ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 р. справа № 804/7353/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009071703 від 13.12.2013 р., -

в с т а н о в и в:

14 січня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0009071703 від 13.12.2013 р., яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 170 612, 50 грн., в тому числі за основним платежем - у розмірі 136 490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 34 122,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав. Зокрема, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 29.11.2013 року № 537/173/НОМЕР_1, є хибними та ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Всі господарські операції між позивачем та його контрагентами, а саме, ТОВ «Продсервіслюкс» за березень-травень 2013 року, ТОВ «Імпексбуд» за березень 2013 року, ТОВ «ТК «Сімплекс» за липень 2013 року, були реальними та підтверджуються первинними документами, наданими до перевірки. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення господарських правовідносин контрагенти-постачальники товарів (робіт та послуг) мали необхідний обсяг правосуб'єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Посилаючись на викладені обставини, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009071703 від 13.12.2013 р. (т.1 а.с. 3-11).

В письмових запереченнях, поданих до суду представником відповідача за довіреністю Тронько В.В., зазначено, що оскаржуване повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтується на висновках, викладених в акті перевірки № 537/173/НОМЕР_1 від 29.11.2013 р., відповідно до яких, в ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Продсервіслюкс» за березень-травень 2013 року, ТОВ «Імпексбуд» за березень 2013 року та ТОВ «ТК «Сімплекс» за липень 2013 року. Посилаючись на викладене, відповідач вважає, що висновки податкового органу є обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає (т.1 а.с.225-240).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року (суддя Парненко В.С.) у задоволенні адміністративного позову було відмовлено (т.2 а.с. 85-91).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2016 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 р. - без змін (т. 2 а.с. 119-121).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.10.2016 р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2016 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, без повновго з'ясування обставин справи та без надання належної оцінки обставинам справи. Зокрема, зазначаючи про відсутність у позивача товаро-транспортних накладних, судами не враховано, що поставка товару на склад покупця мала здійснюватися транспортом постачальників та за їх рахунок, а відтак, відсутність транспортних документів у позивача є цілком об'єктивною. Зазначаючи про відсутність атків приймання-передачі надання послуг, судами не враховано, що на підтвердження фактичного здійснення операцій з пощиву позивачем надано видаткові накладні, які свідчать про передачу товарів, а оформлення таких операцій видатковими накладними не суперечить звичаєвій практиці та чинному законодавству. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали оцінку посиланням відповідача на акти зустрічних контрольних заходів щодо контрагентів (т.2 а.с. 188-193).

Ухвалою суду від 02.11.2016 р. справу прийнято до провадження судом першої інстанції та призначено її до судового розгляду (т.2 а.с. 196).

Відповідно до ст.55 КАС України, в судовому засіданні 28.03.2017 року судом допущено заміну первісного відповідача з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на її правонаступника - Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (т.3 а.с. 3-5).

15.06.2017 року позивачем надано до суду додаткові письмові пояснення, в яких він посилається на відсутність у податкового органу підстав для проведення перевірки, зважаючи на надання платником податків на запит податкового органу пояснень та їх документального підтвердження у визначені законом строки. Крім того, позивачем проаналізовано надходження поставлених за спірними операціями від контрагентів-постачальників товарів, та їх подальше використання у власній господарській діяльності. Також, позивач зазначив, що посилання податкового органу на матеріали зустрічних звірок по контрагентам-постачальникам як на доказ нікчемності здійснених господарських операцій є необгрунтованими та спростовуються судовими рішеннями, що набрали законної сили, прийнятими за результатами оскарження зазначеними суб'єктами господарювання результатів зустрічних звірок (т.3 а.с. 13-25).

В судовому засіданні 28 листопада 2017 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримав, клопотань про допит свідків або проведення судових експертиз не заявляв, зазначив про відсутність додаткових доказів, крім тих, що вже долучені до матеріалів справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду (т.3 а.с. 246), свого представника в судове засідання не направив. Надав до суду клопотання від 28.11.2017 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача Чабан О.В. в іншому судовому процесі - при розгляді справи № 804/2878/17 в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді.

Враховуючи, що зазначене клопотання не підтверджено належними доказами поважності причин неявки уповноваженого представника відповідача в судове засідання у даній справі, а також, що у даній справі під час її судового розгляду неодноразово брали участь інші уповноважені представники відповідача за довіреностями, а відповідач є юридичною особою зі штатом працівників-юристів та суб'єктом владних повноважень, суд не знайшов підстав для відкладення розгляду справи.

За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі як платник податку на додану вартість.

У періоді, що перевірявся, ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з виробництва робочого одягу (т. 3 а.с. 141).

На підставі наказу Новомосковської ОДПІ № 430 від 29.11.2013 р., матеріалів перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 187/223/38198165 від 31.07.2013 р., № 372/223/38198165 від 26.09.2013 р., № 1430/224/38113699 від 26.04.2013 р., Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 12/22/3-38548199 від 23.08.2013 р., 29.11.2013 року посадовими особами Новомосковської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Продсервіслюкс» за березень-травень 2013 року, ТОВ «Імпексбуд» за березень 2013 року та ТОВ «ТК «Сімплекс» за липень 2013 року.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт № 537/173/НОМЕР_1 від 29.11.2013 р. (т.1 а.с. 14-43).

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, а сааме, ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 при придбанні ТМЦ. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України; п.201.1, п.201.10 ст.201, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 136 490 грн., у тому числі по періодах: березень 2013 року на 55 341 грн., квітень 2013 року на 25 496 грн., травень 2013 року на 26 187 грн., липень 2013 року на 29 466 грн.

Підставою для висновків щодо наявності порушень податкового законодавства, викладених в акті перевірки, стало встановлення податковим органом відсутності реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Продсервіслюкс», ТОВ «Імпексбуд» та ТОВ «ТК «Сімплекс», тобто нікчемність укладених позивачем правочинів без настання реальних наслідків, що спричинило безпідставне відображення позивачем у податковому обліку вартості господарських операцій із зазначеними суб'єктами господарювання у спірному періоді.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 537/173/НОМЕР_1 від 29.11.2013 р., Новомосковською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009071703 від 13.12.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 170 612, 50 грн., в тому числі за основним платежем - на 136 490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 34 122,50 грн. (т.1 а.с. 44).

Не погодившись з рішенням податкового органу про нарахування податкових зобов'язань, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції у даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з вимогами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 мав господарські відносини з підприємствами-постачальниками: ТОВ «Продсервіслюкс» - у березні-травні 2013 року, ТОВ «Імпексбуд» - у березні 2013 року, ТОВ «ТК «Сімплекс» - у липні 2013 року, на підставі яких сформував податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 136 490 грн., реальність яких є предметом спору у справі.

Так, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Продсервіслюкс» (постачальник) укладено договір поставки №174 від 01.03.2013 р. (т.1 а.с. 46-47).

Згідно умов даного договору, постачальник (ТОВ «Продсервіслюкс») зобов'язується передавати у власність покупця (ФОП ОСОБА_1), а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару на склад покупця, відповідно до п.1.2 договору, здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника.

Зокрема, за даним договором поставлялася сировина для пошиву робочого одягу, що відповідає виду господарської діяльності позивача у спірному періоді.

Так, на виконання вказаного договору ТОВ «Продсервіслюкс» у березні-квітні 2013 року поставило на адресу позивача товар (марля вибілена, синтетичний наповнювач, полотно, заготівельний елемент робочого взуття, гумова основа для калош, заготовка для капець, фільтруючий елемент, чохол з штучного хутра парусина, брезент, сукно тощо) на загальну суму 590 760,36 грн., в т.ч. ПДВ - 98 460,06 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором, позивачем до перевірки надано наступні документи: податкові накладні №225 від 19.03.2013 р., №62 від 06.03.2013 р., №4 від 01.03.2013 р., №47 від 05.03.2013 р., №24 від 04.03.2013 р., №182 від 12.03.2013 р., №66 від 04.04.2013 р., №24 від 02.04.2013 р., №201 від 15.04.2013 р.; видаткаві накладні № 31933 від 19.03.2013 р., № 30632 від 06.03.2013 р., № 30151 від 01.03.2013 р., № 30549 від 05.03.2013 р., № 30451 від 04.03.2013 р., № 41201 від 21.04.2013 р., № 40401 від 04.04.2013 р., № 40101 від 01.04.2013 р., № 40203 від 02.04.2013 р., № 41501 від 15.04.2013 р.; копії сертифікатів якості на товар (т.1 а.с.48-59).

Суми ПДВ по вказаним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року, а саме: за березень 2013 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість (в межах поставки ТМЦ від ТОВ «Продсервіслюкс») на суму 46 777,00 грн.; за квітень 2013 року - задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість (в межах поставки ТМЦ від ТОВ «Продсервіслюкс») на суму 25 496,00 грн.; за травень 2013 року - задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість (в межах поставки ТМЦ від ТОВ «Продсервіслюкс») на суму 26 187,00 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Станом на 20.08.2013 року заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Продсервіслюкс» відсутня.

Крім того, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Імпексбуд» (виконавець) укладено договір поставки № 147 від 01.03.2013 р. (т.1 а.с. 60).

Згідно умов даного договору, постачальник (ТОВ «Імпексбуд») зобов'язується поставити на адресу покупця (ФОП ОСОБА_1), а покупець прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника.

Зокрема, за даним договором поставлялася сировина для пошиву робочого одягу, що відповідає виду господарської діяльності позивача у спірному періоді.

На виконання умов договору, ТОВ «Імпексбуд» в березні 2013 року поставило на адресу позивача продукцію (синтетичний наповнювач, молнія, стрічка світлоповертаюча, кнопка) на загальну суму 51 386,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8 564,40 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором поставки, позивачем до перевірки надано наступні документи: податкові накладні №936 від 28.03.2013 р., №1003 від 29.03.2013 р., №269 від 11.03.2013 р., №309 від 12.03.2013 р.; видаткові накладні № 32815 від 28.03.2013 р., № 32922 від 29.03.2013 р., № 31101 від 11.03.2013 р., № 31202 від 12.03.2013 р., копії сертифікатів якості на товар (т.1 а.с. 61-64).

Суми ПДВ по даним податковим накладним включені до податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2013 року, а саме: у звітному періоді березень 2013 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість (в межах поставки ТМЦ від ТОВ «Імпексбуд») у сумі 8 564,40 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Станом на 26.04.2013 року заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Імпексбуд» відсутня.

Крім того, 31.05.2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» (постачальник) укладено договір поставки №704 (т.1 а.с. 65-66).

Згідно умов даного договору, постачальник (ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс») зобов'язується передавати у власність покупця (ФОП ОСОБА_1), а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Відпоідно до п.1.2 договору, поставка товару здійснюється на склад покупця.

Зокрема, за даним договором поставлялася сировина для пошиву робочого одягу, що відповідає виду господарської діяльності позивача у спірному періоді.

На виконання умов договору, ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» поставило на адресу позивача товар (тканина прорезинина, флизелин, сукно сурове, спилк, брезент, ватин, штучне хутро, черевики «омон», гладь для речового майна тощо), всього на загальну суму 176 794,38 грн., в т.ч. ПДВ - 29 465,73 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором поставки, позивачем до перевірки надано наступні документи: податкові накладні №250 від 08.07.2013 р., №1111 від 17.07.2013 р., №1610 від 22.07.2013 р., №917 від 15.07.2013 р., №1713 від 23.07.2013 р., №275 від 09.07.2013 р., № 14 від 01.07.2013 р., №2204 від 29.07.2013 р.; видаткові накладні № см-0708064 від 08.07.2013 р., № см-0717053 від 17.07.2013 р., № см-0722047 від 22.07.2013 р., № см-0715056 від 15.07.2013 р., № см-0723059 від 23.07.2013 р., № см-0709060 від 09.07.2013 р., № см-0701079 від 01.07.2013 р., № см-0729062 від 29.07.2013 р., копії сертифікатів якості на товар (т.1 а.с.48-59).

Суми ПДВ по даним податковим накладним включені до податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2013 року, а саме: за липень 2013 року ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість (в межах поставки ТМЦ від ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс») у сумі 29 466,00 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Представником позивача пояснювалось, шо придбаний від зазначених контрагентів-постачальників товар було використано у межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 як сировина, з метою виробництва продукції (плащ прогумований, респіратор, чоботи робочі, калоші, сумка ВВ, костюм чоловічий зварника, рукавиці брезентові тощо), та подальшої реалізації цієї продукції кінцевим споживачам.

На підтвердження фактичної поставки товару та його використання у власній господарській діяльності позивачем було надано податкові накладні, видаткові накладні, акти на списання тканини, накладні на оприбуткування готової продукції, рахунки-фактури на товар) (т.1 а.с.76-174).

Зазначені документи були предметом дослідження під час документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України, оформленої актом перевірки № 537/173/НОМЕР_1 від 29.11.2013 р., проте не прийняті відповідачем як документальне підтвердження реальності та товарності взаємовідносин позивача з ТОВ «Продсервіслюкс» у березні-травні 2013 року, ТОВ «Імпексбуд» у березні 2013 року та ТОВ «ТК «Сімплекс» у липні 2013 року, з посиланням на встановлення відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Так, у справі, що розглядається, відповідач не прийняв надані позивачем первинні документи по господарським взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Продсервіслюкс» у березні-травні 2013 року, у зв'язку із встановленням податковим органом відсутності факту реального вчинення операцій. В обгрунтування своєї позиції відповідач послався на надісланий ДПІ у Бібушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпроптеровській області на адресу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області акт № 187/223/38198165 від 31.07.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки «Продсервіслюкс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків за період грудень 2012 р., січень-березень 2013 р.» та акт № 372/223/38198165 від 26.09.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Продсервіслюкс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2013 р., травень 2013 р.», якими встановлено неможливість підтвердження реальності господарських відносин між ТОВ «Продсервіслюкс» та контрагентами-покупцями, в т.ч. ФОП ОСОБА_1 у квітні 2013 року, травні 2013 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Крім того, відповідач не прийняв надані позивачем первинні документи по господарським взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Імпексбуд» у березні 2013 року, у зв'язку із встановленням податковим органом відсутності факту реального вчинення операцій. В обгрунтування своєї позиції відповідач послався на надісланий ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на адресу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області акт № 1430/224/38113699 від 26.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Імпексбуд» за лютий 2013 року, березень 2013 року», яким встановлено неможливість підтвердження реальності проведених у лютому-березні 2013 року господарських відносин між ТОВ «Імпексбуд» та контрагентами-покупцями, в т.ч. ФОП ОСОБА_5, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Крім того, у справі, що розглядається, відповідач не прийняв надані позивачем первинні документи по господарським взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «ТК «Сімплекс» у липні 2013 року, посилаючись на встановлення податковим органом відсутності факту реального вчинення операцій. В обгрунтування своєї позиції, відповідач послався на надісланий Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на адресу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області акт № 12/22/3-38548199 від 23.08.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 03.04.2013 р. по 31.07.2013 р.», яким встановлено неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» та контрагентами-покупнями, в т.ч. ФОП ОСОБА_5, у квітні-липні 2013 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Законодавцем не визначено конкретного переліку документів, якими платник податків повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. Отже, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та складення яких узгоджується з законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, нікчемність яких не встановлена за рішенням суду, складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджені документами щодо оприбуткування та використання поставлених товарів у власній господарській діяльності.

Надані позивачем до перевірки документи, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У акті перевірки не зазначено конкретних недоліків вказаних документів, які б свідчили про їх невідповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, суд зазначає, що навіть виявлення податковим органом окремих недоліків у складанні первинних документів не може тягнути їх невизнання як первинних документів; оцінка цьому повинна даватись у сукупності з іншими доказами, зокрема відомостями щодо оприбуткування та використання поставленого товару у власній господарський діяльності платника.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні ст. 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання особою своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це залежало від волі одержувача поставки-застосування відповідних положень Закону стало не передбаченим і свавільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного рішення Європейського Суду).

У розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Отже, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг) на адресу позивача, яку з боку позивача підтверджено належним чином складеними первинними документами, не спростованими податковим органом.

Стосовно посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів-постачальників, суд зазначає, що у відповідності до п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Пунктом 72.1 ст. 71 ПКУ встановлено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, зокрема, що надійшла про фінансово-господарські операції платників податків, про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків.

При цьому, згідно п. 74.1 ст. 71 ПКУ, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань. Крім того, Податковим кодексом України визначено право податкових органів проводити перевірки суб'єктів господарювання за наслідками проведення перевірок іншого платника податків.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, податковий орган, проводячи позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Продсервіслюкс» за березень-травень 2013 року, ТОВ «Імпексбуд» за березень 2013 року та ТОВ «ТК «Сімплекс» за липень 2013 року, не мав передбачених законом підстав формувати свої висновки про відсутність реального вчинення господарських операцій з даними контрагентами на підставі податкової інформації, отриманої від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпроптеровській області та від Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, а саме, акту № 187/223/38198165 від 31.07.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки «Продсервіслюкс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків за грудень 2012 р., січень-березень 2013 р.»; акту № 372/223/38198165 від 26.09.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Продсервіслюкс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2013 р., травень 2013 р.»; акту № 1430/224/38113699 від 26.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Імпексбуд» за лютий 2013 р., березень 2013 р.»; акт № 12/22/3-38548199 від 23.08.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 03.04.2013 р. по 31.07.2013 р.» (т.1 а.с. 17).

Зокрема, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 р. у справі № 804/1635/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 р., визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіслюкс», в тому числі, дії з виключення з електронної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначених ТОВ «Продсервіслюкс», здійснені на підставі акту № 187/22-3/38198165 від 31.07.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Продсервіслюкс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Альянс-Іст» за грудень 2012 р., січень-березень 2013 р.»; зобов'язано ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «Продсервіслюкс», в тому числі, відобразити в електронній базі даних АІС «Податковий блок» та підсистемі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА Україна» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Продсервіслюкс» зазначило у податковій декларації з податку на додану вартість (т.3 а.с. 197-207, а.с. 208-212).

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р. у справі № 804/12413/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 р., визнано протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо визнання правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс» з контрагентами, вказаними у акті №12/22/3-38548199 від 23.08.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.04.2013 р. по 31.07.2013 р.» нікчемними в силу припису закону; визнано протиправними дії Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс», в тому числі, дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс», здійснені на підставі акту № 12/22/3-38548199 від 23.08.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.04.2013 р. по 31.07.2013 р.»; зобов'язано Західно-Донбаську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області відновити показники податкової звітності ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс», в тому числі відобразити в електронній базі даних АІС «Податковий блок» та підсистемі «Перегляд результатів співставлення» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» зазначило у податковій декларації з податку на додану вартість (т.3 а.с. 215-223, а.с. 224-226).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на даний час набрали законної сили судові рішення, які спростовують результати проведених податковим органом зустрічних звірок контрагентів-постачальників позивача, а саме, Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіслюкс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс», які покладені відповідачем в основу висновків акту перевірки позивача і на які він посилається як на доказ нікчемності укладених позивачем з даними контрагентами правочинів, без настання реальних наслідків.

Суд також зазначає, що відповідачем не спростовано наявності у позивача належно оформлених первинних документів, які були відображені ним у податковому обліку. Натомість, первинні документи на підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Продсервіслюкс» за березень-травень 2013 року, ТОВ «Імпексбуд» за березень 2013 року, ТОВ «ТК «Сімплекс» за липень 2013 року, в тому числі, видаткові та податкові накладні на поставлений товар, рахунки-фактури, акти списання, накладні, сертифікати якості та ніші документи, що підтверджують використання продукції в господарській діяльності позивача, були досліджені судом при розгляді даної справи, та підстав вважати їх такими, що не можуть враховуватись як докази у справі, судом не встановлено (т.3 а.с. 28-138, 173-196).

При цьому, відсутність доказів транспортування товару не є свідченням нездійснення господарської операції з поставки товару, адже за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання його у власній господарській діяльності, ненадання таких документів не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

В даному ж випадку, за умовами договору, поставка товару на склад покупця здійснювалась транспортом постачальника та за рахунок постачальника, а відтак, відсутність транспортних документів у позивача є цілком об'єктивною.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідач не довів обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем розрахунків з контрагентами-постачальниками товарів (робіт, послуг), а саме, ТОВ «Продсервіслюкс» за березень-травень 2013 року, ТОВ «Імпексбуд» за березень 2013 року та ТОВ «ТК «Сімплекс» за липень 2013 року, до податкового кредиту відповідних періодів. Отже, податкове повідомлення-рішення відповідача № 0009071703 від 13.12.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 170 612, 50 грн., в тому числі за основним платежем - у розмірі 136 490 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 122,50 грн., підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на суму 341, 23 грн., сплачений позивачем згідно квитанції № ПН75234К від 24.12.2013 р. за подання до суду адміністративного позову (т.1 а.с. 2).

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0009071703 від 13.12.2013 р.

Стягнути з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39498391) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачений ним згідно квитанції № ПН75234К від 24.12.2013 р. судовий збір в сумі 341, 23 грн. (триста сорок одна гривня 23 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна