Справа №1-250/07 p
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі головуючого суду Шміло В .1.
при секретарі Гуменюк Г .М .
з участю прокурора Жижури Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу про обвинувачення
ОСОБА_1, уродженця м. Конаково, Тверської області, Росія, гр. України, освіта середня, не одруженого, жителя АДРЕСА_1, працює ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст.89 КК України вважається не судимим,-
за ч.2 ст. 15 - ч. 1 ст. 152 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
27 грудня 2006 року, біля 20 год., поблизу будинку АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сн"яніння, з метою зґвалтування, напав ззаді на гр. ОСОБА_2, яка проходила біля будинку, після чого раптово, з метою подолання її можливого опору, закрив своєю рукою гр. ОСОБА_2 рот і почав її тягнути в напрямку до підвального приміщення будинку АДРЕСА_2, на що у відповідь, гр. ОСОБА_2, маючи намір припинити злочинні дії ОСОБА_1, впала на землю та почала голосно кричати про допомогу, однак ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на зґвалтування ОСОБА_2, з метою подолання її опору, наніс їй кілька ударів руками в обличчя та по голові, спричинивши при цьому потерпши, тілесні ушкодження у вигляді синців волосистої частини голови, обличчя та садна правої ноги, які згідно висновку судово-медичної експертизи кваліфікуються як легкі, після чого, зловивши ЇЇ руками за пальто та волосся, продовжував тягнути її насильно в напрямку до підвального приміщення згаданого будинку і дотягнувши її до сходів, які ведуть в підвальне приміщення, штовхнув її зі сходів в підвал, маючи намір вступити з гр. ОСОБА_2 насильно, проти її волі у статеві зносини, однак свій злочинний намір, спрямований на зґвалтування потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_1 до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 раптово відштовхнула нападника від себе та з місця події втекла.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю і показав, що дійсно 27 грудня 2006 року, біля 20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння га проходячи біля будинку АДРЕСА_2 він побачив дівчину, яка йшла неподалік, яку вирішив зґвалтувати. З цією метою, він пропустив дівчину попереду себе, після чого раптово напав на неї ззаді, закривши їй рот рукою, з метою подолання її опору, але коли та стала кричати та кликати на допомогу, він наніс їй кілька ударів рукою по обличчю та голові, після чого став тягнути її до підвального приміщення вказаного будинку і коди йому вдалося дотягнути дівчину до сходів, які вели в підвальне приміщення, він штовхнув її по сходах до низу, маючи намір, в підвальному приміщенні її зґвалтувати, тобто вступити з нею в статеві зносини проти її волі, однак довести свій намір до кінця не зміг через те, що потерпілій ОСОБА_2, вдалося вирватися від нього та втекти, а він будучи в нетверезому стані догнати її уже не зміг. Крім цього, підсудний ОСОБА_1, показав, що у вчиненому розкаюється і пояснив, що злочин він вчинив через свій нетверезий стан, а тому просить суворо його не карати і вважає, що досліджувати будь-які інші докази по справі, крім його власного зізнання, нема потреби.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та про порядок їх дослідження, які підтримали позицію підсудного, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з"ясував правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції а також роз'яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного і кваліфікує вчинені ним злочини за ч.2 ст. 15 -ч.І ст. 152 КК України, як замах на зґвалтування, тобто замах на статеві зносини із застосуванням фізичного насильства.
При призначенні покарання підсудному у відповідності вимог ст.ст.50,65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання, а сам з підсудній в силу ст.89 КК України вважається не судимим, повністю визнав свою вину і розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та роботи, тяжких наслідків не наступило.
Наведені обставини, з урахуванням того, що підсудній вчинив злочин в стані алкогольного сп"яніння, раніше мав судимості, приймаючи до уваги прохання потерпілої призначити підсудному суворе покарання, пов"язане з позбавленням волі, дають підстави суду вважати, що виправлення та перевиховання підсудного без ізоляції його від суспільства є неможливе, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, в місцях позбавлення волі.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченою ч.2 ст. 15 - ч.І ст. 152 КК України і призначиш покарання - 3 (три) роки позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою, взявши його під варту з залу суду.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання.
Речові докази по справі: одяг ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які знаходяться в камері схову речових доказів прокуратури м.Тернополя повернути за приналежністю.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області через міськрайонний суд протягом 15 діб з дня проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою на протязі того ж строку з дня вручення йому копії вироку.
СУДДЯ