Справа № 296/4617/17

4-с/296/13/18

УХВАЛА

"22" березня 2018 р. м. Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого - Бондарчука В.В.,

секретаря Тузенко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 року до Корольовського районного суду м.Житомира зі скаргою звернулася ОСОБА_1 у якій просить поновити строки подання скарги на дії державного виконавця; визнати протиправними дії головного державного виконавця Корольовського ВДВС м.Житомира ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_2 в частині внесення запису про обтяження 20895356 від 13.06.2017 року в спеціальний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов’язати головного державного виконавця Корольовського ВДВС м.Житомира ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_2 зареєструвати ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира про забезпечення позову від 12.06.2017 року у визначений законом спосіб, шляхом внесення запису в базу даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі протоколу розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі матеріали вищевказаної скарги передані в провадження судді Бондарчуку В.В. 06.12.2017 року.

Як вбачається з матеріалів скарги ОСОБА_1 звернулася з скаргою 05.12.20187 року тому також просить поновити строк подання скарги на дії державного виконавця, який пропустила з поважних причин, а саме у зв’язку з подачею заяви про скасування заходів забезпечення позову, яка розглядалась в цьому провадженні та у задоволенні якої їй було відмовлено. Також представник ТОВ “Бобер” подавав адміністративний позов до Житомирського окружного адміністративного суду, який своєю постановою скасував рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на будівлю. Зазначає, що порушення державним виконавцем визначеного порядку накладення арешту на спірне майно втянуло її до тривалих судових засідань.

Заявник та представник заявника – ОСОБА_4 у судовому засіданні скаргу підтримали повністю з викладених у ній підстав.

Представник Корольовського відділу ДВС м.Житомира ГТУЮ у Житомирській області – ОСОБА_2А в судовому засіданні заперечувала, щодо вимог скарги.

Представник заінтересованої особи ТОВ “Бобер” – ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував, щодо вимог скарги. Пояснив, що ОСОБА_1 пропустила строк на звернення до суду зі скаргою, оскільки дізналася про дії державного виконавця щодо внесення відомостей до реєстру щонайменше 01.08.2017 року, оскільки цього дня була присутня в судовому засіданні Житомирського окружного адміністративного суду щодо винесення рішення по справі № 806/1836/17. Крім того, 09.08.2017 року ОСОБА_1 подавала апеляційну скаргу на вищевказану постанову суду та касаційну скаргу від 13.12.2017 року з підстав аналогічних в скарзі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового розгляду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.449 ч.1 п.1 ЦПК України скарга може бути подана до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

На перевірку дотримання цього строку і при прийнятті скарг на рішення державного виконавця дано роз'яснення судам в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Встановлений ст.449 ч.1 п.1 ЦПК України 10-денний строк на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця відповідно до ст.120 ЦПК України є процесуальним і може бути поновлений за наявності поважних для цього причин, що передбачено ст.ст.127 ч.1, 449 ч.2 ЦПК України.

Суд вважає, що наведені заявником в скарзі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку для подачі скарги на дії державного виконавця є неповажними, оскільки на їх підтвердження не надано належних та допустимих доказів.

Крім того, матеріали справи містять інші докази на підтвердження того, що заявнику було відомо про дії державного виконавця щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, як вбачається з постанови Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні при розгляді справи за позовом ТОВ “Бобер” до Державного реєстратора – приватного нотаріуса ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення та була обізнана з встановленими судом обставинами.

Таким чином, відсутні поважні причини пропуску строку, на оскарження дій державного виконавця, а тому підстав для поновлення процесуального строку на звернення до суду немає.

Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено на те, що в разі подання скарги з пропуском строку, встановленого законом та відсутності підстав для його поновлення, то така скарга одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.

Залишення скарги без розгляду не позбавляє права заявника повторно звернутись до суду, одночасно поставивши питання про поновлення йому строку на оскарження з наданням відповідних документів і доказів щодо поважності причин пропуску даного строку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. В рішеннях ЄСПЛ у справах «ОСОБА_4 проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Таким чином, оскільки скаргу подано після закінчення десятиденного строку з дня, коли заявник дізналася про порушення свого права, поважних причини пропущення даного строку не наведено причини, якими мотивовано клопотання про поновлення строку для подачі скарги на дії державного виконавця, не є поважними причинами пропущення заявником відповідного строку, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення зі скаргою та залишення скарги без розгляду.

Керуючись ст.ст.126, 449 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у поновленні пропущеного строку подання скарги.

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - залишити без розгляду, як подану після закінчення процесуального строку.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

Суддя В. В. Бондарчук