ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/400/16

Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді Демешин О.А., при секретарі судового засідання Заболотній Я.О., розглянувши матеріали справи № 916/400/16

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю„Добробут"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Приватного підприємства „Будівельник"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремстрой-Україна",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю „Фонд сприяння добудові",

про повернення сторін в первісний стан та визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників товариства

на підставі: порушення чинного законодавства при проведення загальних зборів

за явкою представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність, ОСОБА_3 - довіреність

від відповідача: Дригула Н.О. - довіреність

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

від третьої особи 3: Трофимчук О.В. - довіреність

СУТЬ СПОРУ: 19.02.2016р. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" про повернення сторін у первісний стан: учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" - ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 51%, розмір частки 1402500 грн. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" з часткою у статутному капіталі 49%, розмір частки 1347500 грн., статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" 2750000 грн., директор - ОСОБА_3, місце реєстрації товариства: 65029, м. Одеса, вул. Приморська, 49/2, який існував до вчинення 04.12.2012 реєстраційної дії за № 1556990020005754 щодо внесення в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут", код ЄДРПОУ 31545365 щодо скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, а саме: визнати недійсними та скасувати всі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 23.01.2013, оформлені протоколом від 23.01.2013, про продаж Приватним підприємством "Будівельник" частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" у розмірі 51% Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" та частки у розмірі 49% Товариству з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" шляхом укладання договору купівлі-продажу, про виключення Приватного підприємства "Будівельник" зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" до складу учасників, про перерозподіл часток у статутному капіталі та про затвердження статуту у новій редакції.

01.12.2016р. (вх.№2-6384/16) позивачем до суду надано заяву про зміну (доповнення) предмету позов та уточнення позовних вимог по справі, якою вищевказані первісні позовні вимоги були доповнені вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформленого протоколом загальних зборів від 25.12.2012р. та вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформленого протоколом загальних зборів від 25.01.2013р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2016 у справі № 916/400/16 (колегія суддів у складі: Желєзна С.П. - головуючий суддя, судді Волков Р.В., Смелянець Г.Є.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (колегія суддів у складі: Мишкіна М.А. - головуючий суддя, судді Будішевська Л.О., Таран С.В.), визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлене протоколом загальних зборів від 25.12.2012. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлене протоколом загальних зборів від 23.01.2013. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлене протоколом загальних зборів від 25.01.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2017 року скасовано Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року та рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2016 року по справі № 916/400/16, а справу передано до Господарського суду Одеської області на новий розгляд.

01.12.2017 року справу прийняв до свого провадження суддя Господарського суду Одеської області Демешин О. А.

26.12.2017 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

14.12.2017 року суд отримав письмові пояснення позивача.

15.01.2018 року суд отримав відзив на позов, яким відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

16.01.2018 року третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю „Фонд сприяння добудові" надала суду пояснення яким просить в задоволені позову відмовити.

08.02.2018 року позивачем суду надано відповідь на пояснення третьої особи.

22.02.2018 року позивач надав суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, якою просить позов задовольнити.

26.02.2018 року суду надано заперечення відповідача, яким відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.03.2018р. о 14.00

Оцінюючи, надану позивачем вищевказану заяву (вх.№2-6384/16 від 01.12.2016р.) про зміну (доповнення) предмету позов та уточнення позовних вимог по справі, суд приймає до уваги Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за „№ 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" щодо того, що статтею 22 чинного на той час ГПК України не було передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про „доповнення" або „уточнення" позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому у разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного позову) чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог,

- зміну предмету або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійним ще одного акту крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Предметом первісної позовної заяви були вимоги про повернення сторін у первісний стан шляхом визнання недійними та скасування всіх рішень загальних зборів учасників ТОВ „Добробут" від 23.01.2013р., оформлених протоколом від 23.01.2013р. По це, зокрема, зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2017р. по цій справі

Тобто, „доповнення" позивачем первісних позовних вимог вимогами про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів товариства від 25.12.2012р. та від 25.01.2013р., в даному випадку слід вважати поданням іншого позову, оскільки ці вимоги не стосуються предмету спору по первісній позовній заяві і не можуть вважатися як зміною предмету позову, так і збільшенням позовних вимог.

Також слід зазначити, що в заяві про зміну (доповнення ) предмету позову не вказано підстав визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ „Добробут" і, як наслідок, фактично має місце одночасна зміна і предмета, і підстав позову, що є недопустимим.

У вищевказаній Постанові Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмету і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення, розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги.

Аналогічні наслідки суд вважає можливим застосувати і у випадку коли у заяві йдеться мова про фактичне подання іншого позову.

Також слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України в редакції від 06.11.1991р. передбачав можливість виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання сторони ( а навіть такого клопотання позивачем не заявлялось), то частиною 2 статті 237 ГПК України, чинного на цей час, встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, судом по цій справі розглядаються позовні вимоги, заявлені позивачем у первісній позовній заяві.

В С Т А Н О В И В :

14.09.2010р. було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", на яких було вирішено, зокрема, надати згоду Приватному підприємству "Будівельник", розмір частки якого у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" складав 100%, на продаж частки у статутному капіталі останнього у розмірі 51% на користь громадянки ОСОБА_1.

14.09.2010р. між Приватним підприємством "Будівельник" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти у власність частину належної продавцю частки (корпоративних прав) в розмірі 51% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", що складає 1402500,00 грн.

14.09.2010р. було затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" у новій редакції, згідно із розділом 5 якого учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" були Приватне підприємство "Будівельник", розмір частки якого склав 49%, та громадянка ОСОБА_1, частка якої у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" становила 51%, про що державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради було зроблено відповідний реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1 5561 0500 1600 5754.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012, позов Приватного підприємства "Будівельник" до ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 14.09.2010. Визнано недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформлені протоколом від 14.09.2010р. Визнано недійсними зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 14.09.2010, державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради 14.09.2010.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. рішення Господарського суду Одеської області у справі № 5017/1698/2012 від 03.09.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 скасовано, провадження в частині позову Приватного підприємства "Будівельник" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 14.09.2010 припинено, у задоволенні позову про визнання недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", оформленого протоколом від 14.09.2010, та змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 14.09.2010, було відмовлено.

25.12.2012р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" було прийнято рішення яким, зокрема, затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" у новій редакції, у зв'язку з його втратою. З розділу 5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", затвердженого рішенням загальних зборів від 25.12.2012рта зареєстрованого 27.12.2012р., вбачається що єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" стало Приватне підприємство "Будівельник", розмір частки якого у статутному капіталі становив 100%.

23.01.2013р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", на яких був присутній єдиний учасник - Приватне підприємство "Будівельник", за результатами проведення яких було вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" у розмірі 51% вартістю у 1402500 грн. та Товариству з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" у розмірі 49% вартістю 1347500 грн. Крім того, на вказаних загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" було вирішено включити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремстрой-Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд сприяння добудові" до складу часників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", Приватне підприємство "Будівельник" було виключено зі складу учасників відповідача. 24.01.2013 державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради було проведено державну реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут".

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 26.08.2015 у справі № 521/1929/13-ц задоволено позов Приватного підприємства "Будівельник" до ОСОБА_1 визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут", укладений 14.09.2010 між Приватним підприємством "Будівельник" та ОСОБА_1.

Зазначене рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016.

Ухвалою Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 відхилено касаційну скаргу Приватного підприємства "Будівельник", рішення Апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016 залишено без змін.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" від 23.01.2013р. були порушені її права, як власниці 51% корпоративних прав, оскільки ОСОБА_1 не була повідомлена про проведення вказаних спірних зборів. Тобто, відповідачем був порушений порядок скликання та проведення даних зборів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що на момент проведення спільних зборів ОСОБА_1 не була учасником товариства і у відповідача не було підстав для повідомлення її про час та місце проведення загальних зборів, які мали відбутися 23.01.2013р.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами пояснення суд дійшов висновку, що в задоволені позову слід відмовити, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа №5017/1698/2012 за позовом ПП „Будівельник" до ОСОБА_1 та ТОВ „Добробут" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, рішення загальних зборів та змін до статуту. За результатами розгляду справи №5017/1698/2012 господарським судом 03.09.2012р. було постановлено рішення, залишене в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р., яким позов ПП „Будівельник" задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ „Добробут", укладеного 14.09.2010 року між ПП „Будівельник" та ОСОБА_1; визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „Добробут", оформлене протоколом від 14.09.2010р.; визнано недійсними зміни до статуту ТОВ „Добробут" від 14.09.2010р., державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради 14.09.2010р. та розподілено судові витрати між сторонами по справі. При цьому, реєстраційна дія за №1 5561 0500 1600 5754, яка була включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ „Добробут", оформленого протоколом від 14.09.2010р., була скасована 04.12.2012р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/1698/2012 від 03.09.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. було скасовано, провадження в частині позову ПП „Будівельник" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Добробут" від 14.09.2010р. припинено, у задоволенні позову про визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Добробут", оформленого протоколом від 14.09.2010р., та змін до статуту від 14.09.2010р., було відмовлено.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що прийняттям 26.12.2012р. Вищим господарським судом України постанови по справі №5017/1698/2012 ОСОБА_1 було поновлено у її корпоративних правах.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2012р. загальними зборами учасників ТОВ „Добробут" було прийнято рішення яким, зокрема, затверджено статут ТОВ „Добробут" у новій редакції у зв'язку з його втратою. З розділу 5 статуту ТОВ „Добробут", затвердженого рішенням загальних зборів від 25.12.2012р. та зареєстрованого 27.12.2012р., вбачається що єдиним учасником ТОВ „Добробут" стало ПП „Будівельник", розмір частки якого у статутному капіталі становив 100%.

23.01.2013р. було проведено загальні збори учасників ТОВ „Добробут", на якому був присутній єдиний учасник - ПП „Будівельник", за результатами проведення яких було вирішено продати ТОВ „Ремстрой-Україна" частку у статутному капіталі ТОВ „Добробут" у розмірі 51% вартістю у 1 402 500,00 грн. та ТОВ „Фонд сприяння добудові" у розмірі 49% вартістю 1 347 500 грн. Окрім того на вказаних загальних зборах ТОВ "Добробут" було вирішено включити ТОВ „Ремстрой-Україна" та ТОВ „Фонд сприяння добудові" до складу часників ТОВ „Добробут", ПП „Будівельник" було виключено зі складу учасників відповідача. 24.01.2013р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради було проведено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ „Добробут".

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Добробут", оформленого протоколом від 25.01.2013р., було збільшено статутний капітал ТОВ „Добробут", розподілено частки у статутному капіталі та затверджено статут у новій редакції. За результатами проведення загальних зборів учасників ТОВ „Добробут" було вирішено розподілити статутний капітал наступним чином: ТОВ „Ремстрой-Україна" належить 15% статутного капіталу, ТОВ „Фонд сприяння добудові" - 85% статутного капіталу. 28.01.2013р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради було проведено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ „Добробут".

15.03.2013р. до Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради надійшов супровідний лист із копією постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. по справі №5017/1698/2012. Проте, як було з'ясовано судом, реєстраційна дія на підставі судового рішення Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. не була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку з винесення Малиновським районним судом м. Одеси ухвали від 18.02.2013р. по справі №521/1929/13-ц., якою було заборонено Відділу державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вносити будь-які зміни стосовно ТОВ „Добробут".

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.04.2013р. по справі №521/1929/13-ц було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.2013р. Ухвала апеляційного суду Одеської області від 02.04.2013р. по справі №521/1929/13-ц надійшла до Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради 07.04.2013р.

16.04.2013р. державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради було скасовано реєстраційну дію за №1 5569 9900 2000 5754, якою, як зазначалось по тексту рішення вище, було скасовано реєстраційну дію, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ „Добробут", оформленого протоколом загальних зборів від 14.09.2010р., на підставі судового рішення (а саме на підставі постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. по справі №5017/1698/2012).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26.08.2015р. по справі №521/1929/13-ц було задоволено позов ПП „Будівельник" до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ „Добробут", укладеного 14.09.2010р. між ПП „Будівельник" та ОСОБА_1 Вказане рішення було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016р., ухвалою Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016р. було відхилено касаційну скаргу ПП „Будівельник", рішення апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016р. залишено без змін.

Підсумовуючи вищевказане, господарський суд зазначає, що судовим рішенням по справі №5017/1698/2012, а саме постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012р., ОСОБА_1 було поновлено у її корпоративних правах. При цьому, рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016р. по справі №521/1929/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13.04.2016р., було підтверджено правомірність набуття ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ „Добробут".

Приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Наведене дозволяє суду дійти висновку, що правомірність набуття ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ „Добробут" встановлена вищенаведеними судовими рішеннями та, відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України , не потребує доказування при розгляді господарським судом даної справи. Як наслідок, з огляду на встановлення судами факту правомірності набуття позивачем частки у статутному капіталі ТОВ „Добробут", суд доходить висновку і про поновлення корпоративних прав ОСОБА_1 як учасника товариства.

З метою реалізації своїх корпоративних прав як учасника товариства ОСОБА_1 і звернулася до суду з даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд першочергово вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України „Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що господарськими товариствами за цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

В силу положень ст.ст. 50, 51 Закону України „Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Приписами ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи, що правомірність володіння ОСОБА_1 корпоративними правами ТОВ „Добробут" підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. по справі №5017/1698/2012 та рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.01.2016р. по справі №521/1929/13-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13.04.2016р., та з огляду на зміст заявленого позову, господарський суд вважає за необхідне звернутися до наступних вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно з ч. 5 ст. 61 Закону України „Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року N 4 зазначено, що господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Вимоги про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними задоволенню не підлягають.

У абзаці 3 п. 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року N 4 наголошено наступне. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Положеннями п. 17, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів; суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Приписами ч. 1 ст. 60 Закону України „Про господарські товариства" (в редакції від 19.12.2011р.) передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Наведені приписи Закону відображені і в п. 6.2 статуту ТОВ „Добробут", затвердженого рішенням загальних зборів ТОВ „Добробут" від 14.09.2010р., яким передбачено, що учасники товариства мають право приймати участь у керуванні справами товариства. Положеннями п. п. 11.1, 11.4 статуту ТОВ „Добробут" визначено, що управління товариством здійснюють загальні збори товариства, які вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники товариства, що володіють у сукупності більше як 60% голосів.

Положеннями п. 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року N 4 встановлено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах

На підставі вищевикладеного, господарський суд доходить висновку, що на дату прийняття рішень загальними зборами, оформлених протоколами від 23.01.2013р. ТОВ „Добробут" було обізнане щодо поновлення корпоративних прав ОСОБА_1 як учасника товариства, та, відповідно, ОСОБА_1 повинна була бути повідомлена про проведення загальних зборів, чого відповідачем зроблено не було.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що неповідомленням ОСОБА_1 як учасника товариства ТОВ „Добробут" про проведення загальних зборів товариства, які відбулися 23.01.2013р., було порушено приписи чинного законодавства, якими врегульовано порядок скликання загальних зборів, що, в свою чергу, свідчить про неповноважність даних зборів відповідно до ст. ст. 60, 61 Закону України „Про господарські товариства".

Однак, враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності та виконуючи приписи, викладені в Постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2017 року, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Дослідивши питання коли саме позивач міг довідатись про порушення його прав, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії, доданого до матеріалів справи, Статуту ТОВ „Добробут" в новій редакції, у т.ч. в частині зміни складу або інформації про засновників щодо розмірів вкладів ТОВ „Ремстрой-Україна (51%) та ТОВ „Фонд сприяння добудові" (49%), його було затверджено загальними зборами товариства (протокол від 23.01.2013р.), та зареєстровано 28.01.2013р. (номер запису 15561050029005754) (т.1 а.с.94-105).

У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.01.2013р. (т.1 а.с.50) міститься інформація про реєстраційні дії щодо ТОВ „Добробут", зокрема, про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи; 28.01.2013 15561050029005754; ОСОБА_8; Виконавчий комітет Одеської міської ради; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників".

Отже, з 28.01.2013 року слід розраховувати початок перебігу строку позовної давності, оскільки саме з цієї дати позивач міг дізнатись про порушення його прав з боку Відповідача.

Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з цим позовом 19.02.2016 року, тобто - з пропуском трирічного строку позовної давності.

Клопотань про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось.

Положенням ч.3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Таким чином, приймаючи до уваги пропуск позивачем строку позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст..ст.256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 28 березня 2018 р.

Суддя О.А. Демешин