У К Р А Ї Н А  

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

м. ПОЛТАВИ

  Справа № 1 – 648/09  

В И Р О К  

Іменем України  

 14 грудня 2009 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

         головуючого - судді                                             Савченка А.Г.  

      при секретарі                                                         Шестопал А.О.  

за участю: прокурора                         Гринь О.В.  

 захисника                                   ОСОБА_1  

  підсудного                                  ОСОБА_2       

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню  

  ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця  ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_4,  не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України,  

  в с т а н о в и в :  

 5 квітня 2008 р., приблизно о 16 год., підсудний ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в своїй квартирі шляхом вільного доступу з сумки потерпілої ОСОБА_3 таємно викрав кредитну картку «Полтава-Банк», з якої зняв гроші в сумі 1000 грн., завдавши їй збитку на вказану суму.

 30 травня 2009 р., приблизно о 17 год., він же, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном «Sony Ericsson K 320i»  вартістю 270 грн. з картою оператора мобільного зв’язку «Джинс» вартістю 25 грн. та коштами на рахунку в сумі 6 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_4, якому він належить, збитку на загальну суму 301 грн.

 Викраденим майном в кожному разі розпорядився на власний розсуд.

 Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, підтвердивши факти їх скоєння за вказаних вище обставин. При цьому він зазначив, що заволодіння майном вчинив тому, що кожний раз перебував у нетверезому стані, що і явилось поштовхом до цього. Збитки завдані злочинами в обох випадках відшкодував. Запевнив суд про недопустимість подібної поведінки в майбутньому.

 Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, показання яких були досліджені в ході судового слідства по справі (а. с. 23, 57) підтвердили факти заволодіння їх майном підсудним за вказаних вище обставин. При цьому вони зазначили, що збитки батьками підсудного їм відшкодовані, а тому претензій матеріального характеру до підсудного вони не мають і цивільний позов по справі не заявляють.

Оскільки фактичні обставини справи і розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

      Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна (крадіжку) потерпілої ОСОБА_3, тобто за ч. 1 ст. 185 КК України та  як  відкрите викрадення чужого майна (грабіж) потерпілого ОСОБА_4, вчинений повторно, тобто за ч. 2 ст. 186 КК України.

      Обставинами,  які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку шляхом повернення вкраденого.  

      Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

      Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного  та обставини, що впливають на призначення покарання.

      Суд враховує, що один із вчинених підсудним злочинів відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до тяжких.

      При призначенні покарання суд також враховує, що підсудний вперше вчинив злочин та притягається до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику його особи, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі з звільненням від його  відбування відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України з випробуванням, яке в повній мірі відповідатиме його меті, а саме виправленню підсудного, його вихованню та соціальній реабілітації  

      Цивільний позов по  справі не заявлено.

      Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК.

      Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :  

    ОСОБА_2    визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та  ч. 2 ст. 186 КК України і засудити його:

 за ч. 1 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі;

 за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

      На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді чотирьох років позбавлення волі.

 На підставі  ч. 1 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

      Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

      Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого у виді підписки про невиїзд залишити без змін.

      Речові докази – мобільний телефон, який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_4 (а. с. 50), повернути йому ж.

 Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.  

              Суддя                                                                                                    А.Г.Савченко