Справа № 2-а-611 /2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2009 року                                                                                 Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                                         Дніпропетровської області

У складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

                                          при секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті  Верхньодніпровську адміністративну   справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду Верхньодніпровського району про  стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом про стягнення щомісячної  соціальної державної  допомоги до відповідача управління Пенсійного Фонду Верхньодніпровського району, в якому просить визнати дії управляння Пенсійного Фонду  у Верхньодніпровському районі незаконними, зобов»язати управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі на її  користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4471  грн. 20 коп.

В обгрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що вона як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішень Коституційного  суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує  її права та законні інтереси. Однак, протягом 2006-2007 років їй вказана надбавка не нараховувалась та не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась частково, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  З цього приводу вона зверталася зі зверненням до управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі, але отримала відповідь, що за 2006-2007 рік їй така надбавка не нараховувалась в зв»язку з призупиненням дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет України. А в 2008 році відповідно до змін внесених до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй виплачувалась надбавка в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що й стало причиною звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просить слухати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об»ємі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить слухати справу за їх відсутності, позовні вимоги не визнає в повному об»ємі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за такими підставами.

Як встановлено в судовому засіданні позивач  ОСОБА_1, має  статус дитини війни, що підтверджується відміткою «Дитина війни» в пенсійному посвідченні НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-У дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30% мінімальної пенсії за віком.

Ст.77 та 110 Закону України  « Про Державний бюджет України» № 3235-1У від 20.12.2005 року та п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2006 році,  суд виходить з наступного.

Дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно п. 17 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235.

Проте, Законом України від 22 березня 2006 року № 3367-IV „Про внесення змін до ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було внесено зміни та виключено ст. 77 зазначеного закону.

Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня, тобто 2 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 1 січня 2006 року.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати надбавки до пенсії „дітям війни”, що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії „дітям війни”.

Згідно довідки відповідача, підвищення пенсії позивачу у 2006-2007 роках „дитині війни” не здійснювалося.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на законі.

Відносно  задоволення вимог по виплатам за 2007 рік , суд виходить з наступного.

Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положенням п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV.

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Крім того  відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахування пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по  9 липня 2007 року – були відсутні.

Доводи відповідача про те, що в ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, що мають статус «Діти війни»  на думку суду є безпідставними, так як мінімальна песія за віком  встановлюється Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Ст. 28 цього Закону визначається, що мінімальна пенсія за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мініму для осіб, що втратили працездатність.

 Суд вважає, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсіне страхування» не є перешкодою для застосування данної величини (мінімальної пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно віком відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення та законодавством України  не встановленого іншого, крім передбаченого цією статтею мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-Iv з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ „Про пенсійне забезпечення” від 5.11.91 р. № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:

-   -     за липень - [(406 грн. +1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23 = 91,27 грн.;

-   -     за серпень – вересень - [(406 грн. +1%) х 30%] х 2 міс. = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2 = 246,04 грн.;

-   -     за жовтень – грудень - [(411 грн. +1%) х 30%] х 3 міс. = 415,11 грн. х 30% х 3 = 124,53 х 3 = 373,59 грн.;

а всього за 2007 рік необхідно донарахувати 710,90 грн.

Так як в 2007 році позивачеві, як дитині війни, підвищення до пенсії не нараховувалось та виплачувалось, суд вважає за необхідне зобов”язати відповідача донарахувати та виплатити позивачеві  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за перод з 09 липня  по 31 грудня 2007 року  в сумі 710 грн., 90 коп.

Підстави для перерахунку за період з січня по липень 2007 року – були відсутні, оскільки позивач не надав доказів, що він є інвалідом і йому повинні підвищити пенсію відповідно до ст. 6 Закону у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, та законодавством України не визначено з якого мінімального розміру пенсії за віком повинно наровуватись 30% надбавка дітям війни та згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій „дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань судом не приймається до уваги.

Так, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Щодо задоволення вимог по виплатам за 2008 рік , суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України № 2195-VI викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні – березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період – не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Зкону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV в новій редакції.

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV.

Ст. 58 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:

-   -     травень – (481 грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55 грн.;

-   -     червень – 481 грн. х 30% = 144,3 грн.;

-   -     липень – вересень – (482 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,6 х 3 = 433,80 грн.;

-   -     жовтень – грудень – (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,4 х 3 = 448,2 грн.

а всього з травня по 31 грудня  2008 року позивачеві необхідно було нарахувати та виплатити – 1072,85 грн.

Згідно поданої  представником відповідача довідки про розмір виплаченого підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалось  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни, а саме:
-        з 01 січня 2008 року –    47 грн.

•     з 22 травня 2008 року –  48.10 грн

•     з 01 липня 2008 року -    48. 20 грн.

•     з 01 жовтня 2008 року -  49.80 грн.

Таким чином в травні 2008 року позивачеві виплачена надбавка в сумі більшій ніж  належні 46 грн. 55 коп.

Різниця між виплаченою та належною до виплати 30 % надбавкою дітям війни складає:

- в червні 2008 року  144.3 грн – 48.10 грн = 96 грн 20 коп.

- за липень - вересень 2008 року 144.6 грн., - 48.20 грн., = 96 40 грн Х 3 міс. = 289 грн 20 коп.

- за жовтень грудень  2008 року  149. 4 грн., - 49.8 грн + 99. 6Х 3 міс. + 288 грн 80 коп.

А всього з червня по 31 грудня 2008 року до виплати позивачеві підлягає –  684 грн 20 коп . зазначену  суму потрібно зобов”язати управління Пенсійного фонду у Верхньодніпровському районі нарахувати та виплатити позивачеві.

Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що „дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 1 липня – 48,2 грн., з 1 жовтня – 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду України не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов~язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов`язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.  

Суд не вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду, так як відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” сума пенсії не одержана своєчасно з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ст. 94 КАС України сплачений позивачем судовоий збір в сумі 13 грн 95 коп. підлягає стягненню з Державного Бюджету України.

На основі  ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись  ст. 6, 11, 14, 17, 70, 71, 86,122,159,-163  КАС України ,   - суд  

                                                           ПОСТАНОВИВ:

             Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати бездіяльнсть управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області щодо  нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1  підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня  по 31 грудня 2007  року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком -  неправомірними.

Зобов»язати  управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року в сумі 710 грн 90 коп ., та за період з 22 травня  по 31 грудня 2008 року в сумі - 684 грн 20 ., тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, що була виплачена в зазначений період.

У задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України про соціальний захист дітей війни за 2006 рік за період з 01 січня по 09 липня 2007 року та з 01 січня по 22 травня 2008 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  13 грн. 95 коп. за сплачений судовий збір.

Постанова  може бути  оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду   Дніпропетровської області  шляхом подачі заяви  про апеляційне оскарження   протягом десяти днів  з моменту її проголошення  . Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі  апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення постанови.

 Головуючий: