ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2009 року №22а-15226/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача – Богаченка С.І.,
суддів – Попко Я.С., Довгополов О.М.,
при секретарі судового засідання – Куземському В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року у справі за позовами ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про стягнення щомісячної доплати до пенсії дітям війни ,-
В С Т А Н О В И Л А :
10 липня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» з січня 2007 року по липень 2008 року посилаючись на те, що він є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», окрім того посилаючись на ст.6 цього Закону, вказує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року у справі заявлений позов задоволено частково, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області здійснити щомісячну виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня 2007 року.
Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вказує на те, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Окрім того, скаржник посилається на те, що відповідно до ст.7 Закону №2195-IV передбачається, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядником Державних коштів України відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачу по справі, суд виходив з того, що позивачі належить до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної їй Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надане ст. 6 Закону право дітей війни на нарахування та виплату підвищення 30 % до пенсії. 09 липня 2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31 грудня 2007 року, оскільки 01 січня 2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення доплати до пенсії як дитині війни, та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції, однак суд першої інстанції не уточнив по яке число слід здійснювати дане нарахування.
Отже, за 2007 рік, позивач мав право на підвищення пенсії яка йому виплачувалася у період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області , відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області – залишити без задоволення , а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року у справі № 2а-1818/08 – без змін , уточнивши резолютивну частину постанови: нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії провести за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя О. М. Довгополов
Суддя Я.С. Попко
Повний текст виготовлений 06 листопада 2009 року.