УКРАЇНА

Справа № 196/476/13-ц

№ провадження 2/196/12/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року смт.Царичанка Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Зубій А.В.

за участю: секретаря Дорошенко В.В.

представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

адвоката відповідача-Бут Н.В.

представника відповідача ОСОБА_4 РДА - ОСОБА_5,

представника третьої особи Китайгородської сільської ради-Чайка О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа – Китайгородська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

І. Позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа Китайгородська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстрації, в якому просить: 1.Усунути перешкоди у здійсненні нею права користування, розпоряджання та володіння належним їй житловим будинком, що знаходиться за адресою: с. Китайгород, вул. Берегова, 2-а Царичанського району Дніпропетровської області, шляхом виселення ОСОБА_3 з житлового будинку за адресою: с. Китайгород, вул. Берегова, 2-а Царичанського району Дніпропетровської області. 2. Усунути перешкоди у здійсненні нею права користування, розпоряджання та володіння належним їй житловим будинком, що знаходиться за адресою: с. Китайгород, вул. Берегова, 2-а Царичанського району Дніпропетровської області, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_3 з житлового будинку за адресою: с. Китайгород, вул. Берегова, 2-а Царичанського району Дніпропетровської області. 3. Стягнути з ОСОБА_3 понесені нею судові витрати.

1. На обґрунтування своїх вимог вказала, що 27 червня 2012 року на прилюдних торгах по реалізації арештованого майна нею був придбаний житловий будинок № 2-а по вул. Береговій в с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області, про що був складений і отриманий нею протокол проведення аукціону з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 На підставі вказаного протоколу державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_4 РУЮ в Дніпропетровській області після остаточної сплати нею в повному обсязі вартості вищевказаного будинку, 06 липня 2012 року був складений та підписаний акт про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, яке належить ОСОБА_3

На підставі зазначеного акта 09.07.2012 року вона оформила у нотаріуса свідоцтво про право власності на будинок за вищезазначеною адресою та 04 березня 2013 року зареєструвала право власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за заявою з реєстраційним номером 202979 та отримала ОСОБА_6 з індексовим номером 925955 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 16445012000.

Після реєстрації права власності і до теперішнього часу, ОСОБА_3 будинок не звільнила, на вимоги про виселення з будинку не реагує.

Зазначає, що самовільне користування жилим приміщенням відповідачем створює їй перешкоди в користуванні будинком і порушує її право як власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном.

Згідно довідки Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області за адресою: с. Китайгород, вул. Берегова, 2-а Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрована і відповідач ОСОБА_3 Знятись з реєстрації ОСОБА_3 відмовляється.

2. Заперечень на позов (відповідно до ЦПК України в ред. 2004р.) відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 районна державна адміністрація суду не надали.

ІІ. Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на доводи уточненої 20.02.2014р. позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник -адвокат ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали. При цьому представник обґрунтовувала таку позицію тим, що ухвалою ВССУ від 29.03.2017р. зазначено ст.109 ЖК УРСР, в якій встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення і дане приміщення повинно бути зазначено в рішенні суду. Оскільки позивачем не змінено позовних вимог, не вказано у позові вимогу про надання іншого жилого приміщення ОСОБА_3, тому просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_4 РДА - ОСОБА_5 також позовні вимоги не визнав. При цьому вказав суду на те, що орган, який він представляє, являється неналежним відповідачем у даній справі, оскільки жодного відношення до виселення ОСОБА_3 з житлового будинку, райдержадміністрація немає і виконувати рішення, у випадку задоволення позову, не уповноважена.

Представник третьої особи -Китайгородської сільської ради ОСОБА_8 залишила розгляд даного цивільного позову на розсуд суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

1. Судом встановлено, що 27 червня 2012 року відбулись прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить відповідачу ОСОБА_3, а саме житлового будинку, розташованого за адресою: с. Китайгород, вул. Берегова, 2-а Царичанського району Дніпропетровської області, про що складено протокол № 04008/2, затверджений директором Дніпропетровської філії ТОВ "Укрспецторг Групп" 27.06.2012 року ( том 1 а.с.8).

06 липня 2012 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_4 районного управління юстиції в Дніпропетровській області складено акт про продаж вищевказаного нерухомого майна з прилюдних торгів (том 1 а.с.9,10).

09 липня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 видано свідоцтво про те, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: с. Китайгород, вул. Берегова, 2-а Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 666 (том 1 а.с.5).

14 лютого 2013 року право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, розташований за адресою: с. Китайгород, вул. Берегова, 2-а Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 263599(том 1 а.с.6).

ОСОБА_1 є законним власником вищевказаного житлового будинку. Публічні торги, на яких вона придбала майно, були предметом судового розгляду. Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2013 року скаргу ОСОБА_3 про скасування акту від 06.07.2012 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, залишено без задоволення. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року, яка набрала законної сили, ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2013 року залишено без змін (том 1 а.с.207, том 2 а.с. 111,112).

2.Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогами ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.109 ЖК України, виселення із займаного приміщення допускається з підстав, встановлених законом.

Однією з таких підстав для виселення законом передбачено самоправне, тобто без законних на те підстав, зайняття жилого приміщення (ч.3 ст.116 ЖК України).

У відповідності до ч.3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.34 Постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року №5 зазначив, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п.3 ч.1 ст.346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст.405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно ч.2 ст.382 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які би свідчили про наявність правових підстав для проживання відповідача ОСОБА_3 у спірному житловому будинку, беручи до уваги пояснення представника позивача про незаконність проживання відповідача у зазначеному будинку, здійснення перешкод у доступі позивача до належного йому майна, чим порушуються його права як власника будинку, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_3 проживає у спірному будинку без законних підстав, чинить перешкоди позивачеві у володінні та користуванні його майном, чим порушує його право власності, а тому позивач на підставі ч. 1ст. 391 ЦК вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення відповідача ОСОБА_3 з цього житлового будинку.

Крім того, суд, зважаючи на встановлені обставини, приходить до висновку та погоджується з доводами представника ОСОБА_5, що ОСОБА_4 районна державна адміністрація в даній цивільній справі є неналежним відповідачем, оскільки позовні вимоги саме до неї пред'явлені не були, рішення про виселення та зняття з реєстрації РДА виконувати не уповноважена.

3. Разом з тим, позовна вимога про зняття відповідача ОСОБА_3 з реєстрації у спірному будинку, не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення.

Отже, судове рішення про виселення відповідача, яке набрало законної сили, на вимогу позивача, може бути підставою для зняття відповідача з реєстрації місця проживання у спірному приміщенні.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018р. у справі № 461/3031/14-ц (провадження № 61-805 св 17). А, відповідно до ст.13 ч.6 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

4. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже суд не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_3, що позивачем не виконано вказівки ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, які містяться в ухвалі від 29.03.2017р. та, відповідно, ним не змінено позовні вимоги з урахуванням даних вказівок.

5.Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2017р. рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2015р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.03.2016р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення в даній цивільній справі, позбавлений можливості виконати вказівки ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки, як вбачається зі змісту вказаної ухвали, зокрема з описової та мотивувальної її частин, ВССУ мотивував свою позицію, посилаючись на ЗУ "Про іпотеку". Однак в даному випадку предметом позову являється не іпотечне майно, тому на думку суду, правові норми, які містяться в зазначеному Законі, регулюють інші правовідносини і не можуть та не підлягають застосуванню в даному випадку. Крім того, суд позбавлений можливості виконати вказівки ВССУ про те, що суду першої інстанції необхідно встановити чи є спірна квартира предметом іпотеки та єдиним житлом відповідачки, перевірити підстави набуття права власності на спірну квартиру відповідачкою. Так, предметом позову є житловий будинок, а не квартира, підстави набуття ОСОБА_3 права власності на будинок не являються предметом розгляду, у жодного з учасників справи не виникало сумнівів з приводу законності цих підстав і на переконання суду, з'ясування цих обставин немає жодного значення для вирішення спору щодо виселення відповідача з будинку.

Також, враховуючи вищевказані та проаналізовані судом норми ЦК України та ЖК УРСР, не потребує з'ясування питання чи являється спірний будинок єдиним житлом відповідачки.

6. Представник відповідача -адвокат ОСОБА_7 в судових дебатах наголосила на тому, що суд під час розгляду справи, не дотримався вимог ЦПК України в ред.15.12.2017р. та не провів підготовче засідання. Статтею 242 ЦПК України встановлено, що у судових дебатах учасники справи виступають з промовами, у яких можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні. Представником ОСОБА_7 під час з'ясування обставин справи та дослідження доказів жодних посилань на законодавство, яке встановлює обов'язок суду проводити підготовче засідання (враховуючи, що провадження відкрито 25.05.2017р.), докази на обґрунтування своєї позиції суду не надала та вони не були предметом дослідження. Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до ч.1 п.9 розділу XIII Перехідні положення діючого ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Станом на 15.12.2017р. провадження в даній справі було на стадії судового розгляду. Прямої вказівки про те, що суд зобов'язаний був повернутись із зазначеної стадії у підготовче засідання діючий ЦПК України не містить. З огляду на викладене, суд не приймає доводи адвоката ОСОБА_7 до уваги.

7. Отже, враховуючи встановлений судом факт зайняття відповідачем ОСОБА_3 спірного житлового будинку без законних на те підстав, суд приходить до висновку, що порушене право позивача, як нового законного власника спірного житлового будинку, підлягає захисту в обраний ним спосіб, а саме шляхом задоволення вимоги про виселення ОСОБА_3 із належного їй на праві власності житлового будинку, яке відповідач займає без законних на те підстав.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.ст.ст.12,13,259,263-265,268,272,273,354, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_3 (іпн 20608419180, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_4 районної державної адміністрації (вул. Театральна, 17 смт. Царичанка Дніпропетровської області Код ЄДРПОУ: 04052413), третя особа Китайгородська сільська рада (с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області код ЄДРПОУ: 04338109) про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстрації - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку за адресою вул. Берегова, 2-а с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою вул. Берегова, 2-а с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30-ти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя А.В.Зубій