Справа № 465/7513/17 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 33/783/235/18 Доповідач: Гуцал І. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_1, з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

постановою судді Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді трафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Згідно з постановою судді Мосейко Р.В. 22.12.2017 року, о 04 год. 34 хв., в м. Львові, на вул. М.Паращука керував автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, що підтвердила перевірка на стан алкогольного сп’яніння, проведена з застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820» у присутності свідків, тест № 524, з результатом 0,22 %, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.

Не погоджуючись з постановою судді Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2018 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену постанову судді скасувати та закрити провадження у справі щодо нього у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме: після того, як він пройшов огляд на стан алкогольного сп’яніння за допомогою спеціального технічного засобу, з результатами якого він не погодився, працівник поліції не направив його до найближчого закладу охорони здоров’я, чим порушив порядок огляду на стан алкогольного сп’яніння. Вважає, що був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд. Вказує, що з результатами огляду він не погодився, але працівник поліції не прийняв це до уваги та не направив його у заклад охорони здоров’я для проходження огляду на стан сп’яніння, як того вимагають положення ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, зазначає, що при розгляді справи суддя місцевого суду дані обставини належним чином не дослідив, не викликав свідків, не витребував та не дослідив відеозапис з нагрудної камери працівника поліції. Вважає, що дані докази спростовують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя місцевого суду дав належну оцінку і навів у постанові. Зокрема, вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення № 004198 від 22.12.2017 року (а.с. 2); даними тесту на алкоголь приладу «Драгер», з якого вбачається, що вміст алкоголю в ОСОБА_2 складає 0,22 % (а.с. 1); актом огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду на стан сп’яніння ОСОБА_2 складає 0,22% (а.с. 3); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили те, що при огляді ОСОБА_2 на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер» показник сп’яніння у ОСОБА_2 складав 0,22 % проміле (а.с. 4-5).

Під час розгляду справи суддя місцевого суду належним чином дослідив всі обставини справи та особу правопорушника та підставно визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього стягнення, яке відповідає тяжкості скоєного та особі правопорушника.

Що стосується покликання ОСОБА_2 про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення було складено з порушенням вимог чинного законодавства та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, то такі покликання не дають підстав вважати, що ОСОБА_2 не керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння та не спростовують висновків судді місцевого суду з цього приводу, а тому не є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Покликання апелянта про неналежну перевірку судом питання щодо спеціального технічного засобу Драгер, як на підставу скасування постанови, апеляційний суд вважає необґрунтованими й такими, що на увагу не заслуговують. Крім того, суддя місцевого суду вірно врахував, з чим погоджується і суддя апеляційного суду, ту обставину, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не подав своїх пояснень та зауважень щодо змісту протоколу та не виклав причини відмови від його підписання.

Крім того, доводи апеляційної скарги, щодо недопустимості даних огляду з допомогою приладу «Драгер», дані якого, на думку апелянта, при температурі повітря нижче 0°С впливають на результат, є хибними та спростовуються даними результату тесту № 370 приладу «Drager Alcotest 6820», з якого вбачається, що температура при огляді становила +13°С.

Стягнення, яке накладене на ОСОБА_2, відповідає санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети – виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_2 нових правопорушень.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, судом першої інстанції, при апеляційному перегляді справи не встановлено, тому постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.  

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_1