Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
"11" листопада 2009 р. № 2а- 42901/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіна Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Зоркіна Ю.В.,
у присутності:
представника позивача: не прибув
представника відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області про оскарження дій та скасування постанови ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить суд визнати дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області неправомірними та передчасними; скасувати Постанову “Про накладення штрафу” від 20.10.2009 року, як таку що винесена неправомірно та передчасно. Позовні вимоги мотивує тим, що є розпорядником коштів нижчого рівня і в своїй діяльності керується нормативно-правовими актами, які на даний час не надають права зробити перерахунок та виплатити соціальні виплати ОСОБА_1, тобто виконати рішення суду. Крім того позивач зазначає, що відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджет асигнувань, встановлених кошторисами. У зв’язку з цим, у управління відсутня можливість забезпечити виконання рішення через відсутність фінансування на державному рівні. Позивач, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання надав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що дії державного виконавця відповідають вимогам діючого законодавства, а посилання позивача на відсутність коштів, як обґрунтування невиконання судового рішення не можуть бути взяти до уваги як поважні. Враховуючи викладене вище, відповідач адміністративний позов не визнав та просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши заявлені клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішеннями, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону
підлягають примусовому виконанню.
Постановою Красноградського районного суду від 11.12.2008 року задоволено позов ОСОБА_1 щодо зобов’язання Управління зробити перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік.
14.07.2009 року у провадження державного виконавця підрозділу надійшла заява ОСОБА_1 від 15.06.2009 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-62/09 року від 11.06.2009 року Красноградського районного суду, по якому не закінчився строк пред’явлення, який відповідає вимогам, передбаченим законом.
14 липня поточного року винесена постанова № 13718320 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області зобов’язано перерахувати та виплати ОСОБА_1, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 17.11.2007 по 31.12.2007 року в розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для дітей відповідного віку по Згідно вищевказаної постанови боржнику наданий строк для добровільного виконання рішення суду до 21.07.2009.
Згідно листа позивача № 02-22/3525 станом на 20.07.2009 року рішення суду виконано не було, відповідно до п. 4.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, державний виконавець розпочав примусове виконання рішення суду.
20.10.2009 року Державним виконавцем була винесена постанова № 13718320 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн., призначено новий строк виконання рішення суду до 27.10.2009, та попереджено боржника про примусове стягнення штрафу у встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації Харківської області № 02-02/4772 станом на 27.10.2009 рішення суду виконано не було. На момент звернення до суду рішення суду не виконано.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Державну виконавчу службу" правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України "Про Державну виконавчу службу", інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання, та відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" державними виконавцями здійснюється примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, в порядку передбаченому законом.
Згідно з вимогами ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Главою 8 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень в немайнових спорах, так в ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" зазначаються загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до вимог ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Суд зазначає, що реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органа державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. У справі “Кечко проти України” (Заява N 63134/00, рішення від 8 листопада 2005 року) Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд також відхиляє як необґрунтоване посилання позивача на відсутність внесення змін до відповідних нормативних актів щодо перерахунку та виплати недоплачених соціальних виплат, оскільки правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на соціальні виплати засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно до ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд також критично сприймає посилання позивача на те, що не має змоги виконати рішення суду через відсутність додаткових джерел надходження грошових коштів на відповідні виплати.
З цього приводу суд зазначає, що рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист передбачає не лише виплату коштів, а й їх нарахування.
Позивачем причини не здійснення перерахунку за вказаним рішеннями суду ні відповідачу, ні суду не наведено. Тобто жодний дій спрямованих на виконання рішення суду боржником, позивачем по даній справі, не вчинено.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що при зазначених обставинах, вимоги позивача неправомірні, не обґрунтовані і не підлягають задоволенню, а тому суд відхиляє їх як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області про оскарження дій та скасування постанови –залишити без задоволення
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
У повному обсязі постанова виготовлена 16 листопада 2009 року
Суддя Зоркіна Ю.В.