ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

  У Х В А Л А  

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

  05 листопада 2009 року                                                                                     №5948/09/9104

  Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду  

 в складі: головуючого – Стародуба О.П.,  

суддів – Шавеля Р.М., Пліша М.А.,  

при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.02.2009р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області про зобов’язання вчинити дії,-

  ВСТАНОВИЛА:  

 ОСОБА_1 в січні 2009 року звернувся до суду із адміністративним позовом про виплату, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, підвищення пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки.

Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.02.2009р. позов задоволено частково в межах виплатити позивачу підвищення пенсії як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року. В решті в задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено виплату підвищення пенсії дітям війни за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Крім того, покликається на те, що виплати дітям війни здійснювались в розмірах, передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на віджповідний рік та в межзах передбачених видатків, а також, зазначає, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.  

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007 рік задоволено частково, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України», якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. – часу ухвалення відповідного рішення Конституційного суду України.  

В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено, оскільки дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» на цей рік було зупинено Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», які неконституційними не визнавались.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.  

Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

 Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-

  УХВАЛИЛА:  

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Воловецькому районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 09.02.2009р. по справі №2а-43/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

  ГОЛОВУЮЧИЙ:     О.П. СТАРОДУБ  

  СУДДІ:                                                                                                             Р.М. ШАВЕЛЬ  

                                                                                                                             М.А. ПЛІШ