Постанова

Іменем України

22 березня 2018 р.

м. Київ

справа № 750/8656/15-к

провадження № 51-1525 км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання ТімчинськоїІ.О.,

за участю:

прокурора Пашкова Є.Є.,

засудженого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010000640 за обвинуваченням

ОСОБА_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова та проживаючого по АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та виправдано.

Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року вирок щодо ОСОБА_2 скасовано та ухвалено новий вирок.

ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 1 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Вирішено питання цивільного позову, процесуальних витрат і речових доказів.

Згідно з вироком апеляційного суду, ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 02 лютого 2015 року, приблизно о 15.24 год., перебуваючи біля буд. 28а по вул. Мстиславській в м. Чернігові, з автомобіля марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1, відкрито викрав майно та гроші потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 5332,6 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанцій і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді. При цьому зазначає про те, що вирок апеляційного суду є незаконним і необґрунтованим, оскільки ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування кримінального закону. Вказує на те, що апеляційним судом не надано належну оцінку всім доказам по справі.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_2 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_4 касаційну скаргу засудженого не підтримали, та просили залишити її без задоволення.

Прокурор Пашков Є.Є. вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Згідно статей 412-414 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, місцевим судом постановлено виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у відкритому викраденні чужого майна не визнав і пояснив, що між ним і потерпілим через неприязні відносини відбувся конфлікт 02 лютого 2015 року, в ході якого потерпілий почав в нього стріляти, а він відкрив двері автомобіля, в якому знаходився потерпілий та хотів забрати пістолет. Ніяких речей, які б належали потерпілому, він не брав. Сумка, яку він тримав у руках і яку видно на відеозапису, належить особисто йому, вона знаходилась під його верхнім одягом.

На підставі дослідження обставин кримінального провадження, аналізу та оцінки доказів, які були перевірені з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, і кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 186 КК України та призначив відповідне покарання.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про необґрунтованість рішення апеляційного суду щодо скасування виправдувального вироку районного суду є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так, висновки апеляційного суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна за викладених у вироку обставин ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та підтверджені сукупністю доказів, у тому числі досліджених апеляційним судом під час судового слідства, яким суд дав належну оцінку.

Вина засудженого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в суді апеляційної інстанції показав, що у нього з ОСОБА_2 був конфлікт із-за бізнесу та він постійно його переслідував. 02 лютого 2015 року ОСОБА_2 наздогнав його на своєму автомобілі, після чого намагався проникнути до салону його автомобіля. Він став стріляти в нього з травматичної зброї. ОСОБА_2 розбив скло автомобіля та проникнувши до салону, забрав з нього барсетку з його речами та документами.

Окрім того, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується показаннями в судовому засіданні апеляційного суду свідка ОСОБА_5, який зазначав, що 02 лютого 2015 року він бачив, як ОСОБА_2, у якого нічого не було в руках, заліз в салон автомобіля ОСОБА_3, а вийшов з автомобілю з чорним предметом у руках.

Свідок ОСОБА_6 також пояснила, що бачила, як ОСОБА_2 намагався відкрити двері автомобіля ОСОБА_3В, який вискочив з інших дверей. Потім ОСОБА_2 повернувся до свого автомобіля.

Крім того, вина засудженого підтверджується відеозаписом з камер спостереження магазину «Казанова», на якому видно, що ОСОБА_2 з порожніми руками, підбіг до автомобіля ОСОБА_3, та наполегливо намагався проникнути в автомобіль потерпілого попри замкнені двері. Видно, що ОСОБА_2 б'є в скло дверей лівою рукою і після третього удару розбиває скло дверей, а через незначний час відкриває двері і залазить на місце водія. Після цього ОСОБА_2 вийшов з салону автомобіля, тримаючи в руках два предмети темного кольору, сів до свого автомобіля і поїхав.

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_2 про те, що даний відеозапис не є цілісним і змонтований, то вони є безпідставними. Оскільки з матеріалів провадження вбачається, що ні засудженим, ні його захисником в ході досудового розслідування, а також в судах першої та апеляційної інстанції не заявлялося клопотання про проведення експертизи з цього приводу.

Також вина підтверджується і даними протоколу огляду місця події від 02.02.2015 року, які свідчать про правдивість показань потерпілого та іншими наведеними у вироку апеляційного суду доказами, яким судом дана належна оцінка.

Крім того, судом досліджені всі обставини справи, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення, в тому числі і рапорт співробітника поліції та пояснення ОСОБА_3 від 02 лютого 2015 року, які були раніше відкриті сторонам кримінального провадження. Проявів упередженості щодо ОСОБА_2 під час судового розгляду не встановлено.

Таким чином, з матеріалів провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, підстав немає.

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О.П. Могильний   О.П. Марчук   В.В. Наставний