Справа № 1-246/07 р
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської
області в складі
головуючого суду Шміло В І.
при секретарі Гуменюк Г .М .
з участю прокурора Ороновського СТ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі еудув м. Тернополі справу про
обвинувачення
ОСОБА_1, уродженця м. Кам"янець-Гїодільський> Хмельницької області, гр. України, освіта середня спеціальна, одруженого, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1, не працюючого, раніше не судимого за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
29 березня 2004 року, біля 23 год., в приміщенні та поблизу приміщення бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що по АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного стт'яніння, виражався на адресу охоронців бару нецензурними словами, ігноруючи при цьому їхні вимоги про припинення протиправних дій, по відношенню до відвідувачів бару, в результаті чого охоронцями бару були викликані працівники міліції, по приїзду яких, після зробленого ними ОСОБА_1 зауваження, про припинення протиправних дій, останній не відреагував, а став висловлюватися нецензурними словами і на адресу працівників міліції, які перебували на службі по охороні громадського порядку. Бачучи таку агресивну поведінку ОСОБА_1, працівники міліції запропонували йому пройти з ними в громадський пункт охорони правопорядку, на що ОСОБА_1 категорично відмовився, продовжуючи при цьому виражатися на їхню адресу нецензурними словами, після чого працівники міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_1, взяли його за руки, намагаючись повести його в громадський пункт охорони правопорядку, однак ОСОБА_1 вирвався і став тікати. Тоді працівник міліції ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_1 та зловивши його за руку, знову запропонував останньому пройти з ним в громадський пункт охорони правопорядку, у відповідь на що, ОСОБА_1, виражаючись при цьому на адресу працівників міліції нецензурними словами, зловив працівника міліції ОСОБА_3 за формений одяг та утримуючи його при цьому, наніс йому удар ногою в праву ногу, спричинивши при цьому ОСОБА_3 чотири синці нижньої третини правої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, які завдали фізичного болю, після чого шарпнувши ОСОБА_3 за формений одяг знову, розірвав його, після чого працівники міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_3, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_1, застосували до нього спецзасоби наручники. Продовжуючи свої протиправні дії, при посадці в службовий автомобіль міліції, ОСОБА_1 знову став виражатися на адресу працівників міліції нецензурними словами, шарпався, намагаючись вирватися та бив ногами по дверцятах службового автомобіля.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю і доказав, що дійсно, 29 березня 2004 року, біля 23 год., в приміщенні та поблизу приміщення бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що по АДРЕСА_2, він, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, спочатку виражався на адресу охоронців бару нецензурними словами, а після того як вони викликали працівників міліції, які зробили йому зауваження про припинення протиправних дій, він і на зауваження працівників міліції не зреагував, а продовжував висловлюватися на адресу працівників міліції нецензурними словами, а коли вони запропонували йому пройти в громадський пункт охорони правопорядку, взявши його за руки, він вирвався від них і став тікати, а коли один з працівників міліції його наздогнав і схопив за руку, він наніс йому удар ногою в ногу, маючи намір вирватися знову і коли гой його не відпустив, він став шарпати працівника міліції за форменний одяг, розірвавши його при цьому. У вчиненому розкаюється і пояснив, що опір працівникам міліції ним було вчинено під виливом алкоголю, а тому своїх дій він не контролював і не міг контролювати, а тому просить суворо його не карати і вважає, що досліджувати будь-які інші докази по справі, крім його власного зізнання, нема потреби.
З "ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та про порядок їх дослідження, які підтримали позицію підсудного, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з"ясував правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції а також роз'яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудною і кваліфікує вчинений ним злочин за ч.2 СТ.342 КК України, як та ч.2 ст.345 КК України, як при призначенні покарання підсудному, у відповідності вимог ст.ст.50,65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання, а саме: підсудний ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, повністю визнав свою вину і розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується , має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дочку та вагітну дружину, має матір пенсійного віку, яка є інвалідом 1 групи.
Наведені обставини, з урахуванням конкретних умов при яких було скоєно злочин, приймаючи до уваги, що тяжких наслідків від злочину не наступило, дають підстави суду вважати, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкцій статей обвинувачення, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та застосуванням ст. 76 КК України, поклавши на засудженого певні обмеження.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ет.ет.323,324 КПК України, суд,-
3АСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.І ст. 345 КК України і призначити покарання: - за ч.2 ст. 342 КК України - 850 грн. штрафу в дохід держави;
за 4.2 ст. 345 КК України - три роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити - 3 (три ) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі п.п.2,3,4 ст.76 КК України, зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи; повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області через міськрайонний суд протягом 15 діб з дня проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою на протязі тою ж строку з дня вручення йому копії вироку.
Суддя