ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2009 року справа № 2а-2077/09/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Матуляка Я.П.,
при секретарі Шварговському Д.Д.,
за участю:
представника позивача – Ласійчука О.П.,
представника відповідача – Орловської М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську;
до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Полімер»;
про стягнення заборгованості в сумі – 57644,49грн.,-
встановив:
28.07.2009 року управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулось з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Полімер» про стягнення заборгованості в сумі - 68450,85 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку і виплату пільгових пенсій відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог. В заяві вказав, що відповідач погасив заборгованість в сумі 10513,41грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах по списку № 2 згідно платіжного доручення № 258 від 22.09.2009 року. Крім того управлінням помилково було включено до розрахунків витрати на відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій громадянці ОСОБА_3 за період з 01.03.2009 року по 01.07.2009 року у розмірі 432,28грн.
В зв’язку з уточненням фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 1 за період з 01.03.2009 року по 01.07.2009 року, борг станом на 01.07.2009 року складає 57644,49грн. Просив, в межах уточнених позовних вимог, позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Суду пояснила, що обов’язку щодо відшкодування витрат на доставку і виплату пільгових пенсій по списку № 1 законодавчо не визначено, а тому й позовні вимоги є необґрунтованими. Вказали, з посиланням на Конституцію України, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори, а тому просили в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши представників сторін, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення виходячи із слідуючих підстав:
Відповідно до ст.1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Абзацом 3 п.1 ст.2 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ч.1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Виключно Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Як було встановлено в судовому засіданні відкрите акціонерне товариство «Полімер» є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Працівникам відповідача виплачується пільгова пенсія.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України , та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 встановлює обов’язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його працівникам.
В судовому засіданні встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.03. 2009 року по 01.07.2009 року в сумі 57644,49 гривень.
Пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Пункт 6.8. вказаної Інструкції встановлює, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Однак, в результаті несвоєчасного відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій станом на 01.07.2009 року, відповідач допустив заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську в сумі – 57644,49грн.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що обов’язку по відшкодуванню таких витрат у нього немає.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до пп.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". А отже, суд приходить до висновку, що посилання відповідача щодо відсутності обов’язку відшкодування вказаних витрат, в зв’язку із невизначеністю законодавчо, є необґрунтованими, так як дана Інструкція прийнята на виконання пенсійного законодавства України, регулює спірні правовідносини та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 .
В той же час, згідно ч.4 ст.8 КАС України, забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Наявність заборгованості відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій підтверджується розрахунком фактичних витрат на доставку та виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, іншими матеріалами справи.
На підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Полімер» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заборгованості по відшкодуванні витрат на фактичні виплати та доставку пільгових пенсій в сумі 57644 (п’ятдесят сім тисяч шістсот сорок чотири ) гривні 49 коп.
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Матуляк Я.П.
Постанова в повному обсязі складена 14.12.2009 року.