Справа № 2-1015/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 13 жовтня 2009 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий – суддя Іванов В.М., при секретарі Абрамчук А.В., за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування моральної шкоди -
В с т а н о в и в :
Позивачі звернулися до суду з позовною заявою про розірвання договору довічного утримання, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачам на праві власності належить 2/4 частин квартири АДРЕСА_1, в Петровському районі м. Донецька. 5 лютого 2008 року позивачі уклали договір довічного утримання з ОСОБА_3, якій належить також 2/4 спірної квартири. За умовами договору, позивачі передали відповідачу належні їм 2\4 частини квартири АДРЕСА_2, в Петровському районі м. Донецька, відповідачка в свою чергу зобов’язувалася довічно утримувати позивачів, забезпечувати їх харчуванням, одягом, необхідною допомогою, доглядати, зберегти в їх безоплатному довічному користуванні шляхом проживання належну їм частину квартири, конкретно визначив за позивачами частину помешкання у вигляді кімнати, житловою площею 15,90 кв.м. Вартість матеріального забезпечення сторонами визначена у розмірі 1 000 грн. на місяць. Після укладення договору відповідачка перестала виконувати умови договору, а саме ніякої допомоги їм не надає, відбирає отриману пенсію, крім цього створила неможливі умови проживання в спірній квартирі, тому позивачі змушені проживати у доньки. В зв’язку з цим позивачі звернулись до суду з позовом, просять суд розірвати договір довічного утримання, зобов’язати відповідачку не чинити їм перешкод в користуванні житлом, вселивши їх в спірну квартиру, стягнути з відповідача в порядку відшкодування моральної шкоди 10 000 грн, а також за послуги адвоката 1 000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердив свої позовні вимоги та їх обґрунтування в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову. Суду пояснив, що в лютому 2008 року з відповідачем був укладений договір довічного утримання. За умовами договору, позивачі передали відповідачу належні їм 2\4 частини квартири АДРЕСА_2, в Петровському районі м. Донецька, відповідачка в свою чергу зобов’язувалася довічно утримувати позивачів, забезпечувати їх харчуванням, одягом, необхідною допомогою, доглядати, зберегти в їх безоплатному довічному користуванні шляхом проживання належну їм частину квартири, конкретно визначив за позивачами частину помешкання у вигляді кімнати, житловою площею 15,90 кв.м. Вартість матеріального забезпечення сторонами визначена у розмірі 1 000 грн. на місяць. Після укладення договору відповідачка перестала виконувати умови договору, а саме ніякої допомоги їм не надає, відбирає отриману пенсію, крім цього створила неможливі умови проживання в спірній квартирі, співмешканець відповідачки постійно наносив йому тілесні ушкодження, а в лютому 2009 року відповідачка разом зі співмешканцем вигнали його та дружину з квартири, тому з цього часу їм доводиться проживати у доньки. В квартиру їх не пускають.
Тому просить суд розірвати договір довічного утримання, зобов’язати відповідачку не чинити їм перешкод в користуванні житлом, вселивши їх в спірну квартиру. Крім цього наполягає на тому, що діями відповідачки йому та його дружині спричинена моральна шкода, а саме, у них погіршився стан здоров’я, вони змушені покинути своє житло, та проживати у дочки, терпіти образи, моральну шкоду вони оцінюють в 10 000 грн, та просять стягнути цю суму з відповідачки, а також за послуги адвоката 1 000 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву с проханням розглянути справу в її відсутність, наполягала на задоволенні позову.
Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 позов підтвердила, суду дала аналогічні пояснення.
Відповідач ОСОБА_3 суду пояснила, що в квартирі АДРЕСА_2, в Петровському районі м. Донецька, вона проживала разом з чоловіком ОСОБА_5 – сином позивачів. В 2003 році чоловік помер, а вона та їх донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишились проживати в спірній квартирі, разом з батьками чоловіка. Оскільки вони жили однією сім’єю, то вона допомагала їм як матеріально так і фізично, тому з дозволу позивачів в 2007 році, вона приватизувала спірну квартиру на чотирьох, в рівних частках. 1.07.2007 року з дозволу позивачів в квартиру також вселився та був зареєстрований її співмешканець ОСОБА_7. В лютому 2008 року позивачі запропонували укласти з ними договір довічного утримання, вона повинна була доглядати за ними, допомагати їм, забезпечувати матеріально, вони в свою чергу передали їй права на свої 2\4 частки в спірній квартирі. В лютому 2009 року, донька позивачів ОСОБА_4, дізналася про договір, який був укладений між сторонами, після цього між ними почались сварки, але вона продовжувала виконувати умови договору, ніколи не ображала позивачів, поводилася з ними чинно, але оскільки позивачі іноді потребляли спиртні напої, вона їм категорично забороняла це робити, та грошей на спиртні напої не давала, тому позивачі стали ставитися до неї негативно. З квартири вона їх не виганяла, ключів від квартири не відбирала, перешкод в користуванні не чинила. Не заперечує проти розірвання договору, але наполягає на тому, що ніякої моральної шкоди своїми діями позивачам не спричинила, тому вважає, що позов в цій частині необґрунтований, та просить суд відмовити в цих вимогах позивачам, а також не визнає вимоги про стягнення з нею судових витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
В судовому засіданні встановлено, що 5 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з однієї сторони, та ОСОБА_3 з іншої сторони, було укладено договір довічного утримання, зареєстровано в реєстрі за № 3-273 (а.с. 6).
Відповідно до цього договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 належні їм на праві спільної часткової власності дві четвертих частини квартири під номером 4 будинку 50 по вул.. Таймирська, в Петровському районі м. Донецька, а ОСОБА_3 у свою чергу зобов’язалася довічно повністю утримувати ОСОБА_2 та ОСОБА_1, забезпечувати їх харчуванням, одягом, необхідною допомогою, доглядати, зберегти в її безоплатном довічном користуванні шляхом проживання належну їм частину квартири АДРЕСА_2, в Петровському районі м. Донецька, конкретно визначив за позивачами частину помешкання у вигляді кімнати, житловою площею 15,90 кв.м. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду, та необхідної допомоги) сторонами визначена в розмірі 1 000 грн. на місяць.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 свої обов’язки за договором довічного утримання виконує неналежним чином, цей факт підтверджується в судовому засіданні, поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9П, ОСОБА_10, які пояснили, суду, що між сторонами склалися негативні відношення, в зв’язку з тим, що відповідачка не виконує свої зобов’язання згідно договору довічного утримання, який був між ними укладений, матеріально не забезпечує позивачів, не доглядає за ними, протягом останніх місяців, позивачі проживають у дочки, оскільки відповідачка створила неможливі умови для спільного проживання та вигнала їх з квартири.
Крім цього, відповідачка не заперечує, проти розірвання договору довічного утримання, що також є підставою для задоволення позову в частині розірвання договору довічного утримання укладеного між сторонами.
Розглядаючи вимоги позивачів, про вселення до спірній квартири та усунення перешкод в користуванні житловою площею, суд виходить з наступного.
Згідно ст.. 756 ч. 1 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Оскільки вищевказаний договір довічного утримання підлягає розірванню, суд вважає за необхідне дві четвертих частини квартири під номером 4 будинку 50 по вул.. Таймирська, в Петровському районі м. Донецька повернути у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд дійшов до висновку, що позивачі з вини відповідача не мають змоги користуватися своїм майном, оскільки відповідач чинить їм перешкоди в здійснені своїх прав, а тому суд вважає необхідним вселити позивачів в спірну квартиру.
Суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, в частині того, що відповідачка не чинила перешкод позивачам в користуванні житлом, оскільки вони спростовуються, поясненнями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що ним був замінений дверний замок в спірній квартирі, а також той факт, що позивачі проживають по іншому адресу, та позбавлені права користуватися власним житлом.
В задоволенні вимог позивачів про стягнення з відповідача на їх користь моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд вважає необхідним відмовити, оскільки діючим законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі розірвання договору довічного утримання.
Суд вважає необхідним згідно ст. 84 ЦК України стягнути з відповідача на користь позивачів витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, що згідно договору про надання юридичних послуг та копії квитанції становить 1 000 грн, а також згідно зі ст.. 88 ЦПК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 грн. 50 коп., та 37 грн. 50 коп. 00 коп. – витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 744, 755, 756 ЦК України, ст.ст. 212-215, 224-227 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Договір довічного утримання, від 5 лютого 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – розірвати.
Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2, в Петровському районі м. Донецька, зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2, в Петровському районі м. Донецька ОСОБА_1, ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 витрати пов’язані з розглядом справи а саме: 68 грн. 50 коп. – судовий збір, 37 грн. 50 коп. - витрати пов’язані з розглядом справи, та 1 000 грн. – оплата послуг адвоката, а всього 1 106 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до Петровського районного суду м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В. Н. Іванов.