ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА  

-------------------------------------------------------------------------------------------------------  

Справа № 2-5612/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

10 грудня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                судді Матійчук Г.О.,

при секретарі:                Шишкарьовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про захист прав споживача банківських послуг, повернення банківського вкладу з урахуванням відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору банківського вкладу,-

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, уточненому в судовому засіданні, в якому просить стягнути з  відповідача депозитні вклади за договором банківського вкладу, а саме: 3 820,00 доларів США за договором банківського вкладу  №1013/0304931001199001 від 05.09.2008 року, 3% річних від простроченої суми в сумі 423,52 доларів США; 5 572,00 євро за договором банківського вкладу №1013/0304921001199002 від 05.09.2008 року, 125  євро 80 центів нарахованих та не виплачених відсотків за зазначеним договором та 3% річних від простроченої суми в сумі 104,42 євро, 5 000,00 грн. моральної шкоди та 120 (сто двадцять),00 гривень  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач відмовився повернути на її вимогу гроші за зазначеними вище договорами банківського вкладу, чим порушив її законні права. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що вона зазнала душевних страждань у зв’язку з порушенням її прав.  

Позивач в судовому засіданні підтримала позов із зазначених в ньому підстав, уточнила позовні вимоги, оскільки їй частково повернено вклад №1013/0304931001199001 від 05.09.2008 року в сумі 18 780,00 доларів США.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив,  тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 05.09.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1013/0304931001199001 в сумі 22 600,00 доларів США, строком на 183 дні з 05.09.2008 року по 06.03.2009 року, з виплатою 12 % річних та 05.09.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1013/0304931001199001 в сумі 5 572,00 євро, строком на 183 дні з 05.09.2008 року по 06.03.2009 року, з виплатою 10 % річних.

Свої зобов»язання за договорами позивач виконала, перерахувавши на рахунок банку зазначені вище суми, про що свідчать квитанції № 1013/165  від 05.09.2008 р., (а.с.10) та № 1013/170  від 05.09.2008 р., (а.с.11).

 Після закінчення терміну дії договорів позивач звернулася до установи банку з вимогою повернути кошти за договорами банківських вкладів (а.с.15,17,19,21,25), однак отримала відмову,  мотивовану тим, що в банку введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий  мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.22, 23,24,28-29), відсотки їй виплачено по вкладу №1013/0304931001199001 від 05.09.2008 року повністю та частково вклад в сумі 18 780,00 доларів США , а  суму вкладу №1013/0304921001199002 від 05.09.2008 року та 125 (сто двадцять п»ять) євро 80 центів нарахованих та не виплачених відсотків за зазначеним договором не повернено і на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

 Згідно ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов”язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв”язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

 У відповідності до Постанови  Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року №5 “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” до відносин, які регулюються Законом України “Про захист прав споживачів”, належать, зокрема: відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій.

 Виходячи з вищенаведених норм діючого законодавства, позивач є споживачем банківської послуги з розміщення банківського вкладу, яку надає ТОВ “Укрпромбанк”.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладів, посилаючись на введення тимчасової адміністрації та тимчасового  мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. 2 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він  розраховував  при укладенні  договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладу. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.

Також суд вважає посилання відповідача на введення  тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у поверненні вкладу таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачені договорами зобов’язання щодо повернення позивачу сум вкладів відповідно до умов договорів, позовні вимоги про стягнення з відповідача вкладів №1013/0304931001199001 від 05.09.2008 року в сумі 3 820,00 доларів США; 5 572,00 євро за договором банківського вкладу №1013/0304921001199002 від 05.09.2008 року та 125 (сто двадцять п»ять) євро 80 центів нарахованих та не виплачених відсотків за зазначеним договором підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь 3% річних від простроченої суми, оскільки, відповідно до ст. ст. 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань не нараховуються.

Що стосується  стягнення моральної шкоди, то вимога позивача в цій частині  не підлягає задоволенню, виходячи з наступного: відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

Наслідки порушення договору встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди, не передбачає наслідків порушення договору банком і укладений між сторонами договір банківського вкладу.

З відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь Держави підлягає стягненню 1 700,00 грн. у відшкодування судового збору.  

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 614, 615, 625, 651, 633, 1058, 1060 ЦК України, Законом України “Про захист прав споживачів”, Постановою  Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року №5 “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:  

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про захист прав споживача банківських послуг, повернення банківського вкладу з урахуванням відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору банківського вкладу – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу №1013/0304931001199001 від 05.09.2008 року в сумі 3 820 (три тисячі вісімсот двадцять),00 доларів США; 5 572 (п»ять тисяч п»ятсот сімдесят два),00 Євро за договором банківського вкладу №1013/0304921001199002 від 05.09.2008 року та 125 (сто двадцять п»ять) євро 80 центів нарахованих та не виплачених відсотків за зазначеним договором,  120 (сто двадцять),00 гривень  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

В задоволені інших вимог – відмовити.

 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Держави 1 700 (одна тисяча сімсот гривень),00 гривень у відшкодування судового збору.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя                   Г. О. Матійчук