Справа № 2а-3334/09
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 листопада 2009 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.
при секретарі Гоноболіній О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м..Бердянську Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання протиправним рішення про відмову в доплаті до пенсії відповідно до ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,
В становив:
Позивач у жовтні 2009 року звернулася до суду з позовом, в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з січня 2006 року по грудень 2008 року, визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську Запорізької області, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за 2006 -2007 роки, а за 2008 рік – з підвищенням на 20%, а також зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату їй щомісячної доплати до основної пенсії з 01.01.2009 року по 07.10.2009 року згідно ст.6 Закону України №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” ще на 20% мінімальної пенсії за віком. В позові зазначала, що вона народилася в ІНФОРМАЦІЯ_1 році і, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відноситься до цієї категорії громадян та має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючі з 01.01.06 року. Дію цього положення Закону щодо підвищення пенсії було призупинено Законами „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та „Про Державний бюджет України на 2007 рік” і у 2006-2007 роках така доплата їй не виплачувалася. З 01.01.2008 року отримує надбавку в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, що також є порушенням її права на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України № 6 рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення ст.22 Конституції України передбачає заборону на звуження змісту та об’єму прав та свобод при прийнятті нових законів чи внесення змін до діючих законів. Таким чином невиплата йому доплати до основної пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України. З метою відновлення свого права на отримання щомісячної доплати до основної пенсії нею було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити відповідний перерахунок та виплату недоотриманих коштів, на яке вона отримала лист, в якому було відмовлено в нарахуванні і виплаті щомісячної доплати до основної пенсії за ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” . Позивач просить також поновити їй строк звернення до суду, оскільки його законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України. Крім цього, про належні доплати як дитині війни їй не було повідомлено, тому про факт порушення своїх прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного Суду України 09 липня 2007 року - у телевізійних новинах у вересні 2008 року, в газеті „Товариш” від 25.12.2008р.
В судове засідання позивач не з’явилася, надіслала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача до суду не з’явилася, направила лист, в якому просила розглянути справу за її відсутності разом з письмовими запереченнями проти позову та довідками УПФУ щодо перебування позивача на обліку та отримання пенсії, в тому числі надбавки до пенсії як дитині війни.
Проаналізувавши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є пенсіонером та має статус дитини війни, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Бердянську Запорізької області, що підтверджується копією паспорту, наявним у неї посвідченням, наданими відповідачем довідками відповідача.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01.01.06 року, дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційними.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. були визнані неконституційними положення п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з дня визнання неконституційними норм законів про бюджет на 2007 та 2008 роки ці норми закону втратили чинність. Саме з цього часу такій категорії осіб, як «діти війни», поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавчо визначений тільки ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 27.12.2007 року і на 2008 рік затверджений в таких розмірах: з 1 січня - 470,00 грн., з 01 квітня – 481,00 грн., з 01 липня - 482,00 грн., з 01 жовтня - 498,00 грн.
Відповідно до ст.54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” від 26.12.2008 року – прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2009 рік залишений в розмірі, який діяв на грудень 2008 року, тобто – 498,00 грн.
Суд вважає, що положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних із нею пенсій чи доплат, а заперечення відповідача щодо невизначеності механізму розрахунку підвищення пенсії, безпідставними.
Крім цього, відповідач посилається на те, що законом не зазначено, яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія. Однак суд вважає дане твердження таким, що не відповідає Преамбулі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п.15 Положення «Про пенсійний фонд України», відповідно до яких обов’язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що підвищення пенсії здійснюється ним відповідно до чинного законодавства, вказуючи, що УПФУ в м.Бердянську Запорізької області у 2008 році здійснювало виплату підвищення до пенсії дітям війни з 22.05.2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.208 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» після того, як рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп було визнано неконституційним положення ЗУ «Про Державний Бюджет України на 2008 рік» в частині щодо виплати підвищення до пенсії дітям війни, яким з 01.01.2008 року виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено та підтверджено довідками УПФУ в м.Бердянську №3740, №3741 від 09.11.2009 року, що позивач у 2008 році отримувала надбавку до пенсії як дитина війни в таких розмірах: з січня по березень в сумі 47,00 грн., з квітня по червень - 48,10 грн., з липня по вересень – 48,20 грн. та з жовтня по грудень - 49,80 грн. З 01.01.2009 році також отримує доплату до основної пенсії в розмірі 49,80 грн.
Відповідно до даних довідок №3738,3739, у 2006 – 2007 роках підвищення до пенсії як дитині війни позивачу не виплачувалося.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання протиправним бездіяльності відповідача та зобов’язання його до нарахування і сплати недоплаченого підвищення пенсії до розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 07.10.2008 року по 31.12.08 року, а також з 01.01.2009 року і по день подання позову, 07.10.2009 року, є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені, а відмова відповідача в нарахуванні та виплаті цього підвищення позивачу є протиправною.
Відповідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається у встановленому порядку.
Що стосується вимог про відповідний перерахунок пенсії за період з 09.07.07 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 06.10.2008 року, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають за пропуском позивачем позовної давності з причин, які суд не може визнати поважними, оскільки позивач отримує пенсію щомісяця, отже про порушення свого права дізнавалася кожного місяця під час отримання пенсії, доказів поважності причини пропуску позовної даності не надала, проте до суду звернулася лише 07 жовтня 2009 року.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення доплати до пенсії за 2006 рік, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, так як відповідач протягом 2006 року діяв у відповідності із діючим законодавством та не мав підстав здійснювати щомісячні доплати до пенсії, оскільки статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону N 3367-IV від 19.01.06 року було установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист
дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. При цьому порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було. Тому суд вважає, що немає підстав для застосування в згаданий період відповідних положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки протягом вказаного часу їх дія була зупинена Законами України, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України надання висновку про неконституційність цих законів у відповідній частці не є компетенцією місцевого загального суду, якій діє як адміністративний суд, оскільки це юрисдикція Конституційного Суду України, а крім цього позивачем пропущено позовну давність.
За таких обставин суд вважає, що слід задовольнити позов частково.
Керуючись ст. 8, 9, 11. 17, 99, 100, 128, 159-163 КАС України, ст. 19, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст. 1, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум», суд
Постановив:
Адміністративній позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську Запорізької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 07 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 07 жовтня 2009 року, суми пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, розрахованої з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період жовтня-грудня 2008 року та січня-жовтня 2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Бердянську Запорізької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 07 жовтня 2009 року суми пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, розрахованої з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період жовтня-грудня 2008 року та січня-жовтня 2009 року з урахуванням сплаченого підвищення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бердянський міськрайонний суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя З.П.Пустовіт
Повний текст постанови виготовлено 04.12.2009 року