ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

28.03.2018 Київ К/9901/14273/18 13/73/06-АП-3/415/08-АП

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши заяву Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 у справі № 13/73/06-АП-3/415/08-АП за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.01.2017 у даній справі, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, залишив без задоволення касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Не погодившись із такою ухвалою суду касаційної інстанції, податковий орган звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017, далі - КАС України), а саме - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Супровідним листом від 11.01.2018 Верховний Суд України направив матеріали заяви Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про перегляд судового рішення до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заява про перегляд судового рішення зареєстрована у канцелярії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 01.02.2018.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 вказана заява залишалась без руху з підстав неподання документа про підтвердження повноважень представника податкового органу, який її підписав.

На виконання вимог даного рішення, скаржник усунув встановлені судом недоліки.

15.12.2017 набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 3.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)».

За приписами частини третьої статті 3 КАС України (в редакції після 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (у редакції після 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Отже, наведена норма Перехідних положень КАС України передбачає розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень за правилами КАС України, що були чинними до 15.12.2017, тобто до внесення Законом № 2147-VIII змін до КАС України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження цього Суду з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, до 15.12.2017 року) одними із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування наведених у заяві доводів, податковий орган надав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017 (№ К/800/30899/14), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.

Так, у рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно визначив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2004-2005 роки, оскільки не мав господарських відносин безпосередньо з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, а відповідачем не доведено здійснення такими контрагентами діяльності поза межами правового поля. При цьому жодних зауважень щодо формування даних податкової звітності та відповідних податкових накладних, наданих позивачу безпосередніми постачальниками продукції матеріали справи не містять. Крім того, спірним правовідносинам (в розрізі завищення суми податкового кредиту) вже надана правова оцінка судами у справі № 18/61-АП, рішення яких мають преюдиційний характер в даних правовідносинах.

Водночас, у рішенні від 25.10.2017, яке надано заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції, надаючи оцінку правомірності рішень судів попередніх інстанцій зауважив, що допустимих та належних доказів на підтвердження господарських правовідносин позивача з його контрагентами матеріали справи не містить, що свідчить на правомірність прийнятих контролюючим органом рішень про збільшення сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та із податку на прибуток підприємств.

Отже, аналіз рішення, про перегляд якого подана заяву, та рішення, яке надано для порівняння, свідчить про те, що вони постановлені за різних фактичних обставин, встановлених судами у цих справах, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Отже, ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 не може бути переглянута Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для допуску цієї справи до провадження цього Суду для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017.

Керуючись пунктом 1 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (зі змінами, внесеними Закон № 2147-VIII), статтями 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2147-VIII),

у х в а л и в:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду заяви Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 у справі № 13/73/06-АП-3/415/08-АП за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.П. Юрченко

Судді І.А. Васильєва

С.С. Пасічник