Справа №11-6 Головуючий у 1 інстанції Миколайчук В.Л.
Категорія ч.1 ст. 191 Доповідач Гузовський О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2006 року м. Житомир
Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
Головуючого Романова О.В.
Суддів Гузовського О.Г., Яковлева С.В.
з участю прокурора Селюченко І.І.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Коростишівського району Житомирської області на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2006 року, яким засуджена
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, освіта вища, уродженка с. Більківці Коростишівського району, невійськовозобов'язана, одружена, на утриманні 1 малолітня дитина, проживаєАДРЕСА_1, непрацююча, несудима, - за ч.1 ст.191 КК України на 2 роки позбавлення волі. Відповідно до п."г" ст.1 Закону України „Про амністію" від 31.05.2005 року ОСОБА_2 звільнена від відбування призначеного покарання.
Визнано ОСОБА_2 невинною по пред'явленому їй обвинуваченню у скоєнні в 2000-2001 p.p. злочину, передбаченого ч.1 ст.84 КК України (в редакції 1960 року) і по суду виправданою у зв'язку з недоведеністю її участі у скоєнні цього злочину.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази по справі - бухгалтерські книги та документи повернути в Коростишівську ЦРЛ /крім вшитих в тома матеріалів справи/. Позовні вимоги прокурора задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Коростишівської центральної районної лікарні 1407 грн. 25 коп. в якості відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 засуджена за те, що працюючиІНФОРМАЦІЯ_2, будучи матеріально-відповідальною особою, маючи намір привласнити чуже майно - грошові кошти, належні Коростишівській ЦРЛ, в період з 12.08.2004 року по
2
28.03.2005 року за місцем роботи в м. Коростишеві, вул. К.Маркса, 56, отримала від громадян грошові кошти на загальну суму 10898 грн. 25 коп., які вони сплатили до каси ЦРЛ за надані стоматологічною поліклінікою ЦРЛ платні послуги. При цьому оформила прибуткові касові ордери на надходження грошових коштів, видала громадянам квитанції до прибуткових касових ордерів, проте, в порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України №72 від 19.02.2001 року, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, не облікувала прибуткові касові ордери в касовій книзі та не долучила їх до меморіального ордеру НОМЕР_1 , а на наряді поліклініки поставила фіктивні номери та штампи про сплату громадянами коштів, які привласнила та використала в подальшому на власні потреби, чим спричинила Коростишівській центральній районній лікарні шкоду на загальну суму 10 898 грн. 25 коп.
Цим же вироком ОСОБА_2 виправдана у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 84 КК України, тобто у привласненні за таких же обставин отриманих від громадян грошових коштів на загальну суму 8427 грн. 14 коп., які ті сплатили до каси ЦРЛ за надані стоматологічною поліклінікою ЦРЛ платні послуги.
В апеляції прокурор стверджує, що судом не прийнято до уваги, що свідки по справі - ОСОБА_3,ОСОБА_4 та інші дають послідовні показання, які викривають ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у привласненні державних коштів в період 2000-2001 років та 2004-2005 років.
На думку прокурора, висновки суду, що систематичні перевірки та ревізії не виявили факту привласнення коштів не відповідають дійсності, оскількиІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 показала, що перевірки щодо правильності ведення касиром ОСОБА_2 касових операцій в 2000-2001 роках не проводилися.
Твердження суду про те, що колишнійІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 спростувала висунуті ОСОБА_2 обвинувачення також на думку прокурора не відповідають дійсності, оскільки свідок в судовому засіданні їх не спростовувала і не могла цього зробити.
Висновок суду про те, що роль ОСОБА_2 у привласненні державних коштів в 2000-2001 роках є другорядною, хоча і є неповним, але також підтверджує висновок органу досудового слідства про винність ОСОБА_2 у привласненні в період з 04.09.2000 року по 27.06.2001 за місцем роботи грошових коштів на загальну суму 8427 грн. 14 коп.
Касова книга переписувалася не тому, що працівники ЦРЛ хотіли укрити факт злочину, а тому, що необхідно було внести зміни у повернення коштів, отриманих в підзвіт, що не стосується інкримінованих ОСОБА_2 злочинів.
Відсутність посадових обов'язків не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочинів, оскільки вона в роботі повинна була керуватися нормативними документами Національного банку України, з якими вона була ознайомлена. Крім того, привласнюючи державні кошти,
3
ОСОБА_2 порушувала не тільки їх вимоги, а й вимоги Кримінального кодексу України.
Злочин кваліфікований за ч.1 ст.84 КК України (в редакції КК 1960 року) і злочин, кваліфікований за ч.3 ст.191 КК України вчинені одним способом, що також свідчить про винуватість ІНФОРМАЦІЯ_2 ЦРЛ ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
Крім того, прокурор вважає перекваліфікацію судом дій ОСОБА_2 з ч.3 ст.191 КК України на ч.1 ст.191 КК України також незаконною.
А тому просить:
1.Скасувати вирок щодо ОСОБА_2 у зв'язку з однобічністю судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
2.Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.84 КК України ( в редакції КК 1960 року) та ч.3 ст.191 КК України.
З.У зв'язку з тим, що санкція ч.1 ст.84 КК України ( в редакції 1960 року) є тяжчою, ніж санкція ч.1 ст.191 КК України (в редакції 2001 року), відповідно до ст.5 КК України кваліфікувати дії ОСОБА_2 по факту привласнення нею державних коштів в 2000-2001 роках за ч.1 ст.191 КК України.
4. Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.191 КК України-2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 2 роки; за ч.3 ст.191 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 3 роки та за ст.70 КК України призначити їй остаточне покарання -5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на З роки, взявши її під варту в залі апеляційного суду.
Заслухавши доповідача, прокурора підтримавшого апеляцію, заперечення проти апеляції засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_1, перевіривши кримінальну справу відповідно до вимог ст.365 КПК України, судова колегія апеляцію залишає без задоволення з наступних підстав.
Викладені в апеляції прокурора доводи для скасування вироку містять по суті переоцінку доказів, досліджених та наведених у вироку судом першої інстанції в обгрунтування своїх висновків.
Як зазначив суд, обвинувачення по ч.1 ст.84 КК України в ред. 1960 p. ґрунтується лише на висновках КРУ про сам факт недостачі 2000-2001 p.p. і припущенні слідчого про те, що ці кошти привласнила ОСОБА_2 одноособово. В апеляції прокурора ці висновки суду нічим не спростовані.
Разом з тим, суд у вироку достатньо обґрунтував свої висновки про виправдання ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.84 КК України. Так, виправдовуючи ОСОБА_2 за ч.1 ст. 84 КК України в редакції 1960 р., суд зазначив, що свою вину з скоєнні цього злочину ОСОБА_2 категорично заперечила і не визнає. її показання, що вона не привласнювала у вказаний період грошові кошти ЦРЛ послідовні та не спростовані, а вина її у привласненні державних коштів в 2000-2001р. не доведена і наданими суду доказами не підтверджується. Судом вичерпані всі
4
передбачені КПК України можливості збору додаткових доказів, а підстави для надання судового доручення в порядку ст. 3151 КПК України відсутні. Проведеними ревізіями і інвентаризаціями не виявлялося привласнення ОСОБА_2 коштів. Висновки КРВ про привласнення коштів не є однозначними, оскільки частина прихованих документів знищена, касова книга, по вказівці керівництва лікарні, переписувалася. Посилання в апеляції прокурора, що касова книга переписувалася не тому, що працівники ЦРЛ хотіли укрити факт злочину, а тому, що необхідно було внести зміни у повернення коштів, отриманих в підзвіт, що не стосується інкримінованих ОСОБА_2 злочинів не переконливі.
Крім того, з пояснень допитаних судом осіб, тексту документів /касових приходних ордерів та їх корінців, нарядів стоматологічної поліклініки/, судом встановлено, що в лікарні існувала практика використання посадовими особами коштів в „під-звіт".
Як встановив суд, ОСОБА_2 не працювала з червня 2001р. по червень 2004р. За цей час змінилось ряд посадових осіб з керівництві лікарні та в складі бухгалтерії. Однак в матеріалах є акти ревізій, інвентаризацій /у тому числі і спеціалістами КРУ протягом 2000-2005р.р./ згідно яких порушень бухгалтерського обліку касиром ОСОБА_2 не допущено, недостачі коштів /готівки за медичні послуги/ не виявлялось.
Обгрунтувавши належним чином свої висновки, суд посилаючись на ст.62 Конституції України виправдав ОСОБА_2 по ч.1 ст.84 КК України в ред. 1960 p. щодо інкримінованих епізодів привласнення коштів протягом 04.09.2000р.-27.06.2001 р.
Достатніх підстав для скасування в цій частині судового рішення прокурором не наведено і судова колегія не знаходить.
За таких обставин в діях засудженої ОСОБА_2 відсутня кваліфікуюча ознака „повторність", а тому перекваліфікація дій засудженої ОСОБА_2 на ч.1ст. 191 КК України по доведених епізодах її обвинувачення вірне.
Що стосується міри покарання, то вона відповідає вимогам ст.65 КК України. Закон „Про амністію" від 31.05.2005 р. застосований вірно.
Підстави для задоволення апеляції прокурора відсутні.
Керуючись ст.365,366 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.