Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

м. Шепетівка, вул. Карла Маркса, 30, 30405, (03840) 5-21-04

Справа № 2-а-268/2010 р.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2010 року

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої-судді: ОСОБА_1

секретаря: Гаврилової Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівка справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у м. Шепетівка неправомірними і стягнення підвищення до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,-

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка (далі - Управління) про стягнення з Управління недоплаченої соціальної допомоги до пенсії як дитині війни в сумі 4 307,25 грн. за період з 1.01.2006 року по 31.12.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що має статус «дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - ОСОБА_1) має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивачка зазначила у адміністративному позові, що таке підвищення з 2006 року їй не виплачувалось або виплачувалось частково, просить визнати дії Управління неправомірними, зобов'язати останнє здійснювати щомісячну виплату підвищень до пенсії у розмірі 30 відсотків мініма^іьної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії у загальній сумі 4 307,25 грн..

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь суму невиплаченої заборгованості за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року в сумі 4 307,25 гри., так як ОСОБА_1 України «Про соціальний захист дітей війни» є чинним на 2009 рік.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав письмові заперечення на позов, де зазначив, що законні підстави для задоволення позову відсутні, оскільки фінансування витрат на виплату надбавки до пенсії «дітям війни» здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в зв'язку з чим в Управління відсутні кошти на вказані виплати і останнє не може відповідно до чинного законодавства виходити за межі наданих повноважень, оскільки не являвся розпорядником коштів.

Стверджує, що чинним законодавством не визначений механізм виплати надбавки до пенсії «дітям війни», не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого слід проводити розрахунки, а мінімальний розмір пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, застосовується лише для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не може по анатогії застосовуватись до інших правовідносин, а тому позовні вимоги вважає безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні.

Просить застосувати строк позовної давності щодо вимог позивачки, оскільки вважає, що позивачка пропустила такий без поважних причин.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером і має статус «дитини війни», що стверджується матеріалами справи, сторонами не оспорюється.

Отже, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімапьної пенсії за віком. Однак, протягом 2006-2007 років підвищення пенсії її не нараховуваюсь і не виплачувалось, а протягом 2008-2009років такі нарахування та виплати проводилися частково, що стверджується інформацією Управління та підтверджується позивачкою.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано неконституційними положення ст. ст. 71, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо підвищення пенсій на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Конституційний Суд України визнав, що зупинення та обмеження Законом України «Про державний бюджет» дії інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України. Відповідно до ч. З ст. 22 Конститу ції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін в до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними: є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Положення статей 71, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень.

Отже, бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачці підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення є незаконною.

В той же час, як встановлено судом та сторонами не оспорюється, починаючи з січня 2008 року, позивачці, проводиться нарахування та виплата підвищення до пенсії в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а не 30%, як те визначає ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з врахуванням часу винесення рішення Конституційного Суду України, а саме 22.05.2008 року, та часу звернення позивачки з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, підвищення до пенсії у розмірі 30% за мінусом 10% мінімальної пенсії за віком, що є вже виплаченою. Обрахування конкретної суми надбавки відповідно до ч.5 п.4. Положення «Про Пенсійний фонд України» віднесено до виключної компетенції органів пенсійного фонду.

Доводи представника відповідача викладені в письмовому запереченні на позов про те. що встановлений законом розмір мінімальної пенсії за віком до даних правовідносин не застосовується є безпідставним, оскільки в даному випадку мають місце правовідносини саме щодо нарахування та виплати пенсії і її підвищення.

Жодним чином не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню твердження представника відповідача, на які вона посилається в наданих суду письмових поясненнях, як на підставу своїх заперечень, щодо відсутності коштів для здійснення встановлених Законом виплат. Оскільки відповідно до рішення Європейського Суду від 8 листопада 2005 року справа «Кечко проти України» встановлено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Основним завданням Пенсійного фонду України є забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Таким чином, відповідач - Управління повинне бути зобов'язане виплатити позивачці належне її підвищення до пенсії за період 2008-2009 роки.

В той же час, позивачка ОСОБА_2 згідно поданого позову, просить стягнути з відповідача на свою користь підвищення пенсії регламентованої Законом, за період 2006- 2009років.

Оцінюючи всі дослідженні в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов в частині задоволення вимог за період 2006-2007 років до задоволення не підлягають виходячи з таких підстав.

Зокрема, як встановлено в процесі судового розгляду позивачка фактично знала, що органи державної влади не в повному обсязі провели виплати гарантованих її державою сум за період 2006-2007 років. Однак жодних дій щодо усунення вказаних порущень та захисту своїх прав не вчинила, чим погодилася з проведеними виплати у вказаний період.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом своїх прав встановлений річний строк позовної давності.

За таких обставин, беручи до уваги, той факт, що позивачка фактично знала про порущення прав щодо проведення виплат в неповному обсязі, суд вважає, що вона пропустила встановлений законодавством строк позовної давності, а тому в частині її вимог про стягнення коштів за 2006-2007 роки слід відмовити за пропуском строку давності, оскільки на застосуванні таких строків наполягає представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях на позови.

Позивачка питання про поновлення строку позовної давності не ставила.

Позивачка не надала та не навела суду жодного об'єктивного та обґрунтованого доказу щодо поважності причин такого значного пропуску строку на звернення до суду за захистом своїх прав, не здобуто таких і в судовому засіданні, оскільки чинне законодавство не звільняє від прав та обов'язків внаслідок правової необізнаності.

Вимоги позивачки стосовно зобов'язання відповідача надалі нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу не підлягають задоволенню, оскільки, в разі зміни в подальшому діючого законодавства, яке регулює пенсійне забезпечення осіб, віднесених до категорії «діти війни», право позивачки на збільшення розміру пенсії може бути порушеним, в той час, як суд, у відповідності до вимог ч.3 ст. 162 КАС України приймає постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню на час винесення рішення..

Судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету, оскільки саме неправомірні дії Управління, яке являється підрозділом органів виконавчої влади призвели до порушення законних прав позивачки.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. 22 Конституції України, рішення Європейського Суду від 8 листопада 2005 року справа «Кечко проти України», Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року із змінами і доповненнями. Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195- IV, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 10, 11, 70, 71, 86, 94, 99, 100, 162 КАС України, суд,-

постановие:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці Хмельницької області перерахувати та виплатити пенсію як дитині війни ОСОБА_2 із урахуванням підвищення на 30% мінімального розміру пенсії за віком за мінусом 10% мінімальної пенсії за віком, що є вже виплаченою, право на яке надано ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці Хмельницької області на користь ОСОБА_2 З (три) грн. 40 коп. судвих витрат по справі у вигляді сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Шепетівський міськрайонний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги в Апеляційний суд Хмельницької області.

Головуюча : Чевилюк З.А.