П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2018 Справа №607/3919/18

27 березня 2018 року м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2

за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВО ІІ №0007919 від 03 березня 2018 року , 03 березня 2018 року о 07 год. 00 хв. в м.Тернополі на Привокзальній площі громадянин ОСОБА_1 займався діяльністю з перевезення пасажирів автобусом без отримання ліцензії на даний вид господарської діяльності. Вказаними діями порушив п.24 с.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ч. 1 ст.164 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Вказав, що з 01.04.1994 року займався підприємницькою діяльністю, зокрема пасажирськими перевезеннями, але 18.11.2009 року його виключено з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізичну особу-підприємця та даним видом діяльності він не займався. Надпис на транспортному засобі про надання послуг з перевезення залишився,однак не свідчить про надання ним даних послуг.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 164 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до положень ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає лише в разі доведення систематичної діяльності особи, направленої на отримання доходу, зокрема, на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, яка потребує ліцензування.

Відповідно до роз’яснень наданих у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що протокол було складено за відсутності будь-яких фактичних даних, що підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 03 березня 2018 року, ОСОБА_1 ставлять у вину те, що він 03 березня 2018 року займався діяльністю з перевезенням пасажирів без отримання відповідної ліцензії.

З пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено, що з 01.04.1994 року він займався підприємницькою діяльністю, зокрема пасажирські перевезення наземним транспортом міського та приміського сполучення, проте з 18.11.2009 року його виключено з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізичну особу-підприємця та даним видом діяльності він не займається. 03 березня 2018 року будь-яких послуг з перевезення не надавав.

В матеріалах справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВО ІІ №0007919 від 03 березня 2018 року відсутні будь-які інші докази, що підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 господарською діяльністю з перевезення пасажирів, отримання ним доходу від такої діяльності та винність його у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 систематично здійснює господарську діяльність, що є однією з основних ознак господарської діяльності, та яка потребує одержання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, а також пояснень осіб, які користувались послугами з перевезення, за які ОСОБА_1 отримував кошти, як і будь-яких інших доказів на підтвердження вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не додано.

Отже, будь-яких об’єктивних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 займається господарською діяльністю у матеріалах адміністративної справи немає і у суді таких не здобуто.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення не містить конкретних даних про обставини вчинення правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У відповідності до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги правове значення протоколу про адміністративне правопорушення, який не тільки визначає суть адміністративного правопорушення, а є доказом в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, беручи до уваги те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв’язку з чим провадження в даній справі слід закрити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 9,  164, 247, 251, 254, 256, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

СуддяОСОБА_2