ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

  У Х В А Л А  

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

   05 листопада 2009 року                                                                                        №3830/09/9104

  Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду  

 в складі: головуючого – Стародуба О.П.,  

суддів – Шавеля Р.М., Пліша М.А.,  

 розглянувши в місті Львові в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України,  управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

  ВСТАНОВИЛА:  

 ОСОБА_1 в серпні 2008 року звернулась до суду із адміністративним позовом про визнання дій відповідачів протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити їй недоплачену за період з липня по грудень 2007 року частину допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, передбаченої статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням державну допомогу сім’ям з дітьми” (далі допомога).

 Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. позов задоволено частково. Визнано дії відповідача управління праці та соціального захисту населення протиправними та зобов’язано нарахувати та виплатити позивачці недоплачену частину допомоги за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі 1863,12 грн. В решті в задоволенні позову відмовлено.

 З таким рішенням суду відповідач управління праці та соціального захисту населення не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати і в задоволенні позову відмовити.

 Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що допомога позивачу виплачувалась у визначених Законом України «Про Державний бюджет України» розмірах та в межах передбачених видатків, а тому підстави для її виплати у більшому розмірі відсутні.  

 Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

 З матеріалів справи вбачається, що позивач є матір’ю малолітньої дитини 2005 року народження і відповідно до статей 42-43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням державну допомогу сім’ям з дітьми” має право на допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку в розмірі не меншому прожиткового мінімуму.

 Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що належна позивачу допомога протиправно виплачувалась відповідачем в меншому розмірі ніж передбачено законом (а.с.14), оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розміру допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку у 2007 році.

 Визначаючи розмір прожиткового мінімуму суд першої інстанції за аналогією застосував положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакці до 01.01.2008р., якими передбачено розмір допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено на рівні: з 1 квітня – 463,00 грн., з 1 жовтня – 470,00 грн.

 З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та наведеним вище фактичним обставинам справи.

 Мотиви та доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

 За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін, виключивши із резолютивної частини розмір допомоги, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, оскільки її розмір визначено законом, відповідно до якого така допомога підлягає виплаті.

 Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-

  УХВАЛИЛА:  

 Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2008р. по справі №2а-3813/08 – без змін, виключивши з резолютивної частини розмір допомоги, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

  ГОЛОВУЮЧИЙ:     О.П. СТАРОДУБ  

  СУДДІ:                                                                                                             Р.М. ШАВЕЛЬ  

                                                                                                                             М.А. ПЛІШ