Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #70406512

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

місто Київ

справа № 305/1389/15-ц

провадження № 61-1689св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду суддів: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Лугівська сільська рада Рахівського району Закарпатської області,

третя особа - Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Панька В. Ф., Фазикош Г. В., Готри Т. Ю. від 27 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 24 липня 2015 року звернулася до суду з позовом до Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок НОМЕР_1 з надвірними спорудами, загальною площею 123 кв. м., житловою площею 58,4 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що після смерті її матері, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилося спадкове майно, житловий будинок АДРЕСА_1. Первинна реєстрація права власності на спадкове домоволодіння за спадкодавцем за її життя не була здійснена. Через відсутність належних правовстановлюючих документів на нерухоме майно вона, як спадкоємець за заповітом, позбавлена можливості оформити у встановленому порядку щодо нього право власності. За життя спадкодавець склала заповіт від 11 червня 2010 року відносно спадкового майна на користь ОСОБА_3 З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй відмовлено, про що державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Рішенням суду першої інстанції від 05 серпня 2015 року позов задоволено повністю.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем, у зв'язку з чим набула правового статусу особи, яка цю спадщину прийняла.

ОСОБА_4, яка не брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, звернулася з апеляційною скаргою.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 05 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи постановлене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково вважав Лугівську сільську раду Рахівського району Закарпатської області належним відповідачем у справі, тоді як ОСОБА_4, прав і обов'язків якої стосується справа, не залучено до участі у справі під час вирішення спору. Пред'явлення позову до належного відповідача є необхідною та обов'язковою складовою для вирішення спору. Відповідно до погосподарської книги № 3 Лугівської сільської ради за 1996-2000 роки у відомостях по особовому рахунку НОМЕР_2 зазначено зареєстрованим ОСОБА_6 як голову господарства. Суд першої інстанції не з'ясував усіх належних обставин, спір вирішив з неналежним складом учасників справи, з огляду на що допустив порушення норм процесуального права.

Заявник, ОСОБА_3, не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася з касаційною скаргою, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник навела такі доводи: існує невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, зокрема судом не надано оцінку вступу в управління ОСОБА_5 спадковим майном після смерті ОСОБА_6, а також невчиненню таких дій ОСОБА_4, що свідчить про відсутність прав останньої на спадкове домоволодіння й про відсутність порушень прав ОСОБА_4 внаслідок незалучення її до розгляду зазначеної справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 початком роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції судом застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV) (далі - ЦПК України 2004 року) (норми права, чинної на момент постановлення оскаржуваних судових рішень), згідно з якою рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, відносно якого вона за життя склала заповіт від 11 червня 2010 року. Відповідно до змісту зазначеного заповіту ОСОБА_5 усе майно, що належало їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3

Згідно з погосподарською книгою № 3 за 1996-2000 роки Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області головою спірного спадкового домогосподарства був батько ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, а членом сім'ї зазначено ОСОБА_5

ОСОБА_6, не залишивши заповіту, помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції, зважаючи на нез'ясування судом першої інстанції факту вступу в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_6 ані ОСОБА_5, ані ОСОБА_4, зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову у неналежному складі учасників справи.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР, чинного на момент смерті ОСОБА_6, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що судом першої інстанції не встановлено усіх обставин у справі, які необхідні для об'єктивного й справедливого вирішення справи й визначення правової долі спірного спадкового домоволодіння.

Суд апеляційної інстанції правильно визначив як характер правовідносин, норми права, якими вони мають бути врегульовані, так й, зважаючи на склад учасників справи, належним чином вирішив спір, відмовивши у задоволенні позову, пред'явленого до неналежного відповідача.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано скасовано з підстав недодержання норм процесуального права, що не позбавляє позивача права на звернення до суду із самостійним позовом до особи, яка є належним учасником спірних правовідносин, а відповідно має бути залучена відповідачем у спорі з приводу зазначеної спадщини.

Справедливе вирішення існуючого між сторонами спору без визначення того, яке майно входить до складу спадщини, хто є спадкодавцем щодо нього та кола спадкоємців, які прийняли спадщину, без з'ясування правових підстав набуття прав на нього відповідним спадкодавцем, є неможливим.

Судом першої інстанції мало бути з'ясовано на підставі доказів, наданих заінтересованими особами, факт вступу спадкоємця в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_6

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація