Справа № 305/1849/17

Провадження по справі 2/305/191/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2018. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Корадіні А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс», Рахівської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 про визнання членом сім’ї наймача квартири,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рахівська міська рада Закарпатської області про визнання членом сім’ї наймача квартири.

Позовні вимоги мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності та, знаходиться на балансі Рахівського міського комунального підприємства "Рахівкомунсервіс". Дане житлове приміщення є ізольованим приміщенням, зокрема від квартири АДРЕСА_2. Відповідно до відповіді Рахівської міської ради Закарпатської області №1166 від 26 листопада 2015 року, рішень про приватизацію квартири за адресою: м. Рахів, вул. Миру, 41/1, Рахівською міською радою не приймалось та вказано, що приватизація квартири належить до компетенції відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради. Відповідно до відповіді Рахівської районної ради Закарпатської області №02-24/461 від 15 грудня 2015 року розпоряджень, щодо приватизації квартири в м. Рахів по вул. м. Миру, 41/1 відділом комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради не видавалось. Відповідно до отриманої нею копії реєстраційної картки Форми А на квартиру №1 по вул. Миру в м. Рахів Закарпатської області, 06 червня 1967 року було здійснено реєстрацію місця проживання (прописку) гр. ОСОБА_6, народився 03.08.1921 року. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі. В листопаді 1978 року відповідно до договору найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад депутатів трудящих, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій Української РСР, наймачем квартири №1, будинку №41, що по вул. Миру в м. Рахів Закарпатської області стала ОСОБА_7. Є наявним факт видачі ордеру на квартиру №1, будинку №41, що по вул. Миру в м. Рахів, однак дані ордери не збережені та наявним є лише договір найму на згадану квартиру. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на законних підставах вселились до вказаного житлового приміщення. У 1979 році ОСОБА_7 помирає. Останнім місцем реєстрації місця проживання (прописки) на момент смерті ОСОБА_7 була адреса - кв.1, буд.41, по вул. Миру в м. Рахів. Після смерті ОСОБА_7 статус наймача за договором найму перейняв на себе ОСОБА_6, як член сім'ї наймача, який продовжив проживати у згаданій квартирі. У січні 1982 року у квартирі будинку сталась пожежа, де за результатами наслідків цієї пожежі їй, на руки було надано кошторис на ремонт житлового приміщення по вул. Миру, 41/1 в м. Рахів. Витрати по відновленню даної квартири вона понесла особисто, як і особисто здійснювала контроль за ремонтними роботами згідно кошторису. Починаючи з осені 1984 року, вона зі згоди ОСОБА_6 вселилась до даної квартири. З того часу вона постійно проживає у даній квартирі й до нині. Починаючи з 11 травня 1989 року зі згоди ОСОБА_6 вона прописалась (зареєструвалась) в квартирі №1, будинку №41, що по вул. Миру в м. Рахів, Закарпатської області. ОСОБА_6 вона знала до вселення, оскільки раніше проживала у сусідній квартирі та допомагала йому по господарству, адже його дружина померла і після цього він дбати про себе належним чином не завжди бажав. Після фактичного припинення шлюбних відносин зі своїм чоловіком вона змушена була виселитись з квартири АДРЕСА_3 та почала шукати собі інше житло. Дізнавшись про це ОСОБА_6 запропонував їй вселитись до його помешкання. Такий стан справ її влаштував, адже по місцю роботи її не могли забезпечити альтернативним житлом та й з ОСОБА_6 у неї були добросусідські стосунки. Вона не полишала бажання допомагати йому по господарству й надалі, оскільки його родичі не виявляли активного бажання допомагати йому. За всі роки проживання з ним вона пам'ятає лише одиночні випадки коли вони навідувались до нього. Таким чином, через такі взаємовигідні для обох інтереси з вересня 1984 року вона почала постійно проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1. Жодних угод між нею та ОСОБА_6 про порядок користування житловим приміщенням не укладалось. Інших осіб, окрім неї та ОСОБА_6, у даній квартирі, на момент її вселення до квартири не проживало. ОСОБА_6, після смерті своєї дружини перейняв на себе статус наймача квартири. Сплату комунальних платежів від імені ОСОБА_6 сплачувала вона особисто, оскільки фінансові витрати по сплаті комунальних платежів проводились за її кошт. ОСОБА_6 декілька останніх років до своєї смерті через зловживання алкоголем часто хворів та потребував сторонньої допомоги.Таку допомогу вона надавала йому та постійно намагалась переконати його у важливості мати сенс життя та у правильності життя без зловживання алкоголем. Однак, ОСОБА_6, не проявив бажання виправляти ситуацію, що на її думку, стало причиною його хворобливого стану. З огляду на те, що вона працювала на той час у медицині. то лікування ОСОБА_6 здійснювалось завдяки її зусиллям та її коштом. 29 серпня 1992 року ОСОБА_6 помер. Квартира АДРЕСА_4 була постійним місцем проживання та реєстрації (прописки) ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6 вона продовжила проживати у згаданій квартирі, що підтверджується актами обстеження матеріально-побутових умов складених депутатом Рахівської міської ради за її зверненням до виконавчого комітету Рахівської міської ради. Крім того, у результаті паводків 4-6 березня 2001 року квартирі було завдано збитків, що зафіксовано депутатом виконкому міської ради в акті про розміри збитків завданих паводком. У цьому акті зазначено, що на момент його складання вона була мешканкою квартири АДРЕСА_4. Її дворогосподарству за цією адресою було нанесено збитків у вигляді намулення та затоплення будинку, підвального приміщення. Фундамент будинку дав тріщини. В будинку пошкоджено внутрішню та зовнішню штукатурку, дерев'яну підлогу та її продукти харчування, що знаходились у підвальному приміщенні, а саме овочі та плодоконсервні продукти. 01 серпня 2017 року МКП «Рахівкомунсервіс» уклало із нею договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №125. Відповідно до цього договору нею сплачуються платежі за надані МКП "Рахівкомунсервіс" послуги з утримання вищезазначеного квартирного будинку. Відповідно до довідки МКП "Рахівкомунсервіс" у неї відсутня заборгованість за договором №125. З огляду на вищезазначені обставини, нею належним чином виконуються всі передбачені законодавством обов'язки квартиронаймача та фактично реалізується нею право з користування займаним житловим приміщенням, окрім права на переоформлення договору найму. 11 серпня 2017 року нею до МКП "Рахівкомунсервіс" було подано заяву про те, щоб із нею, як членом сім'ї наймача ОСОБА_6, який помер 1992 року було укладено договір найму. До цього часу МКП "Рахівкомунсервіс" не уклав договору найму на займану нею квартиру так, як і не надав жодної відповіді на подану заяву. Причини відсутності реакції з боку відповідача на її заяву, їй невідомі. За наведених обставин, відповідач МКП "Рахівкомунсервіс", формалізувавши із нею договірні відносини в частині її обов'язків, як квартиронаймача зі сплати комунальних послуг, не вживає заходів з переукладення із нею договору найму на займану на законних підстава квартиру, у якій вона постійно проживає з травня 1989 року. З огляду на визначені вище обставини справи, вона починаючи з травня 1983 року, нарівні з покійним наймачем ОСОБА_6 користувалась квартирою та солідарно несла обов'язок по її утриманню та сплаті комунальних послуг, в тому числі, зі сплати квартирної плати. Після смерті наймача ОСОБА_6 у 1992 році по даний час вона продовжує нести обов'язки наймача, як член сім'ї наймача. З огляду на ч.2 ст. 64 Житлового кодексу УРСР, МКП "Рахівкомунсервіс"володіє усією належною інформацією про багаторічне виконання нею обов'язків наймача, як члена сім'ї наймача, що проживала з наймачем та вела з ним спільне господарство, однак ці обставини залишаються неврахованими відповідачем й до цього часу, адже рішення про визнання її членом сім'ї наймача відповідач як наймодавець не прийняв. Враховуючи те, що вона за згоди наймача ОСОБА_6 вселилась до згаданої квартири №1, тим самим набула право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем. Правомірність користування житловим приміщенням МКП "Рахівкомунсервіс" не заперечується та навпаки відповідно до наведених обставин її статус користувача було відповідачем визнано, зокрема, укладенням відповідних договорів з комунальних послуг з відповідачем. Її вимоги до МКП "Рахівкомунсервіс" про переукладення із нею договору найму на даний момент проігноровані, тому вона позбавлена можливості формалізувати свої відносини з наймодавцем та змушена звертатись до суду з вимогами про зобов'язання наймодавця укласти їз нею договір найму. У зв'язку з чим просила визнати її членом сім'ї наймача квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_6, який помер. Зобов'язати Рахівське МКП "Рахівкомунсервіс" укласти із нею договір найму жилого приміщення, розташованогоза адресою: квартира АДРЕСА_6.

Ухвалою суду від 27.12.2017 залучено до участі в розгляді справи, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 05.02.2018 до участі у справі в якості співвідповідача було залучено, Рахівську міську раду Закарпатської області.

Крім того, 12.01.2018 (реєстрація канцелярією суду), представником позивача ОСОБА_2, заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05.02.2018 клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено. Витребувано з відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян з записами про смерть: ОСОБА_6, 30.08.1992 року; ОСОБА_7, 02.01.1979 року; про укладення шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 23.11.1941 року. Витребувано з Рахівського міського комунального підприємства "Рахівкомунсервіс" реєстраційні картки прописки форми А та карток (бланкових заяв прибуття та вибуття з місця реєстрації) на мешканців квартири АДРЕСА_7, а саме на ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6.

26.12.2017 (реєстрація канцелярією суду) відповідачем МКП "Рахівкомунсервіс"подано заперечення на позовну заяву, в якому директор МКП "Рахівкомунсервіс" ОСОБА_8 зазначив, що відповідно до рішення одинадцятої сесії Рахівської міської ради шостого скликання від 09 червня 2011 року №145 МКП "Рахівкомунсервіс", надано право надання послуг з утримання багатоквартирних будинків міста Рахів, у зв'язку з ліквідацією ВУЖКГ. Також, відповідно до цього рішення, передано на баланс та обслуговування багатоквартирні будинки МКП "Рахівкомунсервіс". Згідно акту приймання-передачі багатоквартирних будинків МКП "Рахівкомунсервіс" було передано тільки технічні паспорти згідно додатку №1. 14 липня 2011 року №163 Рахівська міська рада затверджує перелік послуг, що надаються МКП "Рахівкомунсервіс" для обслуговування багатоквартирних будинків. Згідно, копії реєстраційної картки Форми А, на квартиру АДРЕСА_8, щодо реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_6, "реєстраційна форма" належить ВУЖКГ, а не МКП "Рахівкомунсервіс". Крім того, на підставі викладеного МКП "Рахівкомунсервіс" не було надано право на ведення паспартного обліку, ордери вселення/виселення а також на заключення договору найму. За вказаних обставин, викладені у запереченні фактичні дані, що додані до нього, в повному обсязі спростовують позовну заяву про визнання членом сім'ї наймача квартири. Враховуючи викладеного просили відмовити у задоволенні позову.

12.01.2018 (реєстрація канцелярією суду) представником позивача, ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому зазначено про те, що наведені відповідачем міркування у запереченні на позовну заяву, не спростовують позовних вимог ОСОБА_1, оскільки відповідач жодним чином не спростовує (заперечує) виконання ОСОБА_1 обов'язків наймача та правомірності її проживання з травня 1989 року по даний час у кв.1, буд.41, по вул. Миру в. м. Рахів. Окрім того, факт наявності у розпорядженні РМКП "Рахівкомунсервіс" форм паспортного обліку (форм А) на мешканців житлового будинку 41 по вул. Миру в м. Рахів підтверджується відповіддю на адвокатський запит б/н від 23.11.2015, згідно якої РМКП "Рахівкомунсервіс" було надіслано копію реєстраційної картки прописки за адресою: АДРЕСА_9 (форма А) на ОСОБА_1 та письмовою відповіддю відмовлено у наданні інших реєстраційних карток та інших осіб з питань неможливості їх надання через віднесення даної інформації до інформації з обмеженим доступом. Зазначені обставини свідчать, що у розпорядженніРМКП "Рахівкомунсервіс" є форми паспортного обліку "форми А" на всіх зареєстрованих у вище вказаному житловому приміщенні осіб, в тому числі, померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Даний факт може спростовувати твердження відповідача про те, що ним не було перейнято від Рахівського ВУЖКГ обов'язки та права наймодавця за договорами найму на спірне житлове приміщення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позові. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердив, що тільки шляхом звернення до суду з позовом можна реалізувати та захистити право громадянки ОСОБА_1 на визнання її членом наймача квартири. Вважає, що вірно звернувся до суду, оскільки житловий фонд належить до органу місцевого самоврядування - Рахівської міської ради. Щодо посилань представника третьої особи на те, що нібито немає підстав для визнання ОСОБА_1 членом наймача квартири, такі посилання є не зовсім коректними, оскільки відповідно до законодавства, членом сім’ї наймача квартири може бути визнана будь-яка особи не лише така з якою є кровне споріднення. Окремо звертає увагу суду, на докази, а саме рішення Рахівського районного суду у цивільній справі № 305/2163/15-ц (головуючий Тулик І.І.), на яке посилається адвокат ОСОБА_4, просить розмежувати факти встановлені судовим рішенням, на його думку, суддя Тулик І.І. у зазначеному рішенні встановив лише факт існування рішення про встановлення опіки над громадянином ОСОБА_6 громадянином ОСОБА_5, при цьому не встановлюючи чи на справді таке рішення виконувалося. Просить врахувати всі докази подані ним на підтвердження позовних вимог громадянки ОСОБА_1 та винести рішення, яким визнати ОСОБА_1 членом сім’ї наймача квартири та зобов’язати відповідачів укласти з його довірителькою, ОСОБА_1 договір найму жилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_9.

Представник відповідача МКП «Рахівкомунсервіс», ОСОБА_3, в судовому засіданні ствердив, що до Рахівського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс» ОСОБА_1 не зверталася, реєстраційну картку видавало Рахівське ВУЖКГ. Вважає позов безпідставним, у задоволенні такого просить відмовити.

Представник відповідача, Рахівської міської ради, в судове засідання не з'явився, однак в.о. міського голови, ОСОБА_10 надіслав заяву, в якій просив розглянути справу за наявними документами, за відсутності їх представника.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 – ОСОБА_4, вважає позов безпідставним, таким що не підлягає до задоволення, на її думку, слід виходити із позовних вимог, членами сім’ї можуть бути визнані інші особи. Однак такі повинні мати спільний побут; спільне проживання, ведення спільного господарства, відсутність хоча б однієї з цих трьох складових не дає підстави для визнання особи членом сім’ї наймача квартири. Просить врахувати наявні рішення суду, якими фактично встановлені обставини справи та відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_11, в судовому засіданні ствердила, що знайома з громадянкою ОСОБА_1 з 1986 року. Їй відомо, що ОСОБА_1, разом із дітьми, з 1992 року проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2. Вона неодноразово була вдома у ОСОБА_1, залишалася ночувати, залишала своїх дітей у ОСОБА_1 та допомагала їй проводити ремонтні роботи у квартирі за місцем проживання № 1, буд. № 41, по вул. Миру, в м. Рахів. Громадянина ОСОБА_5 вона ніколи не бачила у квартирі № 1.

Свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні ствердила, що являється двоюрідною сестрою громадянки ОСОБА_1. Їй відомо, що ОСОБА_1, разом із своїми дітьми, з 1984 року проживала у ІНФОРМАЦІЯ_3. Громадянин ОСОБА_6 добровільно запустив її туди проживати, вона за свої кошти проводила ремонти. У 1992 році ОСОБА_6 помер, а ОСОБА_1, разом з чоловіком і дітьми далі проживала у квартирі № 1. ОСОБА_5 вона ніколи не бачила у квартирі АДРЕСА_10.

Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні ствердила, що є кумою громадянки ОСОБА_1, у 1985 році у ОСОБА_1 народилася дочка, на момент народження дитини громадянка ОСОБА_1 вже проживала у ІНФОРМАЦІЯ_4. Оскільки є хресною матір'ю дочки і добре пам'ятає як після хрещення, вони повернулися з церкви саме у квартиру АДРЕСА_11. Громадянина ОСОБА_5 вона знає, їй відомо, що він ніколи не проживав у ІНФОРМАЦІЯ_3. Також їй відомо, що ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_6, проводила ремонти у квартирі за власні кошти.

Свідок ОСОБА_14, ствердила, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_5, по вул. Миру, в м. Рахів, навпроти будинку № 41. Їй, як сусідці відомо, що ОСОБА_1, разом з дітьми проживала у ІНФОРМАЦІЯ_3, куди їх запросив проживати ОСОБА_6.        

Заслухавши сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами,взявши до уваги заперечення на позовну заяву та відповідь на відзив, суд, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

        Статті 61-70 ЖК УРСР передбачають і встановлюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

           Судом встановлено, що житловий будинок №41 по вул. Миру в м. Рахів Закарпатської області складається з двох відокремлених, ізольованих квартир №1 та №2, що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 12.08.2014 складеного депутатом Рахівської міської ради ОСОБА_15

Зазначений житловий будинок, в тому числі, квартира 1, цього будинку, перебуває у комунальній власності міста Рахів та знаходиться на балансі Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс» (відповідь міського голови ОСОБА_16 на адвокатський запит за №1166/1 від 26.11.2016 року).

           З  договору найму жилого  приміщення в будинку місцевих Рад, який укладено в 1978 році, слідує, що наймачем житлової квартири АДРЕСА_12 являлася ОСОБА_7. За життя вона проживала у вказаній квартирі зі своїм чоловіком ОСОБА_6. Факт проживання у зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 1941 року громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_6 стверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00019562459 від 12 лютого 2018 року.

03 січня 1979 року громадянка ОСОБА_7 померла, що стверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00019562277 від 12 лютого 2018 року. Після її смерті, в квартирі АДРЕСА_13 залишився проживати її чоловік, ОСОБА_6, як член сім'ї наймача.

З відповідей Рахівської міської ради №1166 від 26 листопада 2015 року та Рахівської районної ради №02-24/461 від 15 грудня 2015 року встановлено, що рішень та розпоряджень про приватизацію вказаної квартири не приймалось та не видавалось. У сусідній квартирі  №2, зазначеного будинку, була зареєстрована та проживала  ОСОБА_1, що стверджується карткою форми А.

З позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що вона зі згоди ОСОБА_6, починаючи з вересня 1984 року, почала постійно проживати у квартирі №1, будинку №41, що по вул. Миру у місті Рахів, в якій постійно проживає й до нині. Починаючи з 11 травня 1989 року вона прописалась (зареєструвалась) у вказаній квартирі. Як доказ реєстрації у вказаній квартирі, позивачка надала копію паспорту громадянина України серії ВО 429811, виданого Рахівським РВ УМВС України в З/о 14 травня 2009 року.

Звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про визнання її членом сім'ї наймача квартири №1, будинку №41, у місті Рахів - ОСОБА_6 зумовлене тим, що відповідачі відмовляються укласти з нею договір найму на вказану квартиру.

Судом встановлено, що 30 серпня 1992 року,  наймач спірної квартири АДРЕСА_14, ОСОБА_6 помер, що стверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00019562371 від 12 лютого 2018 року

Згідно з частиною 1 статті 106 Житлового кодексу Української РСР, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право в разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому члену сім'ї наймача.

Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки,  що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч.2 ст. 65 ЖК УРСР)

При цьому, слід зазначити про те, що Кодекс про шлюб та сім'ю України, норми якого були чинні на момент винекнення спірних правовідносин не містив вичерпного поняття сім'ї та кола осіб які складають сім'ю. Однак проаналізувавши розділ ІІІ (сім'я) цього Кодексу, суд приходить до висновку, що сім'ю складають: чоловік, дружина, їхні діти та батьки.

Натомість Сімейний кодекс України надав більш розширене поняття сім'ї. Так, відповідно до ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У рішенні Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї”) від 03.06.1999 р. у справі №1-8/99 №5-рп/99, зазначено, що щодо поняття „член сім’ї” Конституційний Суд України виходить з об’єктивної відмінності його змісту від галузі законодавства, підкреслюючи при цьому, що навіть міжнародно-правовими актами не встановлено єдиних критеріїв чи поосібного переліку членів сім’ї.

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації прав цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові від 11 липня 2012 року у справі 6-60цс12.    

     Як доказ набуття статусу члена сім'ї наймача спірної квартири, ОСОБА_1 надала  копії квитанцій, що підтверджують сплату громадянином ОСОБА_6 за  комунальні послуги, акт про розміри збитків завданих паводком 4-6 березня 2001 року від 12 березня 2001 року, договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.08.201. Також, за показаннями свідків позивач проживала в ІНФОРМАЦІЯ_6, починаючи за життя  наймача ОСОБА_6, разом зі своїм чоловіком Хлебаліним та своїми дітьми.

  Поряд з цим,   за час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2, крім обставин реєстрації у спірному приміщенні, не надано жодного доказу про те, що ОСОБА_1 являлася членом сім'ї наймача спірної квартири ОСОБА_6, зокрема,  доказів спільного проживання з ОСОБА_6, ведення з ним спільного господарства та побуту, тривалості часу їх проживання.

В матеріалах справи відсутні докази дотримання позивачем встановленого порядку її вселення в спірну квартиру та наявності  згоди наймача на це, чи було це приміщення постійним місцем її проживання.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких позивач  ОСОБА_1 була зареєстрована у  ІНФОРМАЦІЯ_7. Натомість реєстраційні записи  місця проживання позивача ОСОБА_1 різняться між собою. Так, згідно паспорта громадянина України серії ВО № 429811 від 26 лютого 1998 року, остання значиться зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_8, по вул.. Миру в м. Рахів Закарпатської області, а у реєстраційній карточці прописки форми А на мешканця ОСОБА_1,  виданій  МКП «Рахівкомунсервіс», така вказана за реєстрацією АДРЕСА_15.

Факт проживання в спірному приміщенні, доведено матеріалами справи. Таким чином суд констатує, що позивач ОСОБА_1, почала користуватися спірним житловим приміщенням фактично як тимчасовий жилець.

При цьому,  право користування жилим приміщенням, до якого вселилися піднаймачі чи тимчасові мешканці, є похідним від прав на нього наймача та членів його сім'ї, які проживають разом з ним.

У відповідності до ст.99 ЖК УРСР піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. Право користування жилим приміщенням у піднаймачів і тимчасових мешканців припиняється  одночасно з припиненням договору найма жилого приміщення, незалежно від підстав припинення, тобто договір  піднайму автоматично  втрачає свою силу.

  Так, у зв'язку зі смертю наймачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, припинився договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_14, та автоматично ОСОБА_1 втратила право користування спірною житловою квартирою.

При розгляді цивільної справи суд керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не бере до уваги, як належні та допустимі докази - акти обстеження матеріально-побутових умов від 04.08.2014 та 12.08.2014, на які посилається позивач, оскільки в цих актах відсутні відомості про те, що позивач ОСОБА_1 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_9 саме з наймачем вказаної квартири - ОСОБА_6, вела з ним спільне господарство та мала спільний побут.

        Будь-яких інших доказів, які б підтверджували ту обставину, що позивач ОСОБА_1 та наймач квартири АДРЕСА_16 - ОСОБА_6, постійно проживали разом та вели спільне господарство, позивачем та її представником не надано.

У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, зважаючи на покази свідків, допитаних в процесі розгляду справи, суд приходить до висновку,про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 членом сім'ї наймача квартири АДРЕСА_16 - ОСОБА_6, у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.

Позовна вимога про зобов'язання відповідачів укласти із позивачем договір найму жилого приміщення, розташованого за адресою: квартира АДРЕСА_5 є похідною та випливає з позовної вимоги про визнання позивача членом сім'ї наймача квартири, тому задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс», Рахівської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 про визнання членом сім’ї наймача квартири та зобов'язання укласти договір найму жилого приміщення, розташованого за адресою: квартира АДРЕСА_17 - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом  тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області  або  через Рахівський районний суд Закарпатської області.          

Повний текст рішення складено 26 березня 2018 року.

Головуюча: Марусяк М.О.