільного законодавства про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок Державного бюджету лише у випадку, коли кримінальне правопорушення вчинено спеціальним суб'єктом (працівник правоохоронного органу, прокуратури або суддя) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна.

Крім того, позивач не надала доказів, що підтверджували б наявність прямого причинного зв'язку між діями або бездіяльністю Нікопольський МВ (з обслуговування міста Нікополя та Нікопольського району) ГУ МВС України в Дніпропетровській області та заподіянням шкоди позивачу, доказів щодо визнання її потерпілою у вищевказаній кримінальній справі, доказів щодо оскарження дій посадових осіб Нікопольського МВ (з обслуговування міста Нікополя та Нікопольського району) ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, в якій просить оскаржені рішення скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно тлумачать положення статті 1177 ЦК. Також судами було порушено положення статей 10, 11, 303 ЦПК (у редакції чинній, на момент вирішення спору), статей 3, 8, частини другої статті 19, статті 64 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року у справі № 182/7815/15-ц відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року справу № 182/7815/15-ц призначено до судового розгляду.

У березні 2018 року до суду надійшов відзив Нікопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області на касаційну скаргу. У відзиві відповідач вказує, що судами не встановлено випадки відшкодування шкоди позивачу, передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Закон, що передбачає порядок відшкодування шкоди на підставі статті 1177 ЦК України, відсутній.

Позивач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підтвердження чого ОСОБА_2 долучено до касаційної скарги копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 18 лютого 2017 року. У зв'язку із чим ОСОБА_2 просить розглядати касаційну скаргу від правонаступника - ОСОБА_2 Проте належних доказів (свідоцтво про право на спадщину) на підтвердження того, що ОСОБА_2 є правонаступником ОСОБА_1, не надано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251, пункту 1 частини першої статті 253 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника.

Правовідносини сторін у справі, яка розглядається, допускають правонаступництво.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 251, пунктом 1 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди зупинити до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1.

Повідомити ОСОБА_2 про необхідність подати до суду касаційної інстанції документи на підтвердження правонаступництва, направивши йому копію ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація